Court ruling № 110772808, 17.04.2023, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/5695/20

Провадження № 2-зз/202/11/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кухтіна Г.О.,

за участю секретаря Калантаєнко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , треті особи: Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2009 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (суддя Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Мороз В.П.) відкрито провадження з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ВК Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради, ДМР, КП «ДМБТІ», інспекції архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання права власності на самочинне будівництво.

29 липня 2009 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська (суддя Мороз В.П.) винесено заочне рішення, яким з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 жовтня 2010 року, було визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , без актів вводу в експлуатацію.

22 січня 2021 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська (суддя Кухтін Г.О.) скасовано заочне рішення від 29 липня 2009 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

4 серпня 2021 року зі сторони Дніпровської міської ради подано зустрічну позовну заяву.

25 серпня 2021 року ухвалою суду забезпечено зустрічний позов шляхом накладення арешту на майно (далі ухвала про забезпечення позову).

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року зупинено провадження до залучення у справі правонаступника позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року поновлено провадження, замінено позивача по справі у зв`язку із смертю ОСОБА_6

11 липня 2022 року постановлено ухвали якими: зустрічний позов Дніпровської міської ради прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Того ж дня залишено без розгляду первісну позовну заяву (на підставі відповідної заяви Квятковських), закрито підготовче провадження, відмовлено у задоволенні заяви Квятковських про залишення зустрічного позову без розгляду.

28 жовтня 2022 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення яким задоволено частково зустрічні позовні вимоги Дніпровської міської ради, а саме:

1) припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на житловий будинок загальною площею 6642,7 кв.м., житловою площею 4173,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 14770860), що зареєстрований за ОСОБА_6 ;

2) припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділів на: нежитлові приміщення №№ 55-57, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ;

3) визнано недійсним договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 від 23 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель Світланою Юріївною;

4) припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_3 (РНОНМ НОМЕР_1 ) та зареєстрована за ОСОБА_5 ;

5) в іншій частині позову Дніпровської міської ради відмовлено повністю.

Слід зазначити, що спір у даній справі стосувався прав власності на здійснену надбудову (реконструкцію) дошкільного закладу (дитячого садка).

Мотивами для прийняття вказаного вище рішення слугувало те, що право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 (після здійснення реконструкції), який складається з: літ. А-4, А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 загальною площею 6642,7кв.м., житловою площею 4 173,3 кв.м., літ. а, а1-ганки літ а2-а8 сходи, зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року по справі № 2-2486/09 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 14241019362 від 05 вересня 2011 року. В той же час, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 07.07.2021 № 4/1-215 Управлінням не реєструвалися декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05 вересня 2011 року ДП 14241019362, а заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року по справі № 2-2486/09, на підставі якого за ОСОБА_6 реєструвалось право власності на самочинне будівництво (на здійснену надбудову), - скасовано (при цьому правонаступники ОСОБА_6 , після скасування відповідного рішення, залишили без розгляду свої вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво).

Окрім того, судом при дослідженні матеріалів справи було встановлено, що реконструкція (надбудова здійснена над будівлею колишнього дитячого садка) спірного майна відбулась за відсутності дозвільних документів на земельну ділянку та введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, у зв`язку із чим, суд прийшов до висновку, що спірне нерухоме майно (надбудова) за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом самочинного будівництва.

Також, суд у своєму рішенні звернув увагу на те, що ч.ч. 4-6 т. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою. Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Отже, своїм рішенням від 28 жовтня 2022 року суд фактично повернув сторони у їхнє попереднє становище, яке існувало до моменту ухвалення рішення 29 липня 2009 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська (суддею Морозом В.П.), яким було визнано право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , без актів вводу в експлуатацію, та яке в наступному було скасовано, а вимоги щодо визнання відповідного права залишені без розгляду.

Між тим, 21 лютого 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року було скасовано в частині, та в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 14770860), що зареєстрований за ОСОБА_6 , припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділів на нежитлові приміщення 55-57, квартири АДРЕСА_4 ; визнання недійсним договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 від 23 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та припинення права власності і скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_3 ) та зареєстрована за ОСОБА_7 - відмовлено.

Підставою для скасування судового рішення слугувало те, що 31 грудня 1993 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року шлюб між ними було розірвано. Тобто, на час укладання договору купівлі-продажу спірної нерухомості, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому спірна нерухомість є спільною сумісною власністю подружжя. В той же час, до участі у справі в якості співвідповідача не було залучено ОСОБА_4 у зв`язку із чим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Після вказаних обставин до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову по даній цивільній справі, обґрунтоване тим, що по справі ухвалено рішення Дніпровським апеляційним судом, яким в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради було відмовлено, а тому підстави для продовження дії забезпечення позову відсутні.

В той же час, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 11 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду у даній справі відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 202/5695/20.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно з частиною 2статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами першою, другою, дев`ятою, десятоюстатті 158 ЦПК Українипередбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Так, при вирішенні ініційованого питання суд вважає, що скасування заходів забезпечення позову у даній справі є передчасним, оскільки ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року. Отже, остаточне рішення у даному спорі не прийнято.

Разом із тим, у випадку скасування заходів забезпечення позову, є ризик того, що спірне нерухоме майно буде відчужене на користь іншої особи, передано в іпотеку, тощо, і в такому разі буде суттєво ускладнено захист прав та інтересів позивача, оскільки буде необхідно подавати новий позов. Тому скасування заходів забезпечення позову, може суттєво ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, а тому у суду відсутні підстави вважати, що потреба у вжитих ухвалою судді заходах забезпечення позову відпала та обставини, які зумовили їх застосування, змінилися.

Окрім того, суд звертає увагу, що ч.9 ст.158 ЦПК України - у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В той же час, у даному конкретному випадку, саме Дніпровським апеляційним судом було ухвалено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради, і саме Дніпровським апеляційним судом мало бути вирішено питання щодо скасування забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.

Суддя Г.О. Кухтін