Decision № 111706607, 13.06.2023, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2023 р. Cправа № 902/348/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" (вул. Островського, 13, кв. 42, м. Київ, 03035)

до: Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул.Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н., 23227)

про стягнення 2089380,15 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників:

позивача: Хекало О.О.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

09.03.2023 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" до Фермерського господарства "Лемешівка - Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 2 089 380, 15 грн внаслідок неналежного виконання договору поставки № 217 від 02.09.2021.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/348/23 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 10.03.2023 відмовлено в задоволенні клопотання (вх. № канц. 01-34/2283/23 від 09/03/2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" до Фермерського господарства "Лемешівка - Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 2 089 380, 15 грн внаслідок неналежного виконання договору поставки № 217 від 02.09.2021 - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

29.03.2023 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/2956/23 від 09.03.2023) про усунення недоліків до позовної заяви, яка за доводами суду подано в строк встановлений ухвалою від 10.03.2023.

Ухвалою суду від 31.03.2023 відкрито провадження у справі № 902/348/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц.01-34/3780/23 від 20.04.2023) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2023 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 18.05.2023.

За наслідками проведеного судового засідання 18.05.2023 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 13.06.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи..

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

За наслідками судового засідання 20.04.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається про неналежне виконання відповідачем договору поставки № 217 від 02.09.2021 в частині оплати за поставлений товару.

Позиція відповідача стосовно заявлених позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що несплата коштів виникла від незалежних від відповідача причин, а саме внаслідок військової агресії було заблоковано експорт зернових культур морем, що негативно вплинуло на дохід відповідача. Також зазначається, що відповідачем не отримано очікувану врожайність і подальшу дохідність. Крім того зазначає, що заявлений розмір штрафних санкцій є не співмірним та несправедливим.

У відповіді на відзив позивачем заперечується позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, позивач вважає про необґрунтованість та безпідставність наведених відповідачем фактів.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством «Лемішівка-Агро» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки №217 (далі - Договір) за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю продукцію, яка визначається в додатках до Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався своєчасно прийняти та оплатити Товар.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості та асортименту Товару, перевагу має видаткова накладна. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Відповідно до п. 3 Додатку 3 оплата за Товар здійснюється на підставі Договору з зазначенням номеру Додатку.

Пунктом 3.2. договору визначено, що у випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається також оплата Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, зокрема, без укладення Додатків до цього Договору. При цьому, Рахунок може бути переданий засобами електронного зв`язку, а оригінал Рахунку передається Покупцю разом з Товаром при його передачі. При цьому, будь якого підтвердження отримання Покупцем оригіналу Рахунку (при умові його оплати або часткової оплати) не вимагається. Прострочення Покупцем оплати не вважається відмовою Покупця від Договору.

Оплата Покупцем Рахунку відповідно до умов вказаних в Специфікації, яка є Додатком до Цього Договору. В разі порушення Покупцем строків оплати Рахунку, зарахування платежів за даним Рахунком може здійснюватися Постачальником за Товар відповідно до підписаних Сторонами додатків до Договору та/або видаткових накладних (п.3.3. Договору).

Між сторонами Договору було погоджено наступні умови поставки Умови та строки поставки Товару зазначаються у додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату (відповідно до п.3.2 Договору). При цьому, якщо Сторони не встановили інше, поставка здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2020) адреса складу Покупця.

Поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Товару. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору та/або залишає за собою право зупинити поставку Товару Покупцю в повному обсязі або частково.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною, якщо інше окремо не погоджено в додатках. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній свідчить про отримання Товару Покупцем по кількості відповідно до кількості вказаної у видатковій накладній та по якості відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість Товару. (п.п. 5.1.,5.2.,5.3. Договору).

30.03.2022 між сторонами Договору було обопільно підписано Специфікацію № 3, якою обумовлено, що загальна вартість Товару за даною специфікацією, в тому числі ПДВ, складає п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто шістдесят вісім гривень 00 копійок, грошовий еквівалент зобов`язання Покупця з оплати в доларах США (USD) з ПДВ, становить 17 510,00 USD по курсу продажу USD до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі (далі - валютний курс) на момент закриття торгів на останній банківський день, що передує дню підписання даного додатку згідно даних сайту http:// charts.finans.ua/ru/currency/interbank/ 30,00 грн. за 1 USD.

Оплата за Товар здійснюється на підставі цього Договору Додатку (на запит Покупця йому додатково може бути виставлений рахунок на оплату Товару) та перераховується на банківський рахунок Постачальника зазначений в Договорі наступними черговими платежами в строки: 100% вартості Товару, що становить 525 300,00 грн, грошовий еквівалент USD з ПДВ, становить 17 510,00 USD, оплачується в строк до 13 травня 2020 року.

Коригування чергових платежів у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5% здійснюється за формулою:

Відкоригований черговий платіж = черговий платіж в USD х валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу в USD до гривні на момент закриття торгів на останній банківський день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http:// charts.finans.ua/ru/currency/interbank/.

У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкоригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

Поставка Товару, згідно даної Специфікації здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2020).

Строк поставки Товару - до 15.04.2022 року.

19.08.2022 між сторонами Договору було обопільно підписано Специфікацію № 4, якою обумовлено, що загальна вартість Товару, що постачається за даною Специфікацією, становить дев`ятсот тридцять сім тисяч сто дев`яносто вісім гривень 80 копійок, у тому числі ПДВ (20%) - 156 199,80 грн.

Офіційний курс гривні до Долара США на дату підписання цієї Специфікації становить 36,57 грн за 1 Долар США.

Еквівалент загальної вартості Товару з урахуванням ПДВ на дату підписання цієї Специфікації складає 25 627,531 доларів США.

Умови та строки оплати: 100% вартості Товару, зазначеної в п. 2 даної Специфікації, сплачується Покупцем в строк до 28 жовтня 2022 року.

Коригування чергових платежів у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5% здійснюється за формулою: Відкоригований черговий платіж = черговий платіж в USD х валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу в USD до гривні на момент закриття торгів на останній банківський день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http:// charts.finans.ua/ru/currency/interbank/.

У випадку, коли з будь-яких причин веб сайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкоригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.5 цієї Специфікації.

Поставка Товару, згідно даної Специфікації здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2020).

Строк поставки Товару - до 22.08.2022 року.

У відповідності до умов договору позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупцю): згідно специфікації в Додатку №3 від 30.03.2022 - добрива та суперзмочувач у визначеному асортименті та кількості на загальну суму 525 300,00 грн та згідно специфікації в Додатку №4 від 19.08.2022 - єврокуб та добрива у визначеному асортименті та кількості на загальну суму 937 198,80 грн.

Так, на виконання умов договору було здійснено поставку Товару у відповідності до видаткової накладної №РН-0000099 від 08.04.2022 на суму 98 760,00 грн; видаткової накладної №РН-0000118 від 15.04.2022 на суму 126 540,00 грн, видаткової накладної №РН-0000326 від 22.08.2022 на суму 937 198,80 грн.

Відповідно до пункту 3 специфікації в додатку номер 3 відповідач мав здійснити оплату вартості товару наступним чином: 100% вартості Товару, що становить 525 300,00 грн., в строк до 13 травня 2022 року.

Відповідно до пункту 5 специфікації в додатку номер 4 відповідач мав здійснити оплату вартості товару наступним чином: 100% вартості Товару, що становить 937 198,80 грн., в строк до 28 жовтня 2022 року.

В рахунок оплати за товар по Додатках 3 і 4 до Договору від відповідача кошти не надходили.

Згідно Повернення постачальнику №2 від 27.10.2022 Відповідач повернув Позивачу Єврокуб на суму 28 800,00 грн., що були поставлені йому згідно Додатку 4 та видаткової накладної №РН-0000326 від 22.08.2022.

Крім того, враховуючи п. 4 в Додатку до Договору №3, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 узгодження ціни на Товар до договору поставки від 02.09.2021 №217 та акт погодження коригування ціни на товар №1 від 13.12.2022, згідно з якими було відкориговано вартість товару, що був поставлений відповідачу по Специфікації в Додатку до Договору №3 та відповідно до видаткової накладної №РН-0000099 від 08.04.2022, видаткової накладної №РН-0000118 від 15.04.2022.

Судом встановлено, що відповідач остаточно не розрахувався за отриманий товар по Договору, а його заборгованість, враховуючи Додаткову угоду №1 узгодження ціни на Товар до договору поставки від 02.09.2021 №217 та акт погодження коригування ціни на товар №1 від 13.12.2022, складає 1 548 709,21 грн, що і стало підставою позову.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 1 548 709,21 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 1 548 709,21 грн доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем фактично визнається, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1 548 709,21 грн підлягає до задоволення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 366 028,94 грн пені, 74 932,80 грн 10% річних та 99 709,20 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, пунктом 5.6. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 10%.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 10% та інфляційних втрат та встановлено, що сума процентів та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Щодо заявленої до стягнення 366 028,94 грн пені, суд зважає на таке.

Згідно частини 1статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22 листопада 1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що при порушенні умов розрахунку по Договору Сторона, що допустила таке порушення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми порушеного зобов`язання за кожний день прострочення.

При перевірці судом розрахунку пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що така вимога є обґрунтованою, правомірною та арифметично правильною.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені. 10% річних та інфляційних втрат не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Досліджуючи доводи відповідача щодо того, що порушення договірних зобов`язання сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинився відповідач, суд виходить з наступного.

Так, в обґрунтування настання форс-мажорних обставин відповідач вказує, що 2022 рік не сприяв належними погодними умовами, що унеможливили збір зернових культур на його земельних ділянках. Крім того, у зв`язку з наступальними діями армії російської федерації в 2022 році на території України, унеможливило експорт продукції.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте. матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за Договором поставки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд зауважує, що відповідачем заявлено про зменшення нараховних 10 % річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі пені на 50 %. В зменшенні 10 % річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову в задоволенні.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

В силу приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н., 23227, код ЄДРПОУ 38309199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" (вул. Островського, 13, кв. 42, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 41139447) 1 548 709, 21 грн основного боргу; 183 014,47 грн пені; 74 932,80 грн 10% річних; 99 709,20 грн інфляційних втрат та 31 340,70 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення протягом направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 23 червня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Островського, 13, кв. 42, м. Київ, 03035)

3 - відповідачу (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький р-н., 23227)