Decision № 111156152, 26.04.2023, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/1773/22

Провадження № 2/761/3777/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Корнійчук Є.Т.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача1: представник Глущенко О.М. ,

від відповідача2: представник Котляр Т.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування.

Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2014 року старшим слідчим Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві Гусаком О.А. за погодженням старшого прокурора прокуратури Подільського району м. Києва Хавіна В.О. у кримінальному провадженні № 12014100070002997 ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Після пред`явленої підозри, проведених обшуків, викликів до правохоронних органів, психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів, поєднаного з вимаганням коштів за закриття кримінального провадження, у зв`язку з втратою довіри з боку власника квартири у м. Києві, де проживав ОСОБА_4 та роботодавця, позивач змушений був повернутись для постійного проживання до м. Одеси, до будинку батьків, співвласником якого він був.

В місті Одеса, позивач, не переховуючись, відкрито проживав з батьками, дружиною та трьома неповнолітніми дітьми.

Відтак, 28 липня 2014 року розпочався строк перебування позивача під слідством, що здійснювалося Подільським РУ ГУ МВС України у м. Києві (в подальшому - Подільським УП ГУНП в місті Києві).

Не зважаючи на відоме місце проживання позивача, постановою старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві Гусака О.А. від 7 серпня 2014 року ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Постановою старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві Гусака О.А. від 7 серпня 2014 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100070002997 зупинено на підставі ч. 2 ст. 280 КПК України.

У зв`язку з перебуванням у розшуку на території держави Україна ОСОБА_4 систематично затримували в м. Одесі правоохоронні органи, повідомляючи про такі факти Подільське РУ ГУ МВС України у м. Києві та вказуючи адресу його постійного місця проживання. Однак з невідомих позивачу причин, слідчими та прокурорами жодні процесуальні дії не вчинялись, по місцю постійного проживання в м.Одеса, виклики не направлялись. Після неодноразового з`ясування місця проживання ОСОБА_4 , у зв`язку з неотриманням жодних доручень та процесуальних документів, правоохоронні органи міста Одеса, відпускали позивача. Позивач, усвідомлюючи, що без вчинення активних дій з метою закриття відповідного кримінального провадження та скасування розшуку, враховуючи пасивну поведінку правоохоронців, змушений був у квітні 2018 року поїхати до міста Києва, знайти адвоката для укладення договору про надання правової допомоги та захисту його у кримінальному провадженні.

У зв`язку з цим, 15.05.2018 між позивачем та адвокатом AO «Градум» було укладено договір про надання правової допомоги. З метою захисту інтересів за дорученням позивача його захисником скеровано більше 50 клопотань про вчинення процесуальних дій (допит свідків, проведення експертиз, долучення документів тощо), скарг у порядку, встановленому КПК України, слідчому Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві та прокурорам прокуратури Подільського району м. Києва.

Однак, всі скарги та клопотання, були залишені поза увагою органу досудового розслідування та прокуратури.

У зв`язку з активною процесуальною позицією позивача та його захисника впродовж 7 місяців, переслідуючи виключно мету залякати позивача, 19 грудня 2018 року о 8 годині 30 хвилин, у кримінальному провадженні № 12014100070002997 ОСОБА_4 , без жодних попередніх викликів, затримано за місцем проживання у місті Одесі та доставлено до УП ГУНП в місті Києві, де він до 20 грудня 2018 року був позбавлений волі.

20 грудня 2018 року ОСОБА_4 доставлено до Подільського районного суду міста Києва для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Цього ж дня ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в місті Києві Гусака О.А., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 міста Києва Сітаром Д.В., про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж ухвалою щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборони до 20 лютого 2019 року включно цілодобово залишати місце проживання, з покладенням обов`язків, передбачених пп. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В подальшому, ухвалою Київського апеляційного суду від 31.01.2019 ухвалу суду про застосування домашнього арешту щодо позивача було скасовано, з підстав обґрунтованості доводів захисника щодо істотності порушення органом досудового розслідування вимог КПК України у відповідному кримінальному провадженні, які прокурор та слідчий, не зважаючи на системні звернення захисника, залишили без належної процесуальної реакції.

Врешті, усвідомлюючи можливість кваліфікації своїх дій як умисне притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності у випадку підписання обвинувального акту, прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Сітара Д.В. постановою від 11.01.2019 кримінальне провадження №2014100070002997 від 02.05.2014 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України закрив, на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КК України - у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді і вичерпані можливості їх отримати.

Отже, з 28 липня 2014 року (з дня незаконного повідомлення про підозру) по 11 січня 2019 року (до дня закриття кримінального провадження прокурором), позивач безпідставно перебував під слідством 53 повних місяці (4 повних роки або 48 місяців до 28 липня 2018 року та п`ять повних місяців з 28 липня 2018 року до 28 грудня 2018 року.

За 53 повних місяці перебування під слідством ОСОБА_4 зазнав значних душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою працівників правоохоронних органів щодо нього, безпідставними звинуваченнями у вчиненні злочину, був змушений жити в умовах страху, бути позбавленим свободи та незаконного засудженим за те, чого він не вчиняв. Перебування під слідством протягом такого тривалого часу принижувало честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 в очах оточуючих, рідних та друзів. Коло друзів у позивача суттєво зменшилося після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. ОСОБА_4 доводилося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними та знайомими, що він не наркоман, не наркокур`єр та не наркодилер.

З огляду на наявність підозри та оголошення у розшук ОСОБА_4 втратив роботу у м. Києві, змушений був переїхати з м. Києва до м. Одеси, де також не міг офіційно працевлаштуватися змушений був погоджуватись на нелюдські умови випадкової роботи з метою утримання власної сім`ї.

Ураховуючи викладене, та посилаючись на статтю 56 Конституції України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 23, 1176 ЦК України, позивач просив суд Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти в сумі 344 500,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, але не менше суми, кратній 53 розмірам мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України» на момент розгляду справи судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

17 квітня 2022 року від Головного управління Національної поліції у м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування навіть у разі визнання незаконною дій та(або) бездіяльності слідчого під час кримінального провадження. А Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди лише у випадках у ст. 1 даного Закону. Також відповідач зазначав, що розмір шкоди є необґрунтованим.

22 квітня 2022 року від Київської міської прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивачем не доведено наявності неправомірної (протиправної) поведінки органів досудового розслідування та прокуратури під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження. Також зазначає, що позивачем не наведено належними та допустимими доказами наявність моральної шкоди.

15.07.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якій представник позивача зазначає, що доводи викладені у відзиві є безпідставними і не знайшли свого підтвердження.

15.07.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив Київської міської прокуратури, в якій представник позивача зазначає, що доводи викладені у відзиві є необґрунтованими, оскільки, виходячи з підстав позову до спірних правовідносин підлягають до застосування інші спеціальні норми матеріального права, ніж ті на які посилається відповідач у відзиві.

04.08.2022 на адресу суду надійшли заперечення від Головного управління Національної поліції у м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просила позов задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві заперечувала проти задоволення позову.

Представник Київської міської прокуратури заперечувала проти задоволення позову

Представник відповідача 3, будучи належним чином повідомленим не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів судом встановлено наступне.

28 липня 2014 року старшим слідчим Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві Гусаком О.А. за погодженням старшого прокурора прокуратури Подільського району м. Києва Хавіна В.О. у кримінальному провадженні № 12014100070002997 ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України(а.с. 39-41, т. 1).

Відтак, 28 липня 2014 року розпочався строк перебування позивача під слідством, що здійснювалося Подільським РУ ГУ МВС України у м. Києві.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою захисту інтересів за дорученням позивача його захисником скеровано більше 50 клопотань про вчинення процесуальних дій (допит свідків, проведення експертиз, долучення документів тощо), скарг у порядку, встановленому КПК України, слідчому Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві та прокурорам прокуратури Подільського району м. Києва.

Однак, дані скарги та клопотання, були залишені поза увагою органу досудового розслідування та прокуратури.

В подальшому, прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Сітара Д.В. постановою від 11.01.2019 кримінальне провадження №2014100070002997 від 02.05.2014 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України закрив, на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КК України - у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді і вичерпані можливості їх отримати(а.с. 57-62, т. 1).

Отже, з 28 липня 2014 року (з дня повідомлення про підозру) по 11 січня 2019 року (до дня закриття кримінального провадження прокурором), позивач безпідставно перебував під слідством 53 повних місяці (4 повних роки або 48 місяців до 28 липня 2018 року та п`ять повних місяців з 28 липня 2018 року до 28 грудня 2018 року.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадку, передбаченому пунктом 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

За ч. 5, ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обставини та докази, що свідчать про заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокурора ОСОБА_4 внаслідок повідомлення про підозру та тривалого незаконного перебування його під слідством, в тому числі в розшуку, заподіяно душевних страждань, що призвело до позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, цілого ряду негативних наслідків морального характеру, зокрема позивач:

-не мав змоги влаштуватися на роботу відповідно до його вищої освіти, досвіду на керівних посадах суб`єктів господарювання (ресторанний та будівельний бізнес), у зв`язку з штучно створеною правоохоронцями репутацією «наркоторговця» та оголошення його в розшук за вчинення тяжкого злочину. Наведене вкрай негативно вплинуло на його можливості матеріального забезпечення себе, престарілих батьків, дружини та трьох малолітніх дітей, оскільки внаслідок розповсюдження в загальному доступі на офіційному сайті МВС даних про факт вчинення позивачем тяжкого злочину, пов`язаного з розповсюдженням наркотиків, позивач втратив можливість працювати розумовою працею, а заробляти тяжкою фізично внаслідок раніше отриманих травм ноги не мав фізичної можливості;

-неодноразові короткострокові затримання і перевірки у зв`язку з орієнтуванням та перебуванням у розшуку проводились в місті Одеса, в тому числі в присутності знайомих, друзів, сусідів, що викликало стан крайнього душевного неспокою та сорому, багато його знайомих внаслідок перебування під слідством розірвали стосунки;

-внаслідок втрати роботи, повернення і затримання, що проводилось в будинку 18.12.2019, страждали престарілі та хворі на серцево-судинні захворювання батько та мати Позивача, з якими ОСОБА_4 перебував в тісних близьких взаємовідносинах; батько позивача, в тому числі внаслідок переживань за сина, помер через серцеве захворювання, мати - після нервового виснаження прикута до ліжка;

-у зв`язку з безпідставним тривалим оголошенням в розшук, не зміг виїхати закордон для працевлаштування та заробітку за межами країни, не зміг скористатись своїм знанням іноземних мов.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Факт перебування позивачів під слідством та судом очевидно завдав позивачам моральної шкоди внаслідок психічного впливу пред`явленням обвинувачення, позбавлення можливостей в повній мірі реалізації ним своїх звичок і бажань, що призвели до порушення їх нормальних життєвих зв`язків та вимагали від них додаткових зусиль для організації свого життя, пошук можливих способів захисту своїх порушених прав, інших негативних наслідків морального характеру, зниження репутації. Сам по собі такий факт є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій правоохоронних органів та суду.

Крім того, слід зазначити, що факт нанесення моральної шкоди додатково підтверджується висновком експерта № 692/04/2021(а.с. 42-61, т. 1).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позову, та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 53 мінімальних заробітних плат, що становить на момент ухвалення рішення суму 355 100,00 грн., виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Доводи відповідачів про те, що позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди та в чому вона полягає, суд відхиляє, оскільки позивач дійсно перебував під слідством, що беззаперечно призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та звичного ритму життя, а незаконне перебування позивача під слідством, вочевидь мало негативні наслідки, пов`язані з цим душевні та моральні страждання і переживання.

Щодо доводів відповідача 1, що КПК України не передбачає відшкодування моральної шкоди, суд вважає, за необхідне зазначити про те, що відшкодування моральної шкоди передбачено спеціальним Законом, а саме Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Враховуючи на те, що позов задоволено, підлягають і стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 15500 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп., які належним чином підтверджені і не спростовані відповідачами у справі.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, прокуратури, грошові кошти у сумі 355 100(триста п`ятдесят п`ять тисяч сто)грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 15500(п`ятнадцять тисяч п`ятсот)грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000(десять тисяч)грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.05.2023 року.

Суддя: