Decision № 111237497, 31.05.2023, Sharhorod District Court of Vinnytsia Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 травня 2023 року м. Шаргород

Справа №152/433/23

Провадження №2/152/144/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді Славінської Н.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонова Олега Віталійовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1.Виклад позиції позивача.

Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонов О.В. звернувся до Шаргородського районного суду з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної ради в особі КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

У позові керівник Жмеринської окружної прокуратури просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Національної служби здоров`я України в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 як потерпілої від злочину, кошти в сумі 29310,93 грн., які перерахувати в дохід державного бюджету, а також стягнути з відповідача на користь КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 кошти в сумі 3678,99 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 08.07.2022 року у справі №152/540/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Вказаний вирок не оскаржувався та 08.08.2022 року набрав законної сили.

Судовим рішенням встановлено, що 04.01.2022 року приблизно о 09 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21043-20» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполучення «Немирів-Могилів-Подільський», поряд із домоволодінням №1 по вулиці Івана Цурканя в с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області, побачивши на попутній смузі руху автомобіль марки «АЗЛК 21403-20» з державним номерним знаком НОМЕР_2 у нерухомому стані, виявивши перешкоду, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого допустив зіткнення із задньою частиною вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_3 . В результаті зіткнення автомобіль марки «АЗЛК 2140» з державним номерним знаком НОМЕР_2 здійснив наїзд на ОСОБА_2 , яка в момент зіткнення перебувала поблизу його передньої частини.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №14 від 31.05.2022 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому шийки правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, ускладненого гострим флеботромбозом підколінно-стегнового сегмента правого стегна; закритої тупої травми грудної клітки з забоєм легень, ускладненої правобічним малим гідротораксом; компресійного перелому 11 грудного хребця, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так як спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я терміном понад три тижні.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-22/5739-ІТ від 11.05.2022 року, в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «ВАЗ 21043-20» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з інформацією КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» від 22.11.2022 року за №01.01-25/3275 та від 07.03.2023 року за №01.01-25/842, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Центрі ортопедії, ендопротезування та реконструктивної травматології вказаного закладу охорони здоров`я в період з 17.01.2022 року по 14.02.2022 року.

Сума витрат, затрачених лікарнею на лікування, становить 3678,99 грн., з них 187,95 грн. за 15 днів лікування у січні 2022 року, з розрахунку 12,53 грн. за один день лікування, 3491,08 грн. за 14 днів лікування у лютому 2022 року, з розрахунку 249,36 грн. за один день лікування.

Згідно з Законом України «Про медичні гарантії», лікарні відшкодовано вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 на підставі договору №0841-Е122-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за рахунок коштів Національної служби здоров`я України в сумі 29310,93 грн., що включає 7506 (ставка) х 3,905 (коефіцієнт складності).

Загальна сума витрачених бюджетних коштів за час стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_2 становить 32989,92 грн.

У вартість ліжко-дня включені витрати здійснені: за рахунок коштів НСЗУ(державний бюджет) в сумі 29310,93 грн.; за рахунок коштів міського бюджету (комунальні послуги) 3678,99 грн.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої в межах кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.

Вирок у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно з п.4 зазначеного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Наразі механізм фінансування КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» змінено і воно здійснюється Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між КНП та НСЗУ Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0841-Е122-Р000. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Таким чином, медичні послуги надано КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради».

Національна служба здоров`я України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, зокрема на 2022 рік.

В той же час, оскільки Національна служба здоров`я України витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікуванні потерпілої, котра перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради», дані кошти необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

З огляду на те, що КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» є комунальним унітарним некомерційним підприємством, та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Вінницька обласна Рада, а кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із місцевого, обласного та державного бюджету, у даному випадку відсутність коштів призводить до їх ненадходження до бюджету, що ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам в цілому, відтак Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області з метою захисту державних інтересів звернулася з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я.

Кошти в сумі 29310,93 грн. підлягають до зарахування на користь Державного бюджету України, а кошти в сумі 3678,99 грн. до бюджету Вінницької обласної Ради в особі КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова ВОР».

Жмеринською окружною прокуратурою листом від 15.02.2023 за №52/2- 189вих-23 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені порушення та надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, Національна служба здоров`я України, відповідно до листа від 22.02.2023 року за №5872/2-16-23, підстав для вжиття заходів претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування ОСОБА_2 не вбачає, зазначаючи, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1101, остання не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у даних категоріях справ.

Вказане свідчить про бездіяльність Національної служби здоров`я України та відсутність наміру звернення до суду, оскільки окружною прокуратурою листом фактично повідомлено про виявлені порушення.

Компетентний орган Національна служба здоров`я України протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім доказом для підтвердження підстав для представництва.

Вінницька обласна Рада та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» не здійснюють захист інтересів держави, оскільки до цього часу позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у сумі 3678,99 грн. до суду не пред`явлений та відповідні витрати на користь лікувального закладу не відшкодовані.

Вказане свідчить про бездіяльність Національної служби здоров`я України, КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» та Вінницької обласної Ради, що стало підставою для звернення Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області до суду з позовом в інтересах держави про відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 29310,93 грн. на користь державного бюджету України та в сумі 3678,99 грн. на користь місцевого бюджету Вінницької обласної Ради в особі КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова ВОР».

При обґрунтуванні позову керівник Жмеринської окружної прокуратури Філімонов О.В. покликається на вимоги ст.ст.1166, 1191, 1206 ЦК України та п.п.2, 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

2.Виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 не скориставсясвоїм правомподати відзивна позові неподав досуду відзивуна позовіз викладеннямсвоїх заперечень,не дивлячисьна пропозиціюсуду,викладену вухвалі від03.04.2023року (а.с.92-93),яку отримав07.04.2023 року (а.с.115).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. Згідно з п.2 прохальної частини позовної заяви, керівник Жмеринської окружної прокуратури Філімонов О.В. просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.17).

2. 28.04.2024 року від представника Вінницької обласної Ради начальника відділу представництва в суді та правового аналізу управління юридичного забезпечення та запобігання корупції виконавчого апарату Вінницької обласної Ради Сеніва А.М., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №53621802009 від 20.04.2022 року (а.с.103), до суду надійшла заява, у якій останній просить позов керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину (а.с.101-102).

3. Національна служба здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» заяв і клопотань, пов`язаних із розглядом справи, до суду не надсилали.

4. Відповідач ОСОБА_1 заяв і клопотань, пов`язаних із розглядом справи, до суду не надсилав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. УхвалоюШаргородського районногосуду Вінницькоїобласті від 03.04.2023 року прийнятодо розгляду позовну заяву керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонова О.В. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради т особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та відкрито провадження у справі, розгляд цивільної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 04.05.2023 року без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.92-93).

2. Відповіднодо ухвалиШаргородського районногосуду Вінницькоїобласті від 04.05.2023 року, розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільної справи за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонова О.В. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, відкладено на 31.05.2023 року, у зв`язку з неповерненням до суду зворотного рекомендованого повідомлення про вручення відповідачеві ОСОБА_1 копії ухвали суду про відкриття провадження (а.с.109-110).

3. Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України).

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд означеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 ухвала суду про відкриття провадження з пропозицією надати відзив на позов отримана 07.04.2023 року (а.с.115), то суд вважає, що відзив ним не подано у встановлений судом строк без поважних причин.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч.13 ст.7, ч.8 ст.178 ЦПК України.

4. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, … в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір,суд встановив,що міжсторонами виниклицивільні правовідносини із відшкодування шкоди.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Вирішуючи спір, суд встановив факт понесення позивачами державою в особі Національної служби здоров`я України, Вінницькою обласною Радою в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Означений факт підтверджений вироком Шаргородського районного суду від 08.07.2022 року у кримінальній справі за №152/540/22 (провадження №1-кп/152/85/22), з якого вбачається, що ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну) тисячу гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, зокрема за те, що 04 січня 2022 року приблизно о 09 годині 30 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21043-20» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполучення «Немирів-Могилів-Подільський» поряд із домоволодінням №1 по вулиці Івана Цурканя в с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області, побачивши на попутній смузі руху автомобіль марки «АЗЛК 21403-20» з державним номерним знаком НОМЕР_2 у нерухомому стані, виявивши перешкоду, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого допустив зіткнення із задньою частиною вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_3 . В результаті зіткнення автомобіль марки «АЗЛК 2140» з державним номерним знаком НОМЕР_2 здійснив наїзд на ОСОБА_2 , яка в момент зіткнення перебувала поблизу його передньої частини.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №14 від 31.05.2022 року, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому шийки правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, ускладненого гострим флеботромбозом підколінно-стегнового сегмента правого стегна; закритої тупої травми грудної клітки з забоєм легень, ускладненої правобічним малим гідротораксом; компресійного перелому 11 грудного хребця, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так як спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я терміном понад три тижні

Між порушенням ОСОБА_1 п.12.3 ПДР України та наслідками дорожньо-транспортної пригоди є прямий причинний зв`язок (а.с.19-22).

Вказаний вирок набрав законної сили 08.08.2022 року (а.с.19-22).

Частиною 6 ст.82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, згідно з вимогами ч.6 ст.82 ЦПК України, у цій цивільній справі не підлягають доказуванню як обставини, що мали місце 04.01.2022 року, так і винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а також дії відповідача, правовим наслідком яких стало заподіяння потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, внаслідок чого потерпіла лікувався у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради», на що понесені витрати закладом охорони здоров`я.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» зареєстроване у вказаному Реєстрі (а.с.28-29).

Згідно з абз.3, 4, 5 п.1.2 Статуту КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №273 від 14.09.1998 року «Про надання статусу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Одеської, Вінницької, Харківської, Київської, Донецької, Запорізької, Тернопільської, Полтавської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Херсонської областей та м. Києва» лікарні надано статус клінічної. КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» створене за рішенням Вінницької обласної Ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова у комунальне некомерційне підприємство. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Підприємство є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова.

Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги населенню Вінницької області, пацієнтам інших регіонів України та інших країн в порядку та умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Підприємство є спеціалізованим лікувальним закладом і здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.4 Статуту).

Пунктом 6.1 Статуту КНП встановлено, що управління підприємством здійснює Вінницька обласна Рада (Орган управління майном).

Згідно з п.4.1 Статуту КНП, головною метою підприємства є здійснення медичної практики та надання своєчасної, необхідної, висококваліфікованої поліклінічно-консультативної, лікувально-діагностичної та стаціонарної медичної допомоги населенню Вінницької області, основним лікувальним засобом якої є використання комплексу лікувальних, діагностичних, відновних (реабілітаційних) заходів згідно вимог відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на збереження, поліпшення та відновлення здоров`я.

Джерелами формування майна є грошові та матеріальні внески Органу управління майном; доходи, одержані від реалізації послуг, інших видів господарського діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно набуте у встановленому законодавством порядку; інші джерела, незаборонені законодавством України (п.7.6 Статуту КНП).

Збитки, завдані підприємству внаслідок порушення його майнових прав фізичними, юридичними особами чи державними органами, відшкодовуються йому в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.7.11 Статуту КНП).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ України за №545 від 16.07.1993 року (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №868 від 19.09.2012 року), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Пунктом 3вказаного Порядкувстановлено,що визначенасума коштівна лікуванняпотерпілого стягуєтьсясудом зобвинуваченого абофізичної чиюридичної особи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямиобвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння,при ухваленнівироку запозовом закладуохорони здоров`яабо прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з п.4 вказаного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Частиною 3 ст.1206 ЦК України встановлено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Також,п.п.1,2Порядку реалізаціїпрограми державнихгарантій медичногообслуговування населенняу 2022році,який затвердженийпостановою КабінетуМіністрів Українивід 29грудня 2021року №1440(знаступними змінами) встановлено,що порядоквизначає особливостіреалізації програмидержавних гарантіймедичного обслуговуваннянаселення (далі програма медичнихгарантій)у 2022році. Дія цього Порядку поширюється на всі заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичних осіб-підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі договір) із НСЗУ, а також на суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які уклали договір про реімбурсацію із НСЗУ.

Згідно з п.6 вказаного Порядку, НСЗУ в межах програми медичних гарантій укладає договори про надання медичних послуг за програмою медичних гарантій, крім медичних послуг, включених допереліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. №1138 (ЗП України, 1996 р., №18, ст.501; Офіційний вісник України, 2016 р., №77, ст.2567) (крім випадку, визначеногопунктом 40розділу I зазначеного переліку), та медичних послуг, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів інших програм державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами (які застосовуються шляхом множення), визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, які надані у звітному періоді та інформація про які внесена до електронної системи охорони здоров`я не пізніше п`ятого робочого дня після закінчення цього звітного періоду, що складаються в порядку, передбаченомуТиповою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (Офіційний вісник України, 2018 р., №45, ст.1570; 2021 р., №82, ст.5250), відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний період за відповідним напрямом. Вимагати та отримувати оплату від пацієнтів або їх представників за такі медичні послуги забороняється.

Судом встановлено, що між Національною службою здоров`я України (замовником) та КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» (надавачем) укладено Договір №0841-Е122-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (а.с.49-63).

Відповідно до п.8 Договору, надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначенні в оголошенні про укладення договору, є невід`ємною частиною договору (п.9 Договору).

Надавач несе встановлену законом відповідальність за своєчасність, повноту та якість надання медичних послуг працівниками надавача та підрядниками… (п.12 Договору).

Цей Договір є договором на користь третіх осіб пацієнтів у частині надання їм медичних послуг надавачем (п.13 Договору).

Оплата медичних послуг згідно з цим договором здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги з урахуванням пункту 25 цього договору… (п.30 Договору).

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання обома сторонами, якщо інше не передбачено в додатку до договору, але не раніше дати встановлення в кошторисі відповідного бюджетного призначення для замовника на відповідний рік. Цей договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2022 року. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін не більше ніж на три місяці (п.п.54, 55 Договору).

Надавач зобов`язаний надавати пацієнтам медичні послуги протягом строку дії цього договору. Фінансові зобов`язання за договором залишаються чинними до моменту їх виконання сторонами (п.56 Договору).

Додатком №1 до Договору №0841-Е122-Р000 визначено перелік зобов`язань надавача медичних послуг щодо забезпечення належного рівня надання послуг за договором (а.с.64-65).

З довідки КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» за №01.01-25/842 від 07.03.2023 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Центрі ортопедії, ендопротезування та реконструктивної травматології КНП з 17.01.2022 року по 14.02.2022 року. Загальна кількість ліжко-днів 29 (січень 15; лютий 14). Вартість 1 л/д за січень 2022 року 12,53 грн., а за 15 л/д 187,95 грн. (12,53х15=187,95 грн.). Вартість 1л/д за лютий 2022 року 249,36 грн., а за 14 л/д 3491,08 грн. (249,36х14=3491,08 грн.). Вказані витрати понесені лікарнею за рахунок коштів обласного бюджету. Розрахунок вартості лікування в розрізі ставки та коефіцієнту становить 29310,93 грн. (7506 (ставка) х3,905 (коефіцієнт складності)=29310,93 грн.) Вказані витрати понесені лікарнею за рахунок Національної служби здоров`я України за програмою медичних гарантій відповідно до укладеного договору між НСЗУ та лікарнею (а.с.68).

При цьому, як вбачається з вказаної довідки КНП, витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у розмірі 29310,93 грн. понесені лікарнею за рахунок Національної служби здоров`я України за програмою медичних гарантій, відповідно до укладеного договору між НСЗУ та лікарнею (а.с.68).

Також, з означеної довідки вбачається, що КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» не зверталася у процесуальному порядку за відшкодуванням коштів, потрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

До того ж, з довідки Національної служби здоров`я України від 22.02.2023 №5872/2-16-23, вбачається, що послуги КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради», пов`язані з наданням медичних послуг ОСОБА_2 за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування, не вживались. Також, голова НСЗУ не заперечує щодо звернення Жмеринською окружною прокуратурою до суду в інтересах держави з позовом про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення (а.с.70-72).

Невідшкодування коштів, понесених закладом охорони здоров`я за рахунок Національної служби здоров`я України з вини ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 негативно впливає на фінансування витрат на лікування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду на захист інтересів держави.

Відтак, судом встановлено, що відшкодування вартості лікування ОСОБА_2 не здійснювалося.

Вказаний факт підтверджується також повідомленнями керівника Жмеринської окружної прокуратури від 21.03.2023 року за №№52/2-361 вих-23, 52/2-362 вих-23 голові Вінницької обласної Ради, директору КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради», Національній службі здоров`я України (а.с.83-84, 85-86).

Проте, судом встановлено, що КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до цього часу не звернулася самостійно з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , а відтак, відповідні витрати на користь лікувального закладу відповідачем не відшкодовані.

Також, з відповідним позовом до суду не звернулася і Вінницька обласна рада, яка є власником та засновником КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради».

Із матеріалів цивільної справи також вбачається, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 не відшкодував витрат, понесених КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» за рахунок Національної служби здоров`я України, та витрат із обласного бюджету, понесених Вінницькою обласною Радою, на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Аналіз перевіренихі оціненихв судовомузасіданні доказівпереконує суд,що шкодау виглядівитрат настаціонарне лікуванняпотерпілої відкримінального правопорушення ОСОБА_2 ,заподіяна державі вособі Національноїслужби здоров`яУкраїни,Вінницької обласноїРади в особіКомунального некомерційногопідприємства «Вінницькаобласна клінічналікарня ім.М.І.Пирогова Вінницькоїобласної Ради»,підлягає відшкодуваннювідповідачем ОСОБА_1 ,який вчинивкримінальне правопорушення,передбачене ч.1ст.286КК України.

Вказані, встановлені в судовому засіданні факти, не спростовані та не заперечуються відповідачем, оскільки відзиву на позов на пропозицію суду, висловлену в ухвалі від 03.04.2023 року (а.с.92-93), останній не подавав.

Судом встановлено,що прокурорта позивачіНаціональна службаздоров`я України,Вінницька обласнаРада вособі Комунальногонекомерційного підприємства«Вінницька обласнаклінічна лікарняім.М.І.Пирогова Вінницькоїобласної Ради»не пред`являлицивільний позов вкримінальній справі№152/540/22,тому,в силувимог ч.3ст.128КПК України,мають правопред`явити йогов порядкуцивільного судочинства.

Суд констатує той факт, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів поза розумним сумнівом на спростування позовних вимог прокурора.

Оскільки ОСОБА_1 не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження відшкодування державі в особі Національної служби здоров`я України, Вінницькій обласній Раді в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 , то право держави у особі позивачів порушено відповідачем і підлягає судовому захисту, враховуючи, що відсутність вказаного відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 з вини ОСОБА_1 , негативно впливає на фінансування витрат на лікування інших хворих, внаслідок чого порушуються права і свободи осіб у галузі охорони здоров`я, які охороняються державою, та забезпечення пов`язаних з цим державних гарантій.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із відшкодування шкоди і регулюються Конституцією України, ЦК України, ЦПК України, КПК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

В Українідіє прокуратура,яка здійснює,в томучислі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ст.131-1 Конституції України).

У визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою,бере участьу розглядісправ зайого позовами,а такожможе вступитиза своєюініціативою усправу,провадження уякій відкритоза позовоміншої особи,до початкурозгляду справипо суті,подає апеляційну,касаційну скаргу,заяву проперегляд судовогорішення занововиявленими абовиключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах… (частини 3, 4 ст.56 ЦПК України).

Пунктом 1ч.6ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» передбачено,що підчас здійсненняпредставництва інтересів,у томучислі,держави,у судіпрокурор маєправо впорядку,передбаченому процесуальнимзаконом тазаконом,що регулюєвиконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 3ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» встановлено,що прокурорздійснює представництвов судізаконних інтересівдержави уразі порушенняабо загрозипорушення інтересівдержави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно зч.4ст.23ЗУ «Пропрокуратуру»,наявність підставдля представництвамає бутиобґрунтована прокуророму суді. Прокурорздійснює представництвоінтересів громадянинаабо державив судівиключно післяпідтвердження судомпідстав дляпредставництва. Прокурорзобов`язаний попередньо,до зверненнядо суду,повідомити проце громадянината йогозаконного представникаабо відповідногосуб`єкта владнихповноважень.У разіпідтвердження судомнаявності підставдля представництвапрокурор користуєтьсяпроцесуальними повноваженнямивідповідної сторонипроцесу.Наявність підставдля представництваможе бутиоскаржена громадяниномчи їїзаконним представникомабо суб`єктомвладних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, в тому числі, шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди (п.8 ч.2).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до роз`яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Особа,яка вчинилакримінальне правопорушення,зобов`язана відшкодувативитрати закладовіохорони здоров`яна лікуванняпотерпілого відцього кримінальногоправопорушення,крім випадкузавдання шкодипри перевищеннімеж необхідноїоборони абоу станісильного душевногохвилювання,що виниклораптово внаслідокнасильства аботяжкої образиз бокупотерпілого (ч.1 ст.1206 ЦК України).

Частинами 1,3,7ст.128КПК Українивстановлено,що особа,якій кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діяннямзавдано майновоїта/абоморальної шкоди,має правопід часкримінального провадженнядо початкусудового розглядупред`явити цивільнийпозов допідозрюваного,обвинуваченого абодо фізичноїчи юридичноїособи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямипідозрюваного,обвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором… Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Якщо лікуванняпроводилося закладомохорони здоров`я,що єу державнійвласності,у власностіАвтономної РеспублікиКрим аботериторіальної громади,спільній власностітериторіальних громад,кошти навідшкодування витратна лікуваннязараховуються довідповідного бюджету,за рахунокякого такелікування фінансувалося.Якщо лікуванняпроводилося закладомохорони здоров`я,який завідповідні наданімедичні послугиотримує коштизгідно здоговором промедичне обслуговуваннянаселення запрограмою медичнихгарантій,такі коштизараховуються доДержавного бюджетуУкраїни (ч.3 ст.1206 ЦК України).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ України за №545 від 16.07.1993 року (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №868 від 19.09.2012 року), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з п.4 вказаного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Пунктами 1, 2 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році встановлено, що порядок визначає особливості реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі програма медичних гарантій) у 2022 році.. Дія цього Порядку поширюється на всі заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичних осіб-підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі договір) із НСЗУ, а також на суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які уклали договір про реімбурсацію із НСЗУ.

Згідно з п.6 вказаного Порядку, НСЗУ в межах програми медичних гарантій укладає договори про надання медичних послуг за програмою медичних гарантій, крім медичних послуг, включених допереліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. №1138 (ЗП України, 1996 р., №18, ст.501; Офіційний вісник України, 2016 р., №77, ст.2567) (крім випадку, визначеногопунктом 40розділу I зазначеного переліку), та медичних послуг, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів інших програм державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами (які застосовуються шляхом множення), визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, які надані у звітному періоді та інформація про які внесена до електронної системи охорони здоров`я не пізніше п`ятого робочого дня після закінчення цього звітного періоду, що складаються в порядку, передбаченомуТиповою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (Офіційний вісник України, 2018 р., №45, ст.1570; 2021 р., №82, ст.5250), відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний період за відповідним напрямом. Вимагати та отримувати оплату від пацієнтів або їх представників за такі медичні послуги забороняється.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07.07.1995 року за №11, відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

VІ. Висновки суду

Проаналізувавши норми наведеного законодавства та досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що прокурор має право на звернення до суду з означеним позовом.

Так, з правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 06.04.2021 року у справі №380/375/17 вбачається, що винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Такі правові висновкивикладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).

У справі, яка розглядається, встановлено, що прокурором належно обґрунтовано підстави для звернення з цим позовом до суду, оскільки вирок у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 ухвалено Шаргородським районним судом 08.07.2022 року, проте, з того часу уповноважені компетентні органи, тобто позивачі, протягом розумного строку самостійно не звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Уповноважені компетентні органи, тобто позивачі, протягом розумного строку самостійно не звернулися до суду з таким позовом до ОСОБА_1 і після повідомлення їм прокурором про виявлення порушення інтересів держави, оскільки такі повідомлення прокурором зроблені 15.02.2023 року Національній службі здоров`я України, голові Вінницької обласної Ради (а.с.69-69а, 73-74).

Так, 07.03.2023 року директор КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» повідомив, що лікарня в процесуальному порядку не зверталася за відшкодуванням коштів на лікування потерпілої ОСОБА_2 (а.с.68), 22.02.2023 року голова НСЗУ повідомив прокурора про незвернення з відповідним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення (а.с.70-72), як і заступник голови Вінницької обласної Ради 01.03.2023 року (а.с.75-76).

Відтак, враховуючи значимість порушення інтересів держави через бездіяльність компетентних органів без об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, прокурор наділений необхідними повноваженнями та дотримався встановленого законодавством порядку при зверненні з цим позовом до суду для захисту інтересів держави.

Також, у суду склалася достатня переконаність у тому, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав, які підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Під час розгляду вказаного цивільного спору судом встановлено, що наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, тобто дії ОСОБА_1 є неправомірними, між його діями та перебуванням потерпілої ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні є безпосередній причинний зв`язок та вина відповідача, що є підставою для цивільно-правової відповідальності останнього.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази про заподіяння шкоди державі в особі Національної служби здоров`я України, Вінницькій обласнійРаді в особіКомунального некомерційногопідприємства «Вінницькаобласна клінічналікарня ім.М.І.Пирогова Вінницькоїобласної Ради» у виді понесення витрат на лікування ОСОБА_2 потерпілої від вчиненого відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, суд констатує той факт, що прокурором надано суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які проаналізовані судом у їх сукупності та взаємозв`язку і дають підстави для висновку про задоволення позову.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позовіна позивача (ч.2ст.141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з означеним позовом прокурором не сплачено судовий збір, оскільки останній звільнений від його сплати на підставі ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Так,відповідно доп.6ч.1ст.5ЗУ «Просудовий збір»,від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються,в томучислі позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2684 грн.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 6, 10, 11, 60, 76-81, 83, 89, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.131-1 Конституції України, ст.ст.16, 1166, 1206 ЦК України, ст.128 КПК України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», п.п.2, 3, 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, п.п.1, 2, 6, 7 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році суд,

вирішив:

Позов керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Філімонова Олега Віталійовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 29310 (двадцять дев`ять тисяч триста десять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 , які перерахувати в дохід Державного бюджету на номер рахунку: UA 428999980313010115000002856 (код ЄДРПОУ 37979858, отримувач ГУК у Вінницькій області/м. Вінниця/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» 3678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину ОСОБА_2 , на р/р № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 02011031.

Розподіл судових витрат

Стягнути ОСОБА_1 судовий збірв сумі2684(двітисячі шістсотвісімдесят чотири)гривні вдохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Повне найменування(дляюридичних осіб)та ім`я(дляфізичних осіб)сторін:

- позивач Жмеринська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: 23100, м. Жмеринка Вінницька область, вул. Національна, буд.6-а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909909;

- позивач Національна служба здоров`я України, адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд.19, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42032422;

- позивач Вінницька обласна рада, адреса місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.70, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00022438;

- позивач Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» адреса місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд.46, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02011031;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хоменки Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.02.1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий.

Повне рішення складено 31.05.2023 року.

Суддя: