Decision № 111406707, 29.05.2023, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/12198/22-ц

Категорія 43

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Рябошапці М.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Везем Шиппінг»

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про розірвання попереднього договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову представник вказував, що 25 січня 2022 року між позивачкою та ТОВ «Везем Шиппінг» укладено попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу ПКП-12136, за умовами якого Товариство та позивачка зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (основний договір) на транспортний засіб, що належить Товариству марки Hyundai, модель: Tucson, рік випуску: 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

На виконання умов попереднього договору 25 січня 2022 року позивачка сплатила на користь відповідача 300 490 грн. 19 коп., в тому числі ПДВ 50 081 грн. 70 коп. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони зобов`язалися укласти основний договір в строк до 31 травня 2022 року. Відповідач умови договору не виконав, в зв`язку з чим позивачка 29 липня 2022 року звернулась до Товариства з претензією №29-07/21, однак вказана претензія відповідачем отримана не була, що підтверджується відомостями із сайту АТ Укрпошта.

Як виявилось пізніше, транспортний засіб відповідачу взагалі не належить і до теперішнього часу, право власності транспортний засіб відповідач не набув, що робить неможливим виконання в подальшому умов попереднього договору з боку відповідача.

Відповідно до пункту 4.1 попереднього договору термін дії договору закінчився. Позивачка не отримувала від відповідача жодного письмового чи усного повідомлення із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. Вважає, що в даному випадку наявні підстави для розірвання попереднього договору.

З огляду на неналежне виконання умов договору просила стягнути з відповідача суму сплачених коштів розмірі 300 490 грн. 19 коп. Також просила стягнути з ТОВ «Везем Шиппінг» завдану внаслідок бездіяльності моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В судове засідання, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, учасники справи не з`явились.

Від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Частиною ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи слідує, що 25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг» був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12136. Відповідно до умов договору сторони зобов`язались укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марки Hyundai, модель Tucson, рік випуску: 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в строк до 31 травня 2022 року.

Пунктом 1.3. попереднього договору визначено, що ТОВ «Везем Шиппінг» гарантувало, що на момент укладання основного договору транспортний засіб, визначений у п.1.1. цього договору, буде належати йому та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.

Пунктом 2.1 попереднього договору погоджено, що продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 300 490 грн. 19 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 50 081 грн. 70 коп., та сплачується позивачем в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» в національній валюті України - гривні.

Після укладення основного договору транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 попереднього договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме із 25 січня 2022 року, і діє до 31 травня 2022 року або до укладення основного договору.

Пунктом 6.3. попереднього договору від 17.11.2021 №ПКП-10157 встановлено, що при виникненні обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором однією із сторін, вона зобов`язується сповістити іншу сторону не пізніше 5 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. При цьому, термін виконання зобов`язання за цим договором переноситься на строк дії таких обставин.

Судом встановлено, що на виконання умов попереднього договору позивачка сплатила 300 490 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією №17Т003ІDO від 25 січня 2022 року (а.с.49).

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_3 , про що було надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25 серпня 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду, основний договір купівлі-продажу транспортного засобу між ТОВ «Везем Шиппінг» та позивачкою не укладений, визначений у попередньому договорі транспортний засіб останньою отримано не було.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.ч. 1,2,3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Судом встановлено, що основний договір з купівлі-продажу транспортного засобу мав бути укладений сторонами до 31.05.2022 року, що визначено п.1.2 попереднього договору, також позивачкою була внесена плата за попереднім договором 25 січня 2022 року. У будь-якому випадку, навіть при наявності у ТОВ «Везем Шиппіг» труднощів у придбанні майна у третіх осіб, основний договір мав бути укладений не пізніше 31.05.2022 року, а якщо у зазначений термін не укладений, то зобов`язання за ним є припиненими.

Пунктом 4.2 договору визначено, що термін виконання цього договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін або за письмовим повідомленням від Сторони -1 до Сторони -2 у разі виникнення обставин, які Сторона не могла уникнути або подолати під час виконання зобов`язань або перешкод, що стали наслідком дій/обставин, що знаходяться поза контролем не виконуючої Сторони.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням (п.2.5 договору).

Доказів про те, що Товариство, у відповідності з п.4.2 договору, мало намір продовжити термін дії виконання попереднього договору, матеріали справи не містять.

Відповідач ухиляється від укладення основного договору, чим допустив істотне порушення прав позивачки, як сторони попереднього договору, оскільки остання позбавлена можливості отримати у власність обумовлений автомобіль певної марки та моделі, на що вона розраховувала при укладенні попереднього договору. За таких обставин, враховуючи, що попередній договір є чинним, суд вважає, що вимога про його розірвання підлягає задоволенню.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 300 490 грн. 19 коп., сплачених позивачкою на виконання умов попереднього договору.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Позивач не довела факт завдання ТОВ «Везем Шиппінг» моральної шкоди. Стягнення моральної шкоди не було передбачено умовами попереднього договору. З урахуванням змісту правовідносин неукладення сторонами основного договору в установлений ними строк не може бути самостійною підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Згідно положень ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п.35). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (п.36).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь позивачки підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 3 004 грн. 90 коп.

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 12 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 19 липня 2022 року, укладеного між адвокатом Титаренком Т.А. і ОСОБА_1 та розрахункова квитанція №31/08/22 про отримання гонорару на суму 12 000 грн. за надані послуги, а саме: надання правової допомоги щодо складення та подання позовної заяви про розірвання попереднього договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди в суді першої інстанції (а.с.12,57).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати в розмірі 12 000,00 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та не суперечить принципу розподілу таких витрат та підлягають стягненню на користь позивачки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про розірвання попереднього договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №ПКП-12136 від 25 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_3 300 490 грн. 19 коп. сплачених за попереднім договором №ПКП-12136 від 25 січня 2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_3 витрати з оплати судового збору в розмірі 3 004 грн. 90 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (код ЄДРПОУ 43764369, вул. Мендеєєва,12, оф.94/1, м. Київ).

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2023 року.

Суддя : О.Л. Бусик