Decision № 110690877, 05.05.2023, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/2346/23

Провадження № 2-о/0203/97/2023

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Колесніченко О.В.,

при секретарі - Погрібному О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу у паперовій формі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

02травня 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду ізвказаною заявоюокремого провадження,відповідно доякої проситьсуд встановитифакт своєїматері ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Генічеську Херсонськоїобласті,що розташованев районіпроведення воєнних(бойових)дій абоякі перебуваютьв тимчасовійокупації,оточенні (блокуванні), оскільки увідділі державноїреєстрації актівцивільного стануне можутьздійснити належнеюридичне оформленняреєстрації смертізаконами Україниз оглядуна поданнязаявником документів,що маютьпідтверджувати фактсмерті,виданих натимчасово окупованійтериторії,де органидержавної владиУкраїни тимчасовоне здійснюютьсвої повноваження. Встановлення цього факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть.

В судове засідання заявник не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, а також зазначив, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від представника заінтересованої особи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293та п. 8 ч. 1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу Українисуд розглядає в порядку окремого провадженнясправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення; суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦПК Українизаява провстановлення фактусмерті особина території,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,може бутиподана членамисім`ї померлого,їхніми представникамиабо іншимизаінтересованими особами(якщовстановлення фактусмерті особивпливає наїхні права,обов`язки чизаконні інтереси)до будь-якогомісцевого судуУкраїни,що здійснюєправосуддя,незалежно відмісця проживання(перебування)заявника.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п. 1 гл. 5 розд. III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті, крім іншого, можуть бути: 1) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п.п. 13, 18постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

Судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Покров, Оленинський район, Калінінська область, та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та заявник ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Генічеськ Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , доводиться ОСОБА_2 сином (а.с. 5-8, 10-11).

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року продовжено строком на 90 днів до 20 травня 2023 року.

Після 24 лютого 2022 року ознак тимчасово окупованих територій набули окремі райони Київської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей. Частина цих територій тимчасово контролюється російською армією, а відтак функціонування звичних механізмів реєстрації актів цивільного стану, зокрема, народження або смерті особи, там не відбувається.

Згідно переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 жовтня 2023 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 248 від 28 жовтня 2022 року), Генічеська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Таким чином, м. Генічеськ Херсонської області розташоване в районі проведення воєнних (бойових) дій, перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Заявником на підтвердження викладених у заяві обставин надано суду свідоцтво про смерть, видане «Державною установою» «Сімферопольський районний відділ ЗАГМ № 2 Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим», відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Генічеськ Херсонської області, причина смерті не зазначена (а.с. 12).

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (рішення від 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (рішення у справі «Кіпр проти Туреччини» від 10.05.2001, §§92, 96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (§142) наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки суд бере до уваги, що можливості збору доказів смерті особи на цій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість для заявника отримати необхідні документи в м. Генічеськ Херсонської області для реєстрації факту смерті виникла через знаходження цього населеного пункту в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки необхідний для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 повністю та встановити факт смерті його матері на тимчасово окупованій території України.

Також згідно з п. 8 ч. 1 ст.430ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити повністю.

Встановити факттого,що громадянкаУкраїни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженка с.Покров Оленинськогорайону Калінінськоїобласті,яка проживалаза адресою: АДРЕСА_1 ,померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Генічеськ,Херсонська область,Україна, причина смерті не зазначена.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Колесніченко