Decision № 110480892, 24.03.2023, Vilniansk District Court of Zaporizhzhia Oblast

Справа № 314/5699/21

Провадження № 2/314/85/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/5699/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовом до Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації смертей 25.10.2005 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запаорізької області зроблено відповідний актовий запис за №43.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Петромихайлівською сільською радою Червоноармійського району Запорізької області 05 листопада 1960 року, матір`ю позивачки зазначена ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про одруження сер НОМЕР_2 , виданого 04.08.1979 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, позивачка уклала шлюб та змінила дівоче прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Позивач здійснила поховання матері, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 25.10.2005 за №1211.

Після смерті матері позивачка утримувала у себе оригінали правовстановлюючих документів на дві земельні ділянки та житловий будинок, ощадну книжку.

Таким чином, після смерті матері позивачки, ОСОБА_6 , залишилась спадщина у вигляді:

- земельної ділянки площею 5.3705 га, право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV ЗП №014121, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №387, виданого 19 травня 2003 року Вільнянською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів;

- земельної ділянки площею 0,43 га, право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІЗП №063283, з цільовим призначенням присадибна ділянка та особистого підсобного господжарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №545, виданого 18 липня 2000 року Петро-Михайлівською сільською Радою народних депутатів;

- житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , право на який посвідчено свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок за АДРЕСА_2 , виданим 01.05.1998 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, зареєстрованого в ЗМБТІ;

- грошових вкладів за ощадною книжкою на рахунку з № НОМЕР_3 .

У встановлений законом 6-ти місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась.

Причиною такого становища стало те, що позивач ОСОБА_1 вважала, що інші діти та онуки померлої ОСОБА_6 прийняли спадщину у нотаріальному порядку.

Проте, влітку 2021 року, від фермерського господарства, яке здійснює обробіток земельної ділянки, яка належала її померлій матері, позивачці стало відомо про те, що у Вільнянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу, та вона вказана у заповіті в якості спадкоємиці.

За зверненням позивача до Вільнянської державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.08.2021 за №1199/02-31, за змістом якої зазначено, що після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу за №116/2006. Проте, ОСОБА_1 пропущено строк, встановлений ст.1270 ЦК України, у зв`язку із чим державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз`яснення необхідність звернення до суду.

За результатами спілкування із нотаріусом стало відомо про те, що за час життя померла ОСОБА_6 склала заповіт, за змістом якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 , (позивач), ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 .

Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району запорізької області 28.01.1992 року.

При цьому позивачці відомо про те, що зазначений у заповіті її брат ОСОБА_11 , який також зазначений у заповіті, якого вона також доглядала до смерті та поховала ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер. Інформація про відкриття спадкової справи після його смерті у позивачки відсутня.

Іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_9 , яка мешкає у м.Ізмаїл Одеської області, ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , які є рідними дітьми ОСОБА_4 брата позивачки, який також помер.

Починаючи з 2005 року (смерть матері позивачки) члени родини завзятого спілкування не підтримували, жили самі по собі, тому вочевидь, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6 , не повідомили позивачку про те, що вона зазначена у заповіті, зокрема до неї з питання отримання оригіналів документів на спадкове майно також не звертались. Отже, таку поведінку інших спадкоємців та державного нотаріуса можна вважати недобросовісною поведінкою щодо іншого спадкоємця позивача по справі, оскільки вказані особи не повідомили ОСОБА_1 (позивача) про наявність складеного на її користь заповіту.

Разом із тим, при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса (постанова ВСУ від 23.08. 2017 у справі № 1320цс17; постанови ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17).

Таким чином, позивач вважає причину пропуску для прийняття спадщини поважною, оскільки вона про заповіт не знала. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією ВСУ у справі за № 6-1320цс17 згідно якої, необізнаність про існування заповіту є поважною причиною для продовження строку для прийняття спадщини, крім того, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку, для прийняття спадщини. Такий правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17 та підтриманий у постановах ВС/КЦС: від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 17.03.2021 у справі № 308/4272/19; від 22.02.2021 у справі № 644/7785/19.

Ухвалою суду від 17.12.2021 відкрито провадження по справі та витребувано з Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копію спадкової справи № 116/2006 після смерті після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації смертей 25.10.2005 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області зроблено відповідний актовий запис за №43.

Після отримання спадкової справи стало відомо про те, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 стали ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .

Разом із тим, ОСОБА_4 помер у 2006 році.

Ухвалою суду від 03.11.2022 із Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) витребувано витяг зі спадкового реєстру та завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , як особу зазначену у заповіті після смерті ОСОБА_6 .

Так, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 стали ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами спадкової справи після його смерті № 26/2007.

Ухвалою суду від 03.03.2022 із Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) витребувано витяг зі спадкового реєстру та завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_10 , як особу зазначену у заповіті після смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації із Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 08.11.2022 № 631/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_11 не заводилась.

Враховуючи вищевикладене, представником позивача через канцелярію суду подано заяву про заміну неналежного відповідача Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на належних відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 ..

Ухвалою судувід 21.12.2022постановлено замінити неналежного відповідача по справі Петро-Михайлівську сільську раду Запорізької області на належних відповідачів: ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Позивач надіслала заяву про розгляд справи без її участі, просить суд позовні вимоги задовольнити, понесені по сплаті судового збору, залишити за нею.

Відповідач ОСОБА_3 надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала.

Відповідачі ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.280ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Відповідно дост.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1ст.10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 цієї жстатті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування та питання доказів регулюєст.60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, ОСОБА_6 . Позивач здійснила поховання матері, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського район Запорізької області від 25.10.2005 за №1211.

Після смерті матері позивачки, ОСОБА_6 , залишилась спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 5.3705 га, право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV ЗП №014121, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №387, виданого 19 травня 2003 року Вільнянською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів; земельної ділянки площею 0,43 га, право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІЗП №063283, з цільовим призначенням присадибна ділянка та особистого підсобного господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №545, виданого 18 липня 2000 року Петро-Михайлівською сільською Радою народних депутатів; житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , право на який посвідчено свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок за № НОМЕР_4 виданим 01.05.1998 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, зареєстрованого в ЗМБТІ; грошових вкладів на рахунку з № НОМЕР_3 .

У встановлений законом 6-ти місячний строк позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась.

Позивач ОСОБА_1 вважала, що інші діти та онуки померлої ОСОБА_6 прийняли спадщину у нотаріальному порядку.

Проте, влітку 2021 року, від фермерського господарства, яке здійснює обробіток земельної ділянки, яка належала її померлій матері, позивачці стало відомо про те, що у Вільнянській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу, та вона вказана у заповіті в якості спадкоємиці.

За зверненням позивача до Вільнянської державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.08.2021 за №1199/02-31, за змістом якої зазначено, що після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу за №116/2006. Проте, ОСОБА_1 пропущено строк, встановлений ст.1270 ЦК України, у зв`язку із чим державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз`яснення необхідність звернення до суду.

Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 28.01.1992.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , який зазначений у заповіті, помер. Спадкова справа після його смерті заведена не була, спадкоємці відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 . Спадкоємцями після його смерті стали ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Починаючи з 2005 року члени родини спілкування не підтримували, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6 , не повідомили позивачку про те, що вона також зазначена у заповіті, з питання отримання оригіналів документів на спадкове майно до позивачки не звертались.

Отже, таку поведінку інших спадкоємців та державного нотаріуса можна вважати недобросовісною поведінкою щодо іншого спадкоємця позивача по справі, оскільки вказані особи не повідомили ОСОБА_1 (позивача) про наявність складеного на її користь заповіту.

Разом із тим, при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса (постанова ВСУ від 23.08. 2017 у справі № 1320цс17; постанови ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17).

Таким чином, причина пропуску для прийняття спадщини поважною, оскільки позивачка ОСОБА_1 про заповіт не знала.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією ВСУ у справі за № 6-1320цс17 згідно якої, необізнаність про існування заповіту є поважною причиною для продовження строку для прийняття спадщини, крім того, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку, для прийняття спадщини. Такий правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17 та підтриманий у постановах ВС/КЦС: від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 17.03.2021 у справі № 308/4272/19; від 22.02.2021 у справі № 644/7785/19.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 24 постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Разом із тим, перелік поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини не є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно зст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 16, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, ст.ст.15, 321, 368, 386, 391, 590 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , Місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_13 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною та визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.03.2023.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

24.03.2023