Decision № 11147959, 09.09.2010, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.10                                                                                 Справа № 17/182

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепоставка», м. Луганськ

про стягнення 1312550 грн. 59 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Варака І.В. - представник, довіреність № 11 від 05.11.2009;

від відповідача: Зоріна О.М., довіреність №03/5-1086 від 25.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 1312550,59 грн., за договором комісії №15-026К від 22.06.2007.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву № 15-605 від 26.08.2010, згідно якого він зазначає, що у кредиторській заборгованості відповідача значиться сума, що є предметом розгляду, про що свідчить також і акт звірення розрахунків від 21.08.2010., однак виконати умови договору комісії відповідач не має можливості у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

                                                   в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» (позивач у справі), як Комітентом, та Державним підприємством «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепоставка»(відповідач у справі), як Комісіонером, був укладений договір № 15-026 К від 22.06.2007 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити для Комітента від свого імені і за рахунок Комітента операції по постачанню вугільної продукції марки Г, до кінця дії договору в обсязі, згідно специфікацій, що оформлюються у вигляді додатків до Договору, де сторони погоджують конкретні базисні умови постачань; обсяги, номенклатуру сортів та їх основні показники якості відповідно до діючих стандартів, технічних умов і вимог Покупців, ціни та ін.

Комісіонер, відповідно до пункту 2.1.1 Договору, зобов’язаний самостійно здійснити необхідну роботу, знайти Покупця на вугілля Комітента, виконати всю переддоговірну роботу і укласти з Покупцем від свого імені договір на умовах згідно п.2.1.6 даного Договору.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що на 5-е число кожного місяця Комісіонер зобов’язаний надавати Комітенту фінансовий звіт про реалізацію товару і зазначенням всіх витрат, пов’язаних з такою реалізацією і таких, що відображують в акті виконаних Комісіонером робіт. Нарахування комісійної винагороди здійснюється Комісіонером після виконання умов договору в повному обсязі.          

В пункті 3.1 Договору вказано, що перерахування грошових коштів на рахунок Комітента здійснюється протягом 3-х банківських днів після отримання грошових коштів від Покупця згідно виставлених рахунків, на підставі актів прийому-передачі на вугільну продукцію.

На виконання умов Договору, позивачем за період з 08.07.2007 по 30.07.2007 було відвантажено на адресу позивача для комісійної реалізації вугільну продукцію марки ГСШ0-13 у кількості 20136,2 тон на загальну суму 8028152,95 грн.

В порушення умов Договору відповідачем вартість реалізованої вугільної продукції кількістю 3303 тон на суму 1312550,59 грн. в обумовлені Договором строки перерахована не була, у зв’язку з чим позивач з вернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Претензією № 452 від 23.04.2010 позивач вимагав у відповідача сплати вартості реалізованої відповідачем продукції на суму 1312550,59 грн. Відповідач відповіддю на претензію № 15-358 від 26.05.2010 вимоги позивача визнав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог не заперечує.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивачем 26.07.2007 для відповідача було відвантажено 67,3 тони вугілля за посвідченням якості №669 та квитанцією про приймання вантажу №49616566, власником якого є ВАТ «ГЗФ «Білоріченська», вантажоотримувачем – Бурштинська ТЕС.

29.07.2007 на виконання Договору для відповідача було відвантажено 261 тону вугілля за посвідченням якості № 593 та квитанцією про приймання вантажу №49620142, власником якого є ВАТ «ГЗФ «Білоріченська», вантажоотримувачем – Бурштинська ТЕС.

30.07.2007 на виконання Договору для відповідача було відвантажено 528 тони вугілля за посвідченням якості №595 та квитанцією про приймання вантажу № 49620158, власником якого є ВАТ «ГЗФ «Білоріченська»,вантажоотримувачем –Ладиженська ТЕС.

30.07.2007 на виконання Договору для відповідача було відвантажено 1122,2 та 1324,5 тони вугілля за посвідченнями якості № 680, № 682 та квитанціями про приймання вантажу №49616589, №49616591, №49616590, №49616593, №49616595, №49616597, власником якого є ВАТ «ГЗФ «Білоріченська», вантажоотримувачем –Ладиженська ТЕС.

Вказане підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції за Договором та комісії та вугілля за кількістю та якістю, відповідними квитанціями про приймання вантажу та посвідченнями якості (а.с.16-34).

Проте, вартість вугільної продукції, яка отримана вантажоотримувачем відповідно до актів звірення за кількістю та якістю №691 від 21.08.2007, №694 від 21.08.2007, №48-л від 27.08.2007, №49-л від 27.08.2007, загальною кількістю 3303 тон на суму 1312550,59 грн. в порушення п. 3.1 Договору відповідачем не перерахована позивачу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем умови пункту 3.1 Договору виконані не були в повному обсязі та вчасно. У зв’язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 1312550,59 грн. неперерахованої вартості вугілля, проданого на виконання умов договору комісії.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, позовні вимоги слід задовольнити повністю у сумі 1312550,59 грн., з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

Вимога позивача щодо витребування у відповідача звіту комісіонера за Договором по суті є вимогою про витребування доказів, а тому не може розглядатись як позовна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, ідентифікаційний код 32473323 в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепоставка», м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, ідентифікаційний код 26410511, на користь Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, ідентифікаційний код 00178502, заборгованість у сумі 1312550,59 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 13125,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 14.09.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова