Decision № 110471327, 26.04.2023, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 280/969/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7; код ЄДРПОУ 07835529)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач, Запорізький ОТЦКтСП), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування та виплати позивачу: індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення; нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 включно із застосуванням фіксованої суми індексації 4 258,75 грн. та відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу: індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 включно із застосуванням фіксованої суми індексації 4 258,75 грн. та відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум; із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2016 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 20.07.2016 по 09.08.2018 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Приморського районного військового комісаріату Запорізької області. В період проходження служби позивачу не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення в повному обсязі. Також у період з 01.03.2018 по 09.08.2018 відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача не застосовувались норми абз. 4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078). 21.11.2022 повивач звернувся з письмовим зверненням до Запорізького ОТЦКтСП щодо нарахування та виплати індексації, однак відповіді на зазначене звернення не отримав. 11.01.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із запитом, однак відповідач листом від 13.01.2023 знову не надав жодної відповіді стосовно перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, лише надав довідку про розмір грошового забезпечення та розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.02.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копія ухвали про відкриття провадження, разом із копією позовної заяви з додатками, направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 28.02.2023 та отримана відповідачем 02.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Протягом строків, встановлених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив не подав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 20.07.2016 по 09.08.2018 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Приморського районного військового комісаріату Запорізької області.

До матеріалів справи надано заяву позивача до військового комісару Запорізького ОТЦКтСП від 21.11.2022 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 09.08.2018. Водночас, до матеріалів справи не додано доказів направлення вказаної заяви на адресу відповідача.

До матеріалів справи надано заяву позивача від 11.01.2023, адресовану начальнику Запорізького ОТЦКтСП, за змістом якої позивач повторно просить про проведення розрахунку індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року за період з 20.07.2016 по 28.02.2018, про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 з урахуванням абз. 4, 5 п.5 Порядку №1078, а також просить надати довідки про отримане позивачем грошове забезпечення з розбивкою по його складових (видах оплати) за період з 20.07.2016 по 09.08.2018, довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 09.08.2018 з обов`язковим зазначенням базового місяця нарахування індексації. Водночас, до матеріалів справи не додано доказів направлення вказаної заяви на адресу відповідача.

Надано лист № ф/18 від 13.01.2023 Запорізького ОТЦКтСП, в якому вказано про повторне надсилання позивачу довідки про нараховане грошове забезпечення за періоди проходження служби з липня 2016 року по вересень 2018 року та розрахунку індексації за 2016-2018 року.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон № 1282-XII).

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача, а тому такі позовні вимоги підлягають вирішенню разом із позовними вимогами про виплату індексації грошового забезпечення та не є передчасними (постанова від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 20.10.2022 у справі №400/426/21 тощо).

Відповідно до вищенаведених норм, починаючи з 01.12.2015 місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Судом встановлено, що всупереч наведеним положенням чинного законодавства України, у спірний період з 20.07.2016 по 28.02.2018 позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Отже, з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 20.07.2016 по 28.02.2018.

За наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 із застосуванням фіксованої суми індексації 4 258,75 грн. та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

За змістом положень абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 22.12.2022 у справі №380/14479/21.

За офіційними даними Державної служби статистики України поріг індексації, передбачений пунктом 1-1 Порядку №1078 та розрахований наростаючим підсумком, з березня 2018 року по серпень 2018 року включно не перевищив 103 відсотки, а тому, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 відсутні.

Крім того, в постанові від 06.04.2023 у справі від № 400/9920/21 Верховний Суд зазначив таке: Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 травня по 26 вересня 2018 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду № 1013 від 09 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3 Порядку №44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що під час нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим визначеним особам, виплачується щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, отриманих такими особами.

Оскільки на теперішній час позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 28.02.2018, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача на отримання відповідної грошової компенсації при її виплаті будуть порушені, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню як передчасні.

При цьому, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 не підлягають задоволенню з урахуванням висновків суду про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

При вирішенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд враховує таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частинидоходіву випадку порушенням встановлених строків їхвиплати,врегульованіЗаконом України«Прокомпенсаціюгромадянам втрати частинидоходівузв`язку з порушеннямстроків їхвиплати»№2050-III(далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошовихдоходівузв`язку з порушенням термінівїхвиплати,затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159(далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями1,2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюютькомпенсаціюгромадянам втрати частинидоходіву випадку порушення встановлених строків їхвиплати,у тому числізвини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частинидоходівузв`язку з порушеннямстроків їхвиплати(далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяціввиплати доходів,нарахованих громадянам за період починаючиздня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (зурахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальнівиплати; стипендії; заробітна плата (грошовезабезпечення), сума індексації грошовихдоходівгромадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону №2050-ІІІвизначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно змісту ст. 6 Закону №2050-ІІІ визначається, щокомпенсаціювиплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуютьсязбюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуютьсязбюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхуваннязтимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплатузбюджету.

У відповідності до вимог п. 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченогогрошовогодоходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Знаведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановленихтермінів виплатигрошовихдоходів,у тому числізвини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіхдоходів,які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальнівиплати,стипендія, заробітна плата).

Основними умовами длявиплатисуми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру; 2) порушення встановлених строків їхвиплатина один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.

У даній справі судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за періодз20.07.2016 по 28.02.2018 включно.

Закон №2050-ІІІ та Порядок № 159 не ставлять у залежність право накомпенсаціювтрати частини заробітної плати узв`язку з порушеннямстроків їївиплативід порядкувиплатидоходу - у добровільному чи судовому порядку. Так, право накомпенсаціюза порушення строківвиплати доходіввиникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особизвини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазналавтрат.

Оскільки за приписамиКонституції УкраїнитаКАС Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а право на отримання компенсації відповідно доЗакону №2050-ІІІ не постановлено у залежність від порядкувиплати доходів,то позивач має право накомпенсаціювтрати частини своїхдоходівузв`язку знесвоєчасною виплатою грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 зазначив: «Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасноївиплатисум індексації грошовихдоходівгромадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане устатті 3 Закону №2050-ІІІформулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченогогрошовогодоходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можнанарахувати,зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положеньстатей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІдають підстави вважати, що право накомпенсаціювтрати частини грошовихдоходівузв`язку з порушеннямстроків їхвиплатиособа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19 та у справі № 120/9475/21-а, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

За наведеного вище, наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 28.02.2018, за весь період несвоєчасної виплати з 20.07.2016 по день її фактичної виплати відповідно до Порядку №159.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 28.02.2018, відсутні підстави для задоволенні вказаних позовних вимог як передчасних з підстав, що були зазначені вище.

Також відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 з урахуванням попередніх висновків суду про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, не надав, отже підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, за весь період затримки виплати з 20 липня 2016 року до дня фактичної виплати індексації, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7; код ЄДРПОУ 07835529.

Повне судове рішення складено 26.04.2023.

Суддя М.О. Семененко