Decision № 112011221, 03.07.2023, Vyzhnytsia District Court of Chernivtsi Oblast

Справа № 713/1065/23

Провадження №2/713/176/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03.07.2023 м. Вижниця

Вижницький районний суд в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Колотило М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.

Між позивачем та відповідачем 10.12.2021р. було підписано заяву про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит, а відповідач ОСОБА_1 , зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором від 10.12.2021р. відповідач станом на 12.02.2023р. має заборгованість перед позивачем у сумі 31295,22грн., яка складається з заборгованості за кредитом 25474,98 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 5820,24 грн.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягувати з відповідача вказаний борг та сплачений при зверненні до суду судовий збір. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 12.04.2023 відкрито спрощене провадження у справі та постановлено справу розглядати без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов чи заяву про відкладення розгляду справи не надав.

У відповідності ч.1 ст.280 ЦПК України суд знаходить можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих документів, та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису за відсутності учасників справи - не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач ОСОБА_1 10.12.2021 року уклали договір банківського рахунку б/н, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.10-27).

Відповідачу було відкрито картковий кредитний рахунок та, згідно довідки з 24.01.2022, встановлено кредитним ліміт 25000 грн. (а.с.8)

Договір був укладений шляхом оформлення і підписання заяви між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 про приєднання до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), розміщені в мережі Інтернет за адресою HTTP://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунку (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Інших умов договору сторони не підписували.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 10.12.2021, посилався на заяву відповідача про приєднання до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), розміщені в мережі Інтернет за адресою HTTP://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунку.

Вказане означає, що за змістом вказаної Заяви складовими елементами Договору банківського рахунку, який, як вказує позивач, був укладений між позивачем та відповідачем є наступні елементи:

розділ «Загальні положення», підрозділи «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умови та Правила надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), розміщені в мережі Інтернет за адресою HTTP://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.

Так, в самій заяві, підписаній відповідачем наявні наступні розділи: Розділ 1 «Істотні умови Договору «Кредитні Картки»; розділу 2 Істотні умови договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» та Умови та правила надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

При цьому таких розділів як «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування» - як заява, так і матеріали справи - взагалі не містять.

Крім цього , матеріали справи також не містять підтверджень, що саме ці зазначені в Заяві Розділ 1 «Істотні умови Договору «Кредитні Картки»; розділ 2 Істотні умови договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» та Умови та правила надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 10.12.2021 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Така позиція суду викликана тим, Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг складається з 21 сторінки. При цьому підпис відповідача наявний тільки на останні сторінці Заяви. При цьому сама заява не скріплена, не прошита та не пронумерована (а.с.21).

Аналогічна ситуація і з Паспортом споживчого кредиту, який позивач додав до позову. (а.с.22-26). В Паспорті споживчого кредиту наявний підпис відповідача знаходиться тільки на останній сторінці Паспорту. При цьому сама заява не скріплена, не прошита та не пронумерована.

Крім того, до позову доданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.27), який також не підписаний відповідачем, і являє собою фактично роздруківку з сайту. При цьому в самих тарифах наявна інформація щодо наявності 4-х видів карт «Універсальна» у позивача. Та в матеріалах справи відсутня інформація про те, з якими саме видами та тарифами з карт «Універсальна» був ознайомлений відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua/term) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Заява, підписана ОСОБА_1 від 10.12.2021 року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Крім цього, Заява не містять інформації, яку саме кредитну картку отримав відповідач.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі -Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 365/159/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з виписки про рух коштів за договором за період з 10.12.2022 року по 17.02.2023 року (а. с.7) відповідачем здійснено погашення заборгованості по використаному ліміту в розмірі 1307 гривень 55 коп., в цей же час витрачено ним кредитних коштів в розмірі 24960 грн.

Суд враховує також правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 127/6915/19, згідно якого обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів того, що з Умовам та Правилам надання банківських послуг, та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та ним вони підписані, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків та комісії, які були стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів, що відповідач не повернув позивачу, тобто 24960 1307,55= 23652 грн. 45 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог. Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на 76 % від суми вимог, тому з відповідач на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в частці 76%.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 626, 628,633, 634, 638, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 23652 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 2040 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», 001001, м.Київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Суддя Андрій ОСОКІН