Decision № 110596342, 24.04.2023, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 5/203/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 Справа № 908/2737/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 (вул.Володимирська, 18/2, оф. 12, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41447959)

До відповідача: Державного підприємства Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (вул. Патріотична, буд. 74-А, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 00190414)

про стягнення 2 308 100,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гриценко Б.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги сері ВМ №1032346 від 19.12.2022;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

23.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів про стягнення 2 308 100,48 грн.

23.12.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2737/22 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.01.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 25.01.2023 № 908/2737/22 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 22.02.2023 на 10 год. 00 хв. Ухвалою суду від 22.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.03.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon по справі № 908/2737/22 та підготовче засідання, призначене на 22.03.2023 об 11 год. 00 хв. здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.03.2023 № 908/2737/22 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 24.04.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін та вирішено розгляд справи 24.04.2023 о 11 год. 00 хв. здійснювати в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.04.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 11.09.2018 № 980, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» здійснює постачання електричної енергії споживачу. На підставі заяви-приєднання Державного підприємства Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів від 13.12.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» та Державним підприємством Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, на виконання умов якого позивач здійснив на користь відповідача постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за електроустановками відповідача протягом дії договору, а саме з 01.01.2019 по 30.09.2022 включно на загальну суму 6 952 968,02 грн. В порушення умов договору відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію частково у розмірі 4 834 992,19 грн., у зв`язку з чим розмір основної заборгованості складає 2 117 975,83 грн. У зв`язку з порушенням умов договору в частині своєчасної оплати за надані послуги, позивачем на підставі додатку № 2 договору, п. 7 Комерційної пропозиції та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 у розмірі 165 376,20 грн., 3 % річних за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 на суму 9 922,57 грн. та інфляційні витрати за листопад 2022 у розмірі 14 825,83 грн. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився. В матеріалах справи міститься письмове клопотання ДП Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів від 21.02.2023 за вих. №22-ЄС-64 про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.03.2023, у зв`язку із службовим відрядженням директора підприємства та неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника. Жодних клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника у судовому засіданні 24.04.2023 до суду не надійшло, письмового відзиву на позовну заяву не надано.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 24.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та постановою від 11.09.2018 № 980, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» здійснює постачання електричної енергії.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Так, подання електропостачальнику заяви - приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Слід зазначити, що відповідно до положень п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» (Постачальник) та Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах обраної Комерційної пропозиції № 8/2 (Договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком № 1 до цього договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією.

Згідно додатку № 1 до договору (заява-приєднання), початок здійснення постачання з 01.01.2019.

Відповідно до додатку № 1 «Заява приєднання» до договору, постачальник здійснював постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за електроустановками споживача протягом дії договору за наступним ЕІС-кодам точки комерційного обліку: Україна, 69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Патріотична, будинок 74- А ЕІС-код 62Z6415900480996.

Згідно з п. 5 комерційної пропозиції, оплата за замовлений обсяг електроенергії за договором має здійснюватися споживачем у відповідності до узгодженого сторонами графіку оплат (абз. 1). Постачальник до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачеві рахунок на оплату за погодинні небаланси розрахункового місяця. Споживач зобов`язаний оплатити рахунок 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (абз. 4).

Пунктом 6.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.4. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до п. 6.5. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з абз. 1 п. 6.7. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або у строк, зазначений у комерційній пропозиції (додаток 2).

Абзацом 2 п. 6.8. договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач несе відповідальність, передбачену в Комерційній пропозиції (додаток № 2).

Відповідно до п. 7. комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати (з урахуванням протоколу розбіжностей).

У п. 7.2. договору зазначено, що споживач зобов`язується:

- забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (абз. 1);

- відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором (абз. 8).

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

На виконання умов договору, за період з 01.01.2019 по 30.09.2022 включно позивач здійснив на користь відповідача поставку електричної енергії на загальну суму 6 952 968,02 грн. Проте, в порушення умов договору відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію частково у розмірі 4 834 992,19 грн., у зв`язку з чим розмір основної заборгованості складає 2 117 975,83 грн., яку позивач просить суд стягнути.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022, згідно якого основна заборгованість ДП Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів перед ТОВ ЕНЕРДЖІ 365 за договором № б/н від 13.12.2019 складає 2 117 975,88 грн. Вказаний акт звіряння підписаний позивачем та відповідачем.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання в частині строків оплати вартості спожитої електричної енергії позивачем нараховано пеню за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 у розмірі 165 376,20 грн., 3 % річних за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 на суму 9 922,57 грн. та інфляційні витрати за листопад 2022 у розмірі 14 825,83 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з 01.01.2019 по 30.09.2022 включно на загальну суму 6 952 968,02 грн. В порушення умов договору відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію частково у розмірі 4 834 992,19 грн.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за спожиту електроенергію складає 2 117 975,83 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за спожиту електроенергію, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за період з 01.01.2019 по 30.09.2022 включно на суму 2 117 975,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 у розмірі 165 376,20 грн., 3 % річних за період з 24.10.2022 по 19.12.2022 на суму 9 922,57 грн. та інфляційних витрат за листопад 2022 у розмірі 14 825,83 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно пункту 2 прохальної частини позовної заяви ТОВ «»ЕНЕРДЖІ 365», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В матеріалах справи міститься ордер адвоката Гриценка Б.М. серії ВМ № 1032346 від 19.12.2022 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 01.07.2022.

Проте, в матеріалах справи відсутній вищезазначений договір та документи в підтвердження понесення адвокатських витрат на суму 30 000,00 грн.

За таких обставин, питання щодо стягнення з відповідача 30 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом в порядку ст. 244 ГПК України після надання заявником оригіналів та належним чином засвідчених копій документів в підтвердження понесення адвокатських витрат.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (вул. Патріотична, буд. 74-А, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 00190414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 (вул.Володимирська, 18/2, оф. 12, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41447959) основну заборгованість у розмірі 2 117 975 (два мільйона сто сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 83 коп., пеню на суму 165 376 (сто шістдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 9 922 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 57 коп., інфляційні витрати на суму 14 825 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 34 621 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 52 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.