Court ruling № 111576888, 23.05.2023, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/9769/23

Провадження № 2/752/5069/23

У Х В А Л А

23.05.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

за участю секретаря Ящука Д.О.

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд визнати недійсним заповіт, складений 15.03.2015 р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушинською О.В., відповідно до якого ОСОБА_3 (яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) заповіла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) усе своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право (зареєстровано в реєстрі за №838).

Представником позивача при зверненні до суду також подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони приватному нотаріусу КМНО Грушинській О.В. видавати у спадковій справі 12\2022 свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 .

Свою заяву представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача та дружина відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За заявою відповідача 30.08.2022 р. приватним нотаріусом КМНО Грушинською О.В. після смерті спадкодавці було заведено спадкову справу №12\2022.

13.01.2023р позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грушинської О.В., від якої йому стало відомо, що 13.03.2015р. вона посвідчила заповіт спадкодавця, відповідно до якого остання заповіла відповідачу усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право (зареєстровано в реєстрі за № 838).

Однак, на час укладання Заповіту спадкодавиця була людиною похилого віку (78 років), часто хворіла, перенесла декілька операцій та два інсульти, приймала сильні наркотичні знеболювальні препарати, у зв`язку з чим не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. В останні роки напередодні укладання Заповіту у неї прогресував віковий склероз і почастішали випадки несприйняття дійсних подій (який день, час, де вона перебуває) та правильної життєвої ситуації (не впізнавала близьких, в т.ч. навіть позивача).

На сьогодні позивачу відомо, що після смерті спадкодавиці відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 0, 1302 га, цільове призначення - для будівництва по обслуговуванню житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0, 0955 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська обл., Бородянський район, с. Красний Ріг; 1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_2 ; а також - у разі поділу спільного майна подружжя (спадкодавиці та відповідача) -14 частки кв. АДРЕСА_1 .

На момент закінчення строку на прийняття спадщини після смерті спадкодавиці до складу спадщини можливо входять й інші об`єкти, про які позивачу нічого не відомо.

Представник позивача зазначає, що з метою недопущення ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду вжиття заходів забезпечення позову в даній справі є необхідним, оскільки складений ОСОБА_3 заповіт не відповідає дійсному волевиявленню спадкодавця; при складанні заповіту спадкодавиця втратила можливість адекватно сприймати та оцінювати реальні події, в зв`язку з чим він має бути визнаний недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 4,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

Судом встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання заповіту його матері - ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушинською О.В., недійсним.

До складу спадщини входять: земельна ділянка площею 0, 1302 га, цільове призначення - для будівництва по обслуговуванню житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0, 0955 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська обл., Бородянський район, с. Красний Ріг; 1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_2 ; а також - у разі поділу спільного майна подружжя (спадкодавиці та відповідача) -1/4 частки кв. АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача просить суд заборонити приватному нотаріусу КМНО Грушинській О.В. видавати у спадковій справі 12\2022 свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 .

Однак, відповідно до положень чинного законодавства, а саме п.п.4.13 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом).

В даному випадку позивач не позбавлений можливості звернутись з відповідною заявою до приватного нотаріуса.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову у заявлений спосіб.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: