Decision № 110548127, 24.03.2023, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року Справа № 160/605/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000001/1, прийняте 03.01.2023 року Дніпровською митницею.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

03.02.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпровською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач 02.01.2023 року звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару: «Текстильні покриття для підлоги тафтингові, вибивні, у яких ворс, що становить лицьову поверхню, виготовлений з поліаміду; машинного виготовлення, на повстяній основі, в рулонах різного розміру. Виробник: Dinarsu Imalat Ve Ticaret T.A.S. Туреччина». Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2022 №1 із компанією "DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI" (Туреччина) та ТОВ «Дія Люкс» (Україна) та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за ЕМД від 02.01.2023 № 23UA110130000004U3. Згідно ч.1 предметом контракту є постачання тафтингово покриття в асортименті, номенклатурі та кількості зазначених у додатках до контракту. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Умовами поставки сторони визначили FCA TR CERKEZKOY. Посадовою особою Дніпровської митниці відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: пункт 6.2. контракту від 20.09.2022 №1 визначає інвойс як підставу прийняття та оплати товару за кількістю та асортиментом. Декларантом на підтвердження фактурної вартості товару надано до митного оформлення та контролю банківські платіжні документи від 05.12.2022 № 6, від 22.12.2022 № 9 та від 28.12.2022 № 10. Проте, у гр. 70 «Призначення платежу» вищезазначених платіжних документів міститься лише посилання на контракт від 20.09.2022 №1 та не міститься посилання на інвойс або специфікацію на підставі яких здійснюється платіж. Тож, надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, сума оплати за вищезазначеними платіжними документами в сумі складає 45468,41 дол. США в той час як загальна сума за контрактом складає 10 000 000 дол. США. Враховуючи той факт, що у платіжних документах відсутні посилання на відповідні інвойси та специфікації та зазначено лише контракт, то числові значення сплаченої суми вартості товару не відповідають числовим даним, зазначеним у пункті 2.1 контракту. Враховуючи відсутність посилання на відповідні документи на підставі яких було здійснено платіж (в т.ч. інвойс як зазначено у контракті) неможливо здійснити ідентифікацію платежів за оцінювану партію товару. Заявлені дані та надані до митного контролю документи оплати містять розбіжності в числових значеннях. Згідно заявлених даних товар постачається на умовах FCA TR CERKEZKOY. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця). Термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Наданий до митного контролю договір від 22.12.2022 №б/н визначає пакет документів, в тому числі акт виконаних робіт, рахунок на оплату послуг з перевезення, проте до митного контролю такі документи не надано. Крім того, згідно транспортної накладної CMR від 26.12.2022 № 115052 в гр.5 не містить помітки щодо товаросупровідних документів (інвойс). Надана до митного контролю заявка на перевезення від 22.12.2022 не містить посилання на договір в рамках якого складено даний документ. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені. За зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, не зазначено розподіл вартості до митного кордону, та після. Документи містять загальну вартість 150 000 грн., при цьому до митного контролю заявлено лише 75 000 грн. Наданий до митного контролю документ від 29.12.2022 № 25 не є бухгалтерським документом та не може бути використаний для підтвердження розподілу вартості. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та невірності здійсненого розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення. Надана до митного контролю митна декларація країни відправлення від 26.12.2022 № 22590400EX00041699 в переліку документів містить інші номери інвойсів (TPS E- Fatura 22243160110886026812263/1-26.12.2022 Var, TPS E-Fatura 22243160110886026812263/2-26.12.2022 Var, TPSE Fatura 22243160110886026812263/3-26.12.2022 Var відмінних від задекларованого від 24.12.2022 № IN02022000003216), крім того, даний документ не містить сформованого QR-коду за яким є можливість перевірити такий документ згідно інформаційних ресурсів. Декларантом надано документ від 01.12.2022 - прайс-лист. Проте даний документ не містить терміну та період його дії (тобто періоду актуальності цін на товар). Крім того, прайс-лист не містить асортименту товару, хоча має бути не адресним документом, а загальною пропозицією продукції в даному випадку від виробника. Таким чином, наданий документ не може бути використаний митницею при визначенні митної вартості оцінюваної партії товару.

Митниця також зазначає, що в даному спірному випадку мало місце відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а тому надання митної декларації країни відправлення надало б можливість митниці порівняти зазначену в ній вартість товару з вартістю товару за інвойсом та специфікацією. До товару № 1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод та прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1- за ЕМД від 21.11.2022 №U110130/2022/21560 - 3,4899 євро/кг (вартість за кілограм основна одиниця виміру). Митна вартість товару №1 розраховується на рівні - 3,4899 євро/кг, що в перерахунку на курс долара США на дату винесення рішення складає 3,7223 дол. США/кг (3,7223 дол. США/кг * 17929 кг)/ 17487,85м2), що в результаті складає 3,8162 дол. США/м2 у додатковій одиниці виміру: метр квадратний. Позивач в позовній заяві зазначає про те, що прийняте рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам закону за формою і змістом. Посадовою особою Дніпровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. Під час дії гарантійних зобов`язань позивачем додаткових документів, які б підтвердили заявлений ним рівень митної вартості до митниці не надано. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

09.02.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 16.01.2023 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року прийнято до свого провадження дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі,призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару «текстильне покриття для підлоги», що надійшов з Турецької Республіки за прямим контрактом із виробником «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI», відповідачу подана митна декларація № 23UA110130000004U3 із заявленою митною вартістю товару на рівні 2, 7173 долари США/м2 за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), відповідно до ст. ст. 57-58 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу поданий комплект документів, достатній для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 20.09.2022 року № 1; специфікація від 24.12.2022 року № 4; рахунок (інвойс) від 24.12.2022 року № IN0202200003216; банківське платіжне доручення від 05.12.2022 року № 6; банківське платіжне доручення від 22.12.2022 року № 9; банківське платіжне доручення від 28.12.2022 року № 10; митна декларація країни відправлення від 26.12.2022 року № 22590400ЕХ00041699; довідка про транспортні витрати від 29.12.2022 року № 25; рахунок перевізника від 29.12.2022 року № 120.

03.01.2023 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000001/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 3, 8162 долари США/м2.

04.01.2023 року у зв`язку із незгодою із рішенням MB в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 22UA110130000101U3, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 208 019, 15 грн (мито - 56 221, 39 грн, ПДВ - 151 797, 76 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків».

Відповідачу надані 3 платіжні доручення ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», за яким експортеру товару «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI» було сплачено 45 468, 41 долари СІЛА, тобто, суму, яка вказана в інвойсі та заявлена в митній декларації.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідач має можливість перевірити автентичність поданого позивачем інвойсу шляхом направлення запиту до митних органів Турецької Республіки на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України. У наданій відповідачу митній декларації Турецької Республіки від 26.12.2022 року № 22590400ЕХ00041699 містяться відомості про вартість товару в розмірі 45 468, 41 долари СІЛА, кількість та опис товару, відправника та одержувача. Рішення MB не містить посилання на об`єктивні причини неврахування відомостей вказаної митної декларації, автентичність якої можливо перевірити шляхом направлення запиту до митних органів Турецької Республіки на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України. Відповідачу надана отримані від перевізника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару до митного кордону України на рівні 75 000, 00 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей49,50 МК Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу(частини 1 та 2статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава9розділуІІІ) МК Українипередбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Згідно із частинами 1 - 2статті 58 МК Україниметод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2статті 52 МК Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3статті 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, щодо складових митної вартості.

Митна вартість товару позивача включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових.

Відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну та вартість послуг перевізника, доказів їх не автентичності відповідачем не надано.

Щодо числового значення митної вартості

Пунктом 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлений імперативний припис, за в яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, однак оскаржуване рішення та відзив не містить належного обґрунтування числового значення 3, 8162 долари США/м2 (спосіб формування, складові), яке б відповідало приписам законодавства України з питань митної справи.

Так, в оскаржуваному рішенні містяться наступні розрахунки: «Митна вартість товару №1 розраховується на рівні - 3,4899 євро/кг, що в перерахунку на курс долара США на дату винесення рішення складає 3,7223 дол. США/кг (3,7223 дол. США/кг * 17929 кг)/ 17487,85м2), що в результаті складає 3,8162 дол. США/м2 у додатковій одиниці виміру: метр квадратний».

Однак, в наданому відповідачем витягу з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» містяться відомості про те, що митна вартість оформленого за митною декларацією № UА110130/2022/21560 товару має наступні значення:

- 3, 489939 євро/кг (графа «МВ вк/кг»), або

- 3, 604414 долари США/кг (графа «МВ вал/кг»),

- 4, 192930 долари США/м2 (графа «МВ вал/од»).

Проведеними математичним розрахунком за відомостями з витягу з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» підтверджується, що за митною декларацією № UF10130/2022/21560 (подана 19.11.2022 року, через що за приписами ст. 3-1 МКУ всі розрахунки здійснюються на дату подання) оформлений товар із визнаною митним органом митною вартістю 4, 192930 долари США/м2:

3,489939 євро/кг * 37, 7681 грн/євро (на 19.11.22) =131, 8084 грн/кг;

131, 8084 грн/кг 36, 5686 грн/долар США (на 19.11.22) = 3, 604414 долари США/кг;

3, 604414 долари США/кг * 307, 105 кг = 1 106, 9336 долари США;

1 106, 9336 долари США + 264 м2 = 4, 192930 долари США/м2.

Таким чином, за митною декларацією №UА 110130/2022/21560 не оформлювався товар ані із митною вартістю 3, 7223 долари США/м2, ані з митною вартістю 3, 8162 долари США/кг, про які вказано в оскаржуваному рішенні.

Щодо порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України

Верховним Судом сформований висновок щодо застосування норми п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України у постанові від 29.09.20 у справі № 160/9473/19 (відповідачем у справі також була Дніпровська митниця), відповідно до якого неможливість застосування інших методів, окрім резервного, має бути обґрунтована.

Не може вважатись належним обґрунтуванням застосування резервного методу пояснення відповідача у відзиві, адже до нього не надана копія використаної в якості джерела цінової інформації митної декларації № UA110130/2022/21560, без дослідження якої суд не може переконатися в тому, чи було правомірним та обґрунтованим використання вказаної митної декларації для порівняння із товаром позивача.

Порівняння наявних відомостей щодо митної декларації № UA 110130/2022/21560 й товару позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація за своїм обсягом не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації, зокрема, через оформлення 3 товарів за митною декларацією № UA 110130/2022/21560 і відсутністю можливості встановити, який саме товар обраний в якості джерела цінової інформації.

Відсутність відомостей про тип зовнішньоекономічного контракту та додаткові складові до ціни договору щодо оформлених за митною декларацією № UA110130/2022/21560 товарів не дозволяють переконатись у правомірності та обґрунтованості обрання саме цієї митної декларації в якості джерела цінової інформації.

Вага товарів також є неспівставною.

Для будь-якого стороннього спостерігача є очевидним, що вартість товару, виготовленого в Бельгії, буде вищою від вартості ідентичного/аналогічного товару, виготовленого в Туреччині.

Щодо транспортних витрат.

Наявність у відзиві твердження про ненадання рахунку на оплату витрат на перевезення прямо суперечить матеріалам справи, так як відповідачу під час митного оформлення був наданий рахунок перевізника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.12.2022 року № 120, в якому вказано, що витрати на перевезення товару до митного кордону України склали 75 000, 00 грн.

Посилання на вказаний рахунок є у гр. 18 оскаржуваного рішення (код документа 3004).

Щодо митного оформлення ідентичного товару

01.12.2022 року відповідачем оформлений за митною декларацією № 22 UA 110130022449115 ідентичний товар, який ввозився позивачем за тим самим контрактом від того самого виробника на тих самих умовах.

При цьому, за рішенням відповідача 01.12.2022 року митна вартість товару позивача була скоригована до 3,6508 долари США/м2.

Вказана обставина зобов`язувала відповідача у випадку коригування використати відомості митної декларації № 22 UA 110130022449115.

Тож, через внесення змін до Митного тарифу України з метою гармонізації класифікації із світовим митним співтовариством, з 01.01.2023 року код УКТЗЕД 5703201800 змінений на 5703291900.

Відповідачем не доведено неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному, а у рішенні про коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом. Відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару. Зазначена позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 09.02.2021 року у справі № 826/17509/16.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000001/1, прийняте 03.01.2023 року Дніпровською митницею - є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3120,29 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №88 від 19.01.2023 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3120,29 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення митної вартості товарі задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000001/1, прийняте 03.01.2023 року Дніпровською митницею.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 44801956) за рахунок бюджетних Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3120,29 грн. (три тисячі сто двадцять гривень 29 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник