Decision № 110854501, 15.05.2023, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Провадження № 2/760/10067/21

Справа № 760/24143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» /далі - «ТОВ «ФК «ЄАПБ»/ (код ЄДРПОУ: 25625014; юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; фактична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

09.09.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 02.09.2021, за підписом представника позивача - Ткаченко М.М. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № Z.02.00606.003440610 від 06.12.2017 в розмірі 166 184,12 грн, з яких:

- 94 728,41 грн - заборгованість за основним боргом;

- 24 395,02 грн - заборгованість за відсотками;

- 47 060,69 грн - заборгованість за комісіями, а також за кредитним договором № С21.190.75628 від 08.11.2017 в сумі 18 798,13 грн, з яких:

- 6 996,78 грн - заборгованість за основним боргом;

- 11 801,35 грн - заборгованість за відсотками;

- 0,00 грн - заборгованість за комісіями, а всього 184 982, 25 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 21.09.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказується, що між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено декілька кредитних договорів, зокрема, № Z.02.00606.003440610 від 06.12.2017 та № С21.190.75628 від 08.11.2017, право вимоги за якими на підставі договору факторингу № 12/89 від 02.12.2020 перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ЄАПБ».

Як вказує позивач, відповідач взятих на себе обов`язків за кредитним договорами не виконує, у зв`язку з чим, станом на 02.12.2020, його сукупна заборгованість перед новим кредитором становить 184 982,25 грн, яка складається з заборгованості за кредитним договором № Z.02.00606.003440610 від 06.12.2017 становить 166 184, 12 грн, з яких: 94 728,41 грн - заборгованість за основним боргом; 24 395,02 грн - заборгованість за відсотками; 47 060,69 грн - заборгованість за комісіями, та заборгованості за кредитним договором № С21.190.75628 від 08.11.2017 в сумі 18 798,13 грн, з яких: 6 996,78 грн - заборгованість за основним боргом; 11 801,35 грн 11 801,35 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

При цьому, в позові, зокрема, звертається увага на те, що відповідно до п. 5.5. кредитного договору № Z02.00606.003440610 сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у 3 (три) роки, а відповідно до п. 6 кредитного договору № С21.190.75628 - що строк позовної давності за цим договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у 10 (десять) років.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

З відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА (а.с. 48) вбачається, що з відповідач ( ОСОБА_1 ) з 21.09.2006 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, 14.03.2023 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади, унікальний покажчик ресурсу: https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1395283/.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, суд враховує, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

До позовної заяви долучено кредитний договір № Z02.00606.003440610 від 06.12.2017 укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 5-7), положеннями п. 1.1 якого передбачено, що Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 99 999,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

При цьому вбачається, що у п. 5.5 такого договору сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у 3 (три) роки; позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зі змісту долучених ордерів-розпоряджень від 06.12.2017 вбачається здійснення операцій з переказу грошових коштів на загальну суму 99 999,00 грн, підстава: видача кредиту ОСОБА_1 № Z02.00606.003440610 (а.с. 16).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Z02.00606.003440610 від 06.12.2017 (а.с. 25), заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02.12.2020 становить 166 184,12 грн, з яких:

-94 728,41 грн - заборгованість за основним боргом;

-24 395,02 грн - заборгованість за відсотками;

-47 060,69 грн - заборгованість за комісіями.

Також, вбачається, що 08.11.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № C21.190.75628 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (а.с. 18), положеннями п. 2, 3.2, 3.3 якої передбачено, зокрема, що Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 7 000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24.0000% річних.

У п. 6 такої угоди сторони погодили, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, включаючи, але не обмежуючись, відшкодування, збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 10 (десять) років. За повне або часткове прострочення сплати обов`язковою мінімального платежу Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі 50 грн за кожний прострочений мінімальний платіж.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № С21.190.75628 від 08.11.2017 (а.с. 29) заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02.12.2020 становить 18 798,13 грн, з яких:

-6 996,78 грн - заборгованість за основним боргом;

- 11 801,35 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

02.12.2020 між ПАТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено договір факторингу № 12/89 (а.с. 31-35), відповідно до п. 2.1, 4.1 якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування в розмірі 8 360 000,00 грн шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 2 банківських днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді (на CD/USB у форматі .xls) та засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами реєстру боржників у паперовому вигляді.

Відповідно до платіжного доручення № 16730 від 03.12.2020 (а.с. 37, зворотній бік) сума в розмірі 8 360 000,00 грн була перерахована ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рахунок АТ «Ідея Банк», призначення платежу: плата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 12/89 від 02.12.2020 без ПДВ.

Зі змісту долученого витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 12/89 (а.с. 36) вбачається, що право вимоги за договорами № Z02.00606.003440610 від 06.12.2017, № С21.190.75628 від 08.11.2017, укладеними між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Також, до матеріалів позовної заяви долучено: виписки з рахунків ОСОБА_1 (а.с. 2628); паспорти споживчого кредиту за підписом відповідача (а.с. 11-12, 14, 21-22); копії паспорту ОСОБА_1 , завірені ним же (а.с. 13, 23); копії ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (а.с. 13, 23 /зворотній бік/); свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 39); повідомлення про відступлення права вимоги на ім`я ОСОБА_1 від 24.12.2020 (а.с. 17).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЄАПБ» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договори у встановленому законом порядку відповідачем оспорювалися чи визнавалися недійсними.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Також, суд бере до уваги правові висновки, наведені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.

Проте, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи апеляційної скарги.

Так, зазначаючи, що перша інформація у розрахунку заборгованості датована лише 01 березня 2020 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що це не перша дата, а остання дата, а перша дата стосується саме 04 липня 2016 року (а. с. 15-22). При цьому картка активувалася, перевипускалася за заявою саме ОСОБА_1 , нею кредит частково погашався.

Апеляційний суд не вказав на правові норми, які унеможливлюють брати до уваги кредитний ліміт, виходячи із суті правовідносин між сторонами.

Зазначаючи, що банк не надав доказів отримання відповідачем кредиту у вигляді кредитного ліміту на суму 16 884,64 грн, апеляційний суд не звернув уваги, що відповідач, згідно наданих позивачем доказів, погашала кредит, просила перевипустити картку. При цьому відповідач не заперечувала проти позову, а, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, до суду ні першої, ні апеляційної інстанції не з`явилася.

Отже, апеляційному суду необхідно дослідити виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами та перевірити, чи було встановлено відповідачу кредитний ліміт, якщо було встановлено, то в якому розмірі, чи отримувала вона кредитну картку та строк її дії, чи користувалася остання кредитними коштами (чи отримувала готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купувала товари та чи перерахувала кошти на інші рахунки), якщо користувалася, то в якому розмірі, чи здійснювала повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснювала, то в якому розмірі».

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором Z02.00606.003440610 від 06.12.2017, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02.12.2020 становить 166 184,12 грн, з яких:

-94 728,41 грн - заборгованість за основним боргом;

-24 395,02 грн - заборгованість за відсотками;

-47 060,69 грн - заборгованість за комісіями.

Також, за кредитним договором № С21.190.75628 від 08.11.2017, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02.12.2020 становить 18 798,13 грн, з яких:

-6 996,78 грн - заборгованість за основним боргом;

-11 801,35 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подав.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У зв`язку з такими обставинами, суд вважає, що сума заборгованості відповідача є доведеною та підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову у даній справі, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 774,73 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 1).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014; юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; фактична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4):

- 184 982,25 грн (сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять п`ять копійок) заборгованості, з яких заборгованість за кредитним договором № Z.02.00606.003440610 від 06.12.2017 складає 166 184,12 грн (в т.ч. 94 728,41 грн - заборгованість за основним боргом, 24 395,02 грн - заборгованість за відсотками, 47 060,69 грн - заборгованість за комісіями); а заборгованість за кредитним договором № С21.190.75628 від 08.11.2017 складає 18 798,13 грн (в т.ч. 6 996,78 грн - заборгованість за основним боргом, 11 801,35 грн - заборгованість за відсотками);

- 2 774,73 грн (дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні сімдесят три копійки) судового збору сплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України) .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич