Decision № 111637949, 14.06.2023, Ivankiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 366/2334/20

Провадження № 2/366/27/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

секретар судових засідань Іванової Л.В.,

представника позивача Яндульського Д.В. в режимі відеоконференції,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

28 вересня 2020 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ляр Д.Ю. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначив, що 17 лютого 2011 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (з 14.06.2018 року - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку». У подальшому розмір кредитного ліміту відповідача змінювався. Підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на сайті, складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Під час укладення договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує. Станом на 20 липня 2020 року має заборгованість за цим кредитним договором в розмірі 40456,16 грн., з них: 31913,92 грн. заборгованості за тілом кредиту (в.т.ч. простроченим); 8542,24 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Процесуальні дії у справі:

Після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою від 27 жовтня 2020 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

05 січня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зазначив, що жодної згоди своїми діями чи намірами на укладання кредитного договору та відповідно отримання кредиту не давав. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позивачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другої статті 11 Закону №1023-ХЙЙ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Просив суд відмовити позивачу АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог.

22 січня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, убачається, що виконання договору позивачем щодо надання можливості використання кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку, де зазначені відповідні операції, а також операції щодо часткового повернення коштів тобто виконання договору відповідачем. З урахуванням норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

2 лютого 2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив.

25 лютого 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на заперечення.

11 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до суду заяву про відвід головуючого у справі судді Гончарука О.П., посилаючись на те, що суддя Гончарук О.П. називав заяви відповідача по суті і заяви з процесуальних питань «писульками», «бумажками», звертався до представника відповідача на «ти» не називаючи ім`я та по батькові, відверто глузуючи та всіляко показуючи своє зверхнє ставлення до нього як до громадянина та особистості так і з приводу його дій спрямованих на захист своїх прав. Зазначив, що судді Гончаруку О.П. було відомо, що відкрито інше позовне провадження (справи №366/2334/20 та №366/3214/19) з тих самих підстав та з тим самим предметом спору. Тому вважає, що є підстави вважати, що суд заінтересований у результаті розгляду справи, та викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою від 11 травня 2021 року вважається заявлений відвід судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. необґрунтованим, справу передано для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2021 року визначено суддю Ткаченка Юрія В`ячеславовича.

Ухвалою від 18 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про відвід судді Гончарука Олексія Петровича у цивільній справі №366/2334/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 11 травня 2021 року, в частині зупинення провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 30 липня 2021 року прийнято до свого провадження справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання по даній справі в судовому засіданні.

Ухвалою від 2 вересня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Журбенка І.А. про залишення позовної заяви без розгляду. відмовлено. Зупинено провадження у цивільній справі №366/2334/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до прийняття рішення Київським апеляційним судом по цивільній справі №366/3214/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про визнання договору недійсним (нікчемним).

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року змінити в частині правового обґрунтування в редакції даної постанови.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання у справі.

27 вересня 2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк», просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20 грудня 2022 року до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, збройною агресією сил РФ та ракетними обстрілами, вважає що його присутність в судовому засідання може загрожувати його життю та здоров`ю.

21 грудня 2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю електропостачання та віддаленістю суду.

У зв`язку з тим, що сторони звернулись до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 26 січня 2023 року об 14:00 год.

26 січня 2023 року до суду від відповідача надійшла повторна заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, збройною агресією сил РФ та ракетними обстрілами, вважає що його присутність в судовому засідання може загрожувати його життю та здоров`ю.

26 січня 2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

У зв`язку з тим, що сторони звернулись до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи.

05 червня 2023 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відео конференції, яке було задоволено судом.

14 червня 2023 року до суду від відповідача надійшла повторна заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, збройною агресією сил РФ та ракетними обстрілами, вважає що його присутність в судовому засідання може загрожувати його життю та здоров`ю через можливий наступ зі сторони білорусі.

В судовому засіданні 14 червня 2023 року представник позивача вимоги підтримав просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Щодо неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що справа перебуває в проваджені суду майже три роки. Судом неодноразово відкладався розгляд справи та суд сприяв тому, щоб сторона відповідача мала можливість прийняти участь у розгляді справи, однак відповідач неодноразово звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Разом з тим, уст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Таким чином, зважаючи на п.5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.

При цьому, судом завчасно повідомлено відповідача про дату та час судового засідання, неможливість прибуття його до судового засідання не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки сторона не позбавлена можливості залучити до участі у справі іншого представника, а доказів неможливості проведення судового засідання без участі відповідача, матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків, та було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також зважаючи на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду справи в даному випадку може призвести до порушення прав сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права:

Судом встановлено, що 17.02.2011 між Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації. Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором станом на 31.05.2015, 20.07.2020, довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 , довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписку по рахунку, витяг з Умов і Правил надання банківських послуг.

Так, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 були видані: 17.02.2011 кредитна картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 12/14, 05.08.2011 кредитна картка № НОМЕР_3 з терміном дії до 08/15, 10.10.2015 кредитна картка № НОМЕР_4 з терміном дії до 10/19, 28.12.2015 кредитна картка № НОМЕР_4 з терміном дії до 10/19, 25.01.2018 кредитна картка № НОМЕР_5 з терміном дії 12/21, 25.07.2018 кредитна картка № НОМЕР_6 з терміном дії 04/22.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_7 оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 17.02.2011, кредитний ліміт станом на 17.02.2011 становив 500,0 грн., 17.02.2011 кредитний ліміт був зменшений до 300,0 грн., 07.04.2011 збільшений до 600,0 грн., 25.05.2011 збільшений до 700,0 грн., 21.06.2011, 22.06.2011 кредитний ліміт збільшений до 800,0 грн., 22.07.2011 кредитний ліміт збільшений до 900,0 грн., 24.08.2011р. кредитний ліміт збільшено до 1000,0 грн., 11.07.2016 кредитний ліміт збільшено до 2000,0 грн., 09.03.2017 кредитний ліміт збільшено до 18000,0 грн., 25.01.2018 кредитний ліміт складає 18000,0 грн., 09.08.2018р. кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.02.2011 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач просить крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.02.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.02.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). При укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки суду також відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, факт їх отримання підтверджується випискою по рахунку, в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка, згідно з розрахунком позивача, становить 31913,92 грн.

Доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення суми сплаченого судового збору.

Як вбачається з платіжного доручення від 7 вересня 2020 року позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за подання позову до ОСОБА_1 .

Ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги заявлені щодо стягнення з відповідача заборгованості 40456,16 грн. Задовольняючи вимоги лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31913,92 грн., вимоги задовольняються на 78,88%. Відтак стягненню з відповідача підлягає пропорційна цьому сума судового збору: 1658,06 грн. (2102х78,88:100).

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 280,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_8 виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області від 26.07.2007р., адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_9 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 17.02.2011 у сумі 31913 грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1658 грн. 06 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2023 року.

Суддя: О.П. Гончарук