Decision № 111965697, 30.06.2023, Ivankiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 366/772/23

Провадження № 2/366/234/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

Головуючої судді Слободян Н.П.,

За уастю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (даліАТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останнього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02.10.2010 року у розмірі 49241,99 грн. станом на 13.02.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.03.2010 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, який збільшився в результаті до 38000 грн. Проте відповідач не надавав своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 49241,99 грн. станом на 13.02.2023, яка складається з: 40279,97 грн. (тіло кредиту) та 8962,02 грн. (нараховані відсотки)

Рух справи

15.03.2023 позовна заява надійшла до суду та в той же день протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Слободян Н.П.

20.03.2023 у справі відкрите провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання призначене на 20.04.2023, яке не відбулося у зв`язку з неявкою сторін та відсутністю відомостей про отримання рекомендованої кореспонденції з позовною заявою та доданими до неї документами відповідачем. Судове засідання відкладене на 19.05.2023, на 14.06.2023.

15.06.2023 відповідач, після отримання позову, подав до суду відзив на позов, у якому позовних вимог не визнав, просив справу розглядати без його участі, врахувавши його заперечення. Судове засідання відкладене на 30.06.2023.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 02.03.2010 ОСОБА_1 підписаванкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій своїм підписом засвідчив, що згоден з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. У заяві ОСОБА_1 виявив бажання оформити дебетову особисту картку, щодо бажання оформити кредитну картку «Універсальна» відмітка в анкеті-заяві відсутня, кредитний ліміт за такою карткою не зазначено (а.с. 20).

З наданого суду паспорту споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 27.08.2021, з актуальною інформацією, яка зберігала чинність і була актуальною до 11.09.2021 ( а.с. 21-25) неможливо встановити, що він стосується підписаної у 2010 році анкети-заяви від 02.03.2010.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку по картці НОМЕР_1 відбувся 04.02.2010 (тобто до підписаннявідповідачем анкети-заяви!!!) зі встановленням кредитного ліміту 0,00 грн. Після цього кредитний ліміт за карткою неодноразово збільшувався, зокрема,21.11.2013 кредитний ліміт був 0,00 грн., 23.02.2017 збільшений до 10000 грн., 21.07.2017 до 15000 грн., 20.10.2017 до 20000 грн., 21.05.2019 до 29000 грн, 27.08.2021 до 38000 грн. та 26.12.2022 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а.с. 18).

Згідно із довідкою АТ КБ «ПриватБанк», між банком та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , яка відкрита 04.02.2010 року 2010 (тобто до підписаннявідповідачем анкети-заяви!!!) строком дії до 11/13; НОМЕР_2 , яка відкрита 21.11.2013 строком дії 07/17; НОМЕР_3 , яка відкрита 21.07.2017 строком дії до 05/21; НОМЕР_4 , яка відкрита 27.10.2021 року строком дії до 08/25 (а.с. 19).

З виписки за договором №б/н за період 04.02.2010 2010 (тобто до підписаннявідповідачем анкети-заяви!!!) до 14.02.2023 вбачається, що відповідач користувався коштами, вносив власні кошти, користуючись карткою, частково погашав заборгованість (а.с. 11-17).

Згідно з розрахунком заборгованості АТ КБ «ПриватБанк», станом на 13.02.2023 заборгованість за кредитним договором становить 49241,99 грн. та складається з: 40279,97 грн. (тіло кредиту) та 8962,02 грн. (відсотки за користування кредитом) ( а.с.3-10).

Відповідач у відзиві зазначив, що дійсно отримував у позивача дебетову картку, на яку періодично клав свої кошти, знімав їх. Зазначене вбачається і по виписці по руху кошів, наданому банком. Зокрема, за зазначений у виписці період з 04.02.2010 по 01.01.2023 всього відповідачем було використано 128461,95 грн. Крім того, йому було нараховано 58785,61 грн. відсотків за користування кредитом з відображенням у виписці операцій під назвою «списання відсотків за використання кредитного ліміту. За ставкою … відсотка нараховано… UAN», що мало наслідком збільшення від`ємного сальдо по кредиту. Всього нараховано 187247,56 грн. з «від`ємним» значенням. Відповідачем внесено на картку власних коштів загалом 137884,35 грн. Зазначене свідчить про те, що відповідач сплатив банку більше коштів, ніж ті, якими він користувався. А заборгованість виникла саме через нарахування банком відсотків, яке здійснювалось без відповідних правових підстав.

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Банк посилається на існування договірних відносин з відповідачем, які, згідно позовної заяви, мали місце 02.03.2010 (згідно підписаної відповідачем анкери-заяви, у якій він приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг). Слід зазначити, що у цій заяві відповідач висловив намір оформити на своє ім`я не кредитну, а дебетову картку.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачу позивачем надано кредитну картку та кредит.

Додані позивачем «Условия и правила предоставления банковских услуг» взагалі не місять дати їх затвердження та не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Що стосується Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, а також Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті, та які, на думку Банку, складають між ним та відповідачем договір, що підтверджується його підписом у заяві від 02.03.2010, то зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною картою, а також Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті, не підписані ОСОБА_1 , як позичальником, а тому відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують зазначених обставин, як і волевиявлення відповідача на укладання кредитного договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд критично ставиться до розрахунків заборгованості та довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача, як до доказів отримання грошових коштів відповідачем і вважає їх недопустимими доказами, оскільки вони самі по собі, без встановлення факту укладання договору, не є належними та допустимими доказами факту надання відповідачу кредиту та існування у нього заборгованості.

Суд зазначає, що з позовної заяви взагалі не вбачається, що на якій підставі позивач надав відповідачу кредит та у якій саме сумі.

Крім того, суд критично ставиться до довідок, згідно яких між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписувався кредитний договір та видавалися певні кредитні карти, і вважає їх недопустимим доказом, оскільки в них зазначено, що старт карткового рахунку та видача першої картки відбувся 04.02.2023, тобто до підписання відповідачем анкети-заяви (а.с.18,19), чого не може бути в принципі.

Сам по собі розрахунок заборгованості за договором № б/н від 02.03.2010 ( а.с.3-10), без надання належних і допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору, користування кредитними коштами, наданими саме за договором від 02.03.2010, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не є беззаперечними доказами обставини видачі кредиту за заявою від 02.03.2010 та наявного боргу за ним.

Суд повторює, що стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачу видавалися, і коли саме, банківські кредитні картки позивача і відкривався кредитний картковий рахунок. Таким доказом, наприклад, могла слугувати розписка відповідача про отримання певної кредитної картки.

Крім цього суд враховує вимоги норми ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак враховуючи, що судом у цій справі не встановлено факту укладення правочину щодо надання кредиту відповідачу, а з боку сторони позивача суду не надано жодних належних та допустимих доказів цьому, то зазначена норма судом не застосовувалася.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк.

Відповідно до ч. 1, 13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складенні (04.07.2023). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.П. Слободян