Decision № 110846513, 15.05.2023, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/2891/22

Провадження № 2/202/201/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Калантаєнка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач звернулась до суду із позовом за змістом якого просила визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , у які зареєстровано місце проживання, окрім інших, відповідача. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 13 квітня 2022 року. з 1 квітня 2021 року відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає. Вказані обставини порушують права позивача, як власника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У відповідності до копії свідоцтва про право власності на житло від 6 жовтня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та її членам сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище з ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4 ) уклали 7 квітня 2021 року нотаріальний договір згідно якого домовились про поділ квартири №35 , у зв`язку із яким визначення часток у спільній сумісній власності на квартиру припиняється, а замість цього сторони набувають право спільної часткової власності на вказану квартиру (по 1/4 частині кожний).

ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 1/4 квартири АДРЕСА_1 про що свідчить копія договору дарування від 12 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року між сторонами було розірвано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Відповідач у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає з 1 квітня 2021 року, що підтверджується довідкою від 31 травня 2022 року №23, підписаної старшим менеджером ТОВ «КОД» та актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 30 травня 2022 року.

До матеріалів справи, також, було долучено нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласників квартири АДРЕСА_1 , згідно яких останні дали згоду на зняття з реєстрації (виписку) ОСОБА_2 за адресою квартира АДРЕСА_1 .

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, в разі якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

При цьому, ч.1 ст.358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Окрім того, відповідно до ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що відповідач втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки 1 квітня 2021 року останній змінив своє місце проживання та за адресою реєстрації не проживає, а співвласники вказаної квартири висловили своє бажання щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що є підставою для його зняття з реєстрації за вказаною вище адресою. Наявність будь-яких перешкод зі сторони позивача у проживанні за вказаною адресою відповідача не судом не встановлено.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 15 травня 2023 року.

Суддя Г.О. Кухтін