Court ruling № 111550149, 15.06.2023, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 червня 2023 року Справа № 903/618/23 за позовом: Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель, Волинська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м. Київ

до відповідачів: 1. Дубечненської сільської ради, с. Дубечне, Ковельський р-н., Волинська обл.

2. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв

про скасування рішень, державної реєстрації земельної ділянки та її повернення.

встановив: 14.06.23023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації до Дубечненської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про:

-визнання незаконним та скасування рішення Дубечненської сільської ради від 18.02.2022 №15/20 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності»;

-визнання незаконним та скасування рішення Дубечненської сільської ради від24.09.2021 №11/8 «Про затвердження робочого проекту землеустрою щодо рекультивації земельної ділянки площею 3,409 га в межах с. Кримне»;

-усунення перешкод державі в особі Ковельської районної військової адміністрації у користування та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га, з цільовим призначенням земельні ділянки запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель землі сільськогосподарського призначення в державному земельному кадастрі;

-зобов`язання Дубечненської сільської ради повернути Ковельській районній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га.

Ухвалою суду від 15.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.07.2023 о 10 год. 30 хв. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034).

Крім того 14.06.2023 надійшла заява Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га.; заборони вчиняти Дубечненській сільській раді будь які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь які інші договори, вживати заходи до рекультивації земельної ділянки, підписувати акти та будь які інші документи.

Заява обґрунтована тим, що Дубечненська сільська рада на підставі свого спірного рішення має можливість зареєструвати на праві комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після такої реєстрації сільська рада має можливість вільно розпоряджатися земельною ділянкою, що може призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін, можуть призвести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.

У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обставини позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосувуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.

Волинською обласною прокуратурою заявлено вимогу, зокрема про визнання незаконним та скасування рішень Дубечненської сільської ради від 18.02.2022 №15/20 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності», від 24.09.2021 №11/8 «Про затвердження робочого проекту землеустрою щодо рекультивації земельної ділянки площею 3,409 га в межах с. Кримне»; усунення перешкод державі в особі Ковельської районної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га, з цільовим призначенням земельні ділянки запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель землі сільськогосподарського призначення в державному земельному кадастрі; зобов`язання Дубечненської сільської ради повернути Ковельській районній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га.

На підставі спірного рішення Дубечненська сільська рада має можливість зареєструвати на праві комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після такої реєстрації сільська рада має можливість вільно розпоряджатися земельною ділянкою, що може призвести до утруднення ефективного захисту або поновлення порушення чи оспореного права у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін, можуть призвести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою достатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, заходи забезпечення у даному випадку є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційних дій не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. При цьому у випадку відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню такого наказу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 № 910/13709/19.

Крім цього, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (параграфи 60,61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини, заява №32715/06). Отже заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обстановки, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Правова позиція щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 905/1073/19, постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 904/5058/19, від 07.09.2020 у справі 904/1766/20.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно рішення КСУ №3-рп/2003 від 30.01.2003 року правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення поновлення порушених прав в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про задоволення заяви Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137, 234-235 ГПК України,

У Х В А Л И В :

1. Заяву Волинської обласної прокуратури від 14.06.2023 про забезпечення позову задовольнити.

2. Заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га.;

- заборони вчиняти Дубечненській сільській раді будь які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0341 площею 3,4090 га., в тому числі відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь які інші договори, вживати заходи до рекультивації земельної ділянки, підписувати акти та будь які інші документи.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала підписана 15.06.2023

Ухвала суду дійсна для пред`явлення до виконання по 15.09.2023.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук