Court ruling № 110996213, 22.05.2023, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

22.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1720/23

за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Запоріжміськсвітло", м. Запоріжжя

до ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Запоріжміськсвітло" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №51/21/ВО від 01.07.2021 в сумі 1600,00 грн. та заборгованість за договором №42/ПС/рест від 01.07.2021 в сумі 4400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором №9/21/ВО на використання опор мереж зовнішнього освітлення від 01.02.2021 та за договором №К/251/ПС/рест про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2021 в частині своєчасного виконання грошових зобов`язань.

Судом на виконання ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його підприємницька діяльність припинена 13.01.2021.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Шусєв Сергій Олексійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Запорізької області з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається із позовної заяви предметом позову позивач визначив стягнення заборгованості по зобов`язанням за раніше укладеним договором про надання послуг з обслуговування опор зовнішнього освітлення в місці установки додаткових конструкцій №К/251/ПС/ від 02.05.2019, яка в подальшому на підставі договору №К/251/ПС/рест від 01.02.2021 реструктуризована, та заборгованості за договором на використання опор мереж зовнішнього освітлення №9/21/ВО.

Предметом вказаного договору (п.1.1) є надання позивачем відповідачу можливості використання 8-ми опор зовнішнього освітлення, що належать позивачу для прокладання електричного кабелю та подальшого користування ним (підвіс кабелю), а користувач зобов`язується сплатити відповідну плату за надання послуг, в строки на умовах даного договору. Кабель використовується користувачем для забезпечення електричною енергією тимчасової споруди вул. Пархоменка, 22А в м. Запоріжжя.

Отже предметом договорів є платне використання відповідачем опор зовнішнього освітлення, які знаходяться у м. Запоріжжя.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи, що опори зовнішнього освітлення розташовані на земельній ділянці та переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення, суд доходить висновку, що вони відносяться до нерухомого майна, яке знаходиться у м. Запоріжжі.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

У положеннях частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

У даній справі спір виник з приводу користування відповідачем нерухомим майном (опорами зовнішнього освітлення), та своєчасної оплати за користування цим майном.

Отже на даний спір поширюються правила виключної підсудності.

Оскільки нерухоме майно знаходиться у м. Запоріжжі, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За частиною третьою статті 31 цього Кодексу передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4) позовну заяву Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Запоріжміськсвітло" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Крижний