Decision № 110277970, 23.11.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2022Справа № 910/14599/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська, 54020)

до Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, буд. 22, м. Київ, 01001) в особі Миколаївської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Новозаводська, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54018)

про стягнення 253 916, 82 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Лененко Ю.К.

від відповідача: Левченко С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 253 916, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справ по суті призначено на 24.11.2021.

Представники учасників справи у судове засідання 24.11.2021 не з`явилися, проте 22.11.2021 засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

23.11.2021 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду від 24.11.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення судового засідання та оголошено перерву по розгляду справи на 15.12.2021.

25.11.2021 засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 15.12.2021, у режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.2021 надав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 15.12.2021 не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/14599/21 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2022.

12.01.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду від 17.01.02022 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у підготовчому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

17.01.02022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду від 24.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд клопотання про витребування доказів відкладено до встановлення фактичних обставин справи, підготовче засідання відкладено на 02.02.2022.

26.01.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у підготовчому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

01.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів та клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду від 02.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 28.02.2022, розгляд клопотання позивача про витребування доказів та заперечень відповідача стосовно вказаного клопотання відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

11.02.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду від 21.02.2022 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у підготовчому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

04.04.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення правового режим у воєнного стану в Україні.

Роглянувши вказане клопотання позивача, суд зазначає таке.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" закріплено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, з положень наведених норм слідує, що правосуддя має здійснюватися також і у період воєнного стану, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи до закінчення правового режиму воєнного стану в Україні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 повідомлено представників учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі № 910/14599/21 на 30.05.2022.

Представник позивача 30.05.2022 у підготовче засідання не з`явився, проте 25.05.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від останнього надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відпровідача 30.05.2022 у підготовче засідання не з`явився, проте 30.05.2022 через відділ діловодства суду від останнього надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 30.05.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено клопотання представника позивача та відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 22.06.2022.

20.06.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача 22.06.2022 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Судом у підготовчому засіданні 22.06.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2022.

20.07.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

27.07.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

27.07.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник позивача 27.07.2022 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Судом у підготовчому засіданні 27.07.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.09.2022.

Представник позивача 12.09.2022 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Судом у підготовчому засіданні 12.09.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2022.

04.10.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

05.10.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів.

Судом у підготовчому засіданні 05.10.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 02.11.2022.

Крім того, судом у підготовчому засіданні 05.10.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання представника відповідача про витребування документів до встановлення фактичних обставин справи.

12.10.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання документів.

19.10.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло заперечення на клопотання представника відповідача про витребування документів.

19.10.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду від 25.10.2022 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у підготовчому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Представник позивача 02.11.2022 у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про витребування документів.

Представник відповідача 02.11.2022 у підготовчому засіданні підтримував клопотання про витребування документів.

Судом у підготовчому засіданні 02.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування документів.

Ухвалою Господарського суду від 02.11.2022 закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2022.

11.11.2022 через систему електронний суд до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду від 15.11.2022 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про участь у підготовчому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2022 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2022 проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 між ГУ ПФ України в Миколаївській області (замовник) та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» (учасник) було укладено договір № 672-06 про закупівлю послуг поштових та кур`єрських, інших (виплата та доставка пенсій, допомоги на поховання) за державні кошти (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов`язується у 2017 році надати замовнику послуги з виплати та доставки пенсій, допомоги на поховання у м. Миколаєві та Миколаївській області, а замовник - прийняти та оплатити послуги.

Пересилання пенсій та інших відрахувань з пенсії здійснюється учасником поштовими переказами відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), за тарифами на пересилання поштових переказів, які встановлюються згідно із законодавством ( п. 1.2 договору).

Учасник надає замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Інструкції про виплату та доставку пенсій, грошових допомог національним оператором поштового зв`язку, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 №464/156, постановою Правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 №14-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 №529/16608 (далі - Інструкція), а також Правил (розділ ІІ договору).

Згідно з п. 6.3 2 договору учасник зобов`язаний забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

У силу п. 6.3.3 договору учасник зобов`язаний забезпечувати схоронність пенсійних коштів на всіх етапах технологічного процесу виплати пенсій, допомоги на поховання, вживати заходів щодо запобігання випадків втрат, нести відповідальність за незабезпечення збереження пенсійних коштів.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання п. 6.3.3 цього договору учасник відшкодовує замовнику кошти у сумі, що дорівнює втраченим.

У разі використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій та допомоги на поховання, на виплату поштових переказів, виплату коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, а також використання коштів з рахунка № 2604 на покриття залучених на пенсійні виплати власних коштів учасника у необґрунтованих розмірах, останній відшкодовує замовнику суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, а також сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1%від усієї суми за кожний день такого використання, але не більше 10% від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2017 і діє до 31.12.2017 (п. 10.1 договору).

Договору аналогічного змісту були укладені між сторонами у справі 19.12.2017 № 931-18, 27.12.2018 № 1196-35, 23.12.2019 № 1169-35 зі строком дії на 2018, 2019 та 2020 роки відповідно.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що на обліку в ГУ ПФ в Миколаївській області перебуває ОСОБА_1 , яка з 01.11.2004 є отримувачем пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата якої з 01.02.2012 здійснювалась через підприємство поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за останнім зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 .

За період з вересня 2020 року по березень 2021 року пенсія ОСОБА_1 вручена не була. Відтак 15.02.2021, 11.03.2021, 16.03.2021 на рахунок ГУ ПФ в Миколаївській області об`єктом поштового зв`язку було повернуто грошові кошти у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

На запит позивача від 11.02.2021 № 1400-0404-5/10695 отримано відповідь УДМС України в Миколаївській області від 22.02.2021 № 4801.3.1-1490/48.3-21, якою повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2004 було надано дозвіл щодо виїзду на постійне місце проживання до Білорусі. Паспорт громадянина України на її ім`я серії НОМЕР_1 , виданий 30.08.1999 Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, було списано та знищено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Білорусі. Станом на 19.02.2021 ОСОБА_1 з заявою про повернення в Україну на постійне проживання до підрозділів УДМС України в Миколаївській області не зверталася.

На запит позивача від 29.03.2021 № 1400-0404-10/21230 отримано відповідь Управления по труду, занятости и социальной защите Белыничского районного комитета від 30.04.2021 № 5-15/590-УТЗиБелРИК про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 17.05.2000 та отримує пенсію за віком (на загальних підставах).

На запит позивача від 31.03.2021 № 1400-0404-5/21952 отримано відповідь УДМС України в Миколаївській області від 05.04.2021 № 4801.3.1-2678/48.3-21, якою повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2004 було надано дозвіл щодо виїзду на постійне місце проживання до Білорусі. Паспорт громадянина України на її ім`я серії НОМЕР_1 , виданий 30.08.1999 Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, було 30.10.2004 списано та знищено згідно акта про знищення недійсних паспортів № 48 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Білорусі. Станом на 05.04.2021 ОСОБА_1 з заявою про повернення в Україну на постійне проживання до підрозділів УДМС України в Миколаївській області не зверталася.

19.04.2021 ГУ ПФ в Миколаївській області направлено МД АТ «Укрпошта» повідомлення № 1400-0901-8/27120 про проведення позапланової перевірки з питань дотримання пенсійного законодавства при виплаті відділенням поштового зв`язку №54031 в період з 01.02.2012 по 30.09.2020 поштових переказів на отримувача ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки 29.04.2021 головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФ в Миколаївській області було складено акт позапланової перевірки МД АТ «Укрпошта» з питань дотримання законодавства при виплаті поштових переказів ОСОБА_1 .

Так, згідно з вказаним актом для перевірки факту виплати відділенням поштового зв`язку №54031 поштових переказів на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , МД АТ «Укрпошта» надано поштові перекази на ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по вересень 2020 року, оформлені належним чином: проставлена дата отримання, виплачена сума, паспортні дані отримувача, проставлений відбиток календарного штемпеля, ПІБ та підпис оператора, який виплачував поштовий переказ. Утім, у всіх перевірених бланках поштових переказів ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по серпень 2020 року у графі «Відмітка про пред`явлений документ» зазначені різні паспортні дані отримувача, які не відповідають паспортним даним ОСОБА_1 , підписи отримувача різняться між собою. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ВПЗ № 54031 було здійснено виплату поштових переказів на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 по 31.08.2020 неналежній особі на загальну суму 253 916,82 грн. Сума виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.08.2020 складає 151 461,38 грн, сума пенсійної виплати за вересень 2020 у розмірір 3852,00 грн повернута на рахунок ГУ ПФ України в миколаївській області за закінченням терміну зберігання. Сума виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 по 31.12.2016 складає 102 455,44 грн. результати перевірки свідчать про факт порушення МД АТ «Укрпошта» п. п. 89, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270.

ГУ ПФ України в Миколаївській області на адресу МД АТ «Укрпошта» було направлено лист від 21.05.2021 № 1400-09-8/34150 про повернення грошових коштів, призначених для виплати пенсії ОСОБА_1 на загальну суму 253 916,82 грн за період з 01.02.2012 по 30.09.2020.

У відповідь ГУ ПФ в Миколаївській області отримало заперечення МД АТ «Укрпошта» від 17.06.2021 № 01/05-1-83 на акт позапланової перевірки від 29.04.2021 № 11 та на вимогу про повернення спірної суми грошових коштів.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної суми грошових коштів у розмірі 253 916,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 наведеної норми).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порядок виплати та доставки національним оператором поштового зв`язку пенсій, допомог, субсидій та інших виплат населенню, визначених законодавством, які надаються у грошовій формі, урегульований, зокрема, Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв`язку, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 №464/156, постановою Правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 №14-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 №529/16608.

Так, відповідно до п. 1.3 названої Інструкції діяльність національного оператора, пов`язана з виплатою та доставкою пенсій, соціальних допомог, здійснюється відповідно до законодавства на договірних засадах.

Послуги з виплати та доставки пенсій, соціальних допомог надають підрозділи національного оператора - поштамти, вузли (центри), відділення та пункти поштового зв`язку (далі - виплатні об`єкти поштового зв`язку).

Виплата та доставка пенсій, соціальних допомог, що згідно із законодавством фінансуються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду) і органами праці та соціального захисту населення, здійснюються національним оператором у порядку, встановленому цією

Інструкцією, та на підставі договорів, що укладаються між національним оператором в особі філіалів (відособлених виробничих підрозділів) та органами Пенсійного фонду - щодо виплати пенсій та допомоги на поховання.

Як уже зазначалося, між позивачем та відповідачем у справі було укладено ряд договорів № 672-06 від 21.12.2016, № 931-18 від 19.12.2017, № 1196-35 від 27.12.2018, № 1169-35 від 23.12.2019, предметом яких була закупівля послуг з виплати і доставки пенсій та допомоги на поховання за державні кошти на 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Так, укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а відтак підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведеної норми слідує, що під послугами розуміються дії виконавця, результат яких спрямований на досягнення певного корисного ефекту для замовника і споживається у процесі здійснення цієї діяльності.

Якість наданих виконавцем послуг має відповідати умовам договору, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до послуг відповідного виду та характеру.

Як уже зазначалося, в укладених договорах сторони погодили обов`язок відповідача забезпечити надання послуг, якість яких відповідає вимогам Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Інструкції про виплату та доставку пенсій, грошових допомог національним оператором поштового зв`язку, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 №464/156, постановою Правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 №14-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 №529/16608 (далі - Інструкція), а також Правил.

Згідно з усталеною практикою прийняття послуг саме на замовника покладається обов`язок перевірити якість наданих йому послуг, а у випадку її неналежності - заявити про це виконавцеві.

Виходячи з умов договорів, позивач контролює якість наданих йому послуг, зокрема, шляхом здійснення у поштампах, центрах поштового зв`язку відповідно до складених замовником та погоджених учасником графіків перевірок цільового використання коштів, призначених для виплати пенсій, допомоги на поховання, своєчасності виплати і доставки сум пенсійних виплат одержувачам. У разі надходження інформації про порушення порядку використання коштів позивач вправі проводити перевірку виплатного об`єкту зв`язку поза графіком.

Так, згідно з наявними у матеріалах справи актами планових перевірок цільового використання коштів ПФ України на виплату пенсій і допомог пенсіонерам силових міністерств і відомств по Миколаївській дирекції ПАТ «Укрпошта» № 19 від 31.05.2017 та № 198 від 27.12.2017 проведеними перевірками за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 та з 01.07.2017 по 30.09.2017, відповідно, нецільового використання коштів ПФ України не встановлено, виплат пенсій стороннім особам, зайвого відшкодування власної готівки, зайвого стягнення поштового збору, порушення термінів повернення невиплачених поштових переказів не виявлено.

Згідно з актами перевірки цільового використання коштів ПФ України та порядку виплати пенсій та грошової допомоги підприємствами поштового зв`язку МД ПАТ «Укрпошта» № 4 від 26.02.2018, № 13 від 19.06.2018, № 14 від 31.05.2019, № 11 від 17.03.2020 перевірками, проведеними за періоди з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018, з 01.01.2019 по 31.03.2019, з 01.10.2019 по 31.12.2019, відповідно, нецільового використання коштів ПФ України не встановлено, виплат пенсій стороннім особам, зайвого відшкодування власної готівки, зайвого стягнення поштового збору, порушення термінів повернення невиплачених поштових переказів не виявлено.

Відповідно до довідки № 23 від 15.10.2020, складеної за результатами планової перевірки МД АТ «Укрпошта» щодо цільового використання коштів ПФ України, спрямованих на виплату пенсій та грошової допомоги пенсіонерам силових структур та відомств, перевіркою, проведеною за період з 01.04.2020 по 30.06.2020, нецільового використання коштів ПФ України не встановлено.

Наразі ж позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання та невідповідність якості наданих останнім послуг положенням п. п. 89, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, посилаючись при цьому на результати позапланової перевірки Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» з питань дотримання законодавства при виплаті поштових переказів ОСОБА_1., оформлені актом № 11 від 29.04.2021, згідно з якими встановлено, що ВПЗ № 54031 протягом періоду з 01.02.2012 по 31.08.2020 здійснювало виплати поштових переказів на ім`я ОСОБА_1 на загальну суму 253 916,82 грн неналежній особі.

Відтак, звертаючись до суду, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 253 916,82 грн з підстав порушення ним договірного зобов`язання щодо якості замовлених послуг.

У ч. 1 та п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Верховним Судом уже не раз наголошувалося, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача про те, що у позовній заяві ГУ ПФ України у Миколаївській області не наведено власної нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, як і не визначено правової природи заявленої до стягнення суми не можуть бути підставою для відмови у позові судом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У силу ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 зазначеної норми).

Пунктом 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

У силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 наведеної норми).

Враховуючи, що виплата відповідачем грошових коштів за поштовими переказами неналежній особі фактично є втратою таких активів на пенсійних рахунках позивача, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума у розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України є збитками останнього.

Відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності сукупності таких умов: - протиправної дії чи бездіяльності особи; - заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; - причинного зв`язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; - вини боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України закріплений обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який не лише наділяє сторін відповідними правами, але і покладає на них тягар доказування, тобто обов`язок довести ті обставини, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, єдиним доказом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем при виплаті поштових переказів ОСОБА_1. за період з лютого 2012 по вересень 2020 позивач зазначає акт позапланової перевірки № 11 від 29.04.2021.

Разом з тим, зі змісту вказаного акта вбачається, що у ході проведення перевірки дотримання законодавства при виплаті поштових переказів ОСОБА_1. позивачем були використані, зокрема, поштові перекази на ім`я ОСОБА_1. за період з січня 2017 по вересень 2020.

При цьому на третьому аркуші акта № 11 від 29.04.2021 зазначено, що поштові перекази на ім`я ОСОБА_1. за період з лютого 2012 по грудень 2016 для перевірки МД АТ «Укрпошта» не надавалися. Відповідно до протоколу № 5 засідання експертної комісії Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» від 30.11.2018 (т. І, а.с. - 127) «Про визначення строків зберігання деяких справ (документів), що входять до зведеної номенклатури справ МД ПАТ «Укрпошта», які не передбачені «Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» строки зберігання встановлюють на підставі їх вивчення експертною комісією МД ПАТ «Укрпошта», у тому числі: виплачені поштові перекази ф.122 - строк зберігання 4 роки, з 15 000,00 грн - 5 років.

Враховуючи викладене, станом на дату проведення позапланової перевірки (27-29.04.2021) строк зберігання поштових переказів ОСОБА_1. за період з 01.02.2012 по 31.12.2016 закінчився, у силу чого можливість їх надання відповідачем, а відтак - і дослідження позивачем при проведенні перевірки виключалася.

З огляду на вказане акт № 11 від 29.04.2021 позапланової перевірки Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» з питань дотримання законодавства при виплаті поштових переказів ОСОБА_1. не є належним та достовірним доказом порушення відповідачем договірного зобов`язання стосовно якості наданих послуг та здійснення виплат поштових переказів у загальній сумі 102 455,44 грн за період з 01.02.2012 по 31.12.2016 на ім`я ОСОБА_1 неналежній особі.

Суд акцентує увагу на тому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відтак недоведеність позивачем належними та достовірними доказами означеної вище обставини виключає наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 102 455,44 грн (сума виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 по 31.12.2016).

Як вбачається з акта № 11 від 29.04.2021, у результаті дослідження бланків поштових переказів ОСОБА_1 за період з січня 2017 по серпень 2020 встановлено, що всі вони оформлені належним чином: проставлена дата отримання, виплачена сума, паспортні дані отримувача, відбиток календарного штемпеля, ПІБ та підпис оператора, який виплачував поштовий переказ. Однак, у графі «Відмітка про пред`явлений документ» зазначені різні паспортні дані отримувача, які не співпадають з паспортними даними ОСОБА_1 , а підписи отримувача різняться між собою.

Як уже зазначалося, згідно з п. 1.2 договорів пересилання пенсій здійснюється відповідачем поштовими переказами відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Так, відповідно до п. 42 вказаних Правил на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається, зокрема, найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові (у називному відмінку).

Згідно з п. 89 названих Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис (п. 105 Правил).

Отже, зі змісту вказаних пунктів слідує, що кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачу за умови пред`явлення ним одного з документів, що посвідчує особу. При цьому найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання коштів та свій підпис одержувач у відповідний бланк заносить власноруч.

Судом уже зауважувалося, що одним з елементів відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків є вина боржника.

Тобто відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків можлива лише за наявності його вини.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Отже, під виною у цивільному праві розуміють невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди.

ЦК України закріплена презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення - особа вважається винною в завданні шкоди, невиконанні зобов`язання чи іншому правопорушенні, якщо не буде доведено іншого. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 названого Кодексу).

Разом з тим, невиконання боржником обов`язку стосовно доведення своєї невинуватості, не звільняє суд від необхідності з`ясування вказаної обставини, оскільки саме вина є підставою відповідальності.

Як уже було зазначено, відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Отже, виходячи саме з цих засад має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання й умовами обороту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 у справі № 910/11049/17.

Так, оцінюючі вжиті відповідачем заходи для належного виконання взятого на себе зобов`язання, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи актами планових перевірок відповідача за спірний період підтверджується використання коштів ПФ України за їх цільовим призначенням, своєчасність та повнота виплати ним пенсій і соціальних допомог, оформлення бланків поштових переказів відповідно до встановлених вимог, дотримання термінів повернення невиплачених поштових переказів. Наведене дозволяє дійти висновку про належний ступінь дбайливості відповідача при виконанні взятого на себе договірного зобов`язання.

Вручення грошових коштів за поштовим переказом після перевірки документів, що посвідчують особу, на предмет відповідності зазначених у них прізвища, імені і по-батькові особи найменуванню адресата, вказаного на поштовому переказі, свідчить про проявлення відповідачем належного ступеню обачності, котрий вимагався від нього характером даного зобов`язання, враховуючи, що перевірка пред`явленого документа на предмет його дійсності та відсутності ознак фальсифікації - поза межами компетенції та обов`язків відповідача.

Таким чином, відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів, що відповідає критерію достатності останніх для належного виконання взятого на себе договірного зобов`язання.

Водночас судом враховано й те, що матеріали справи не містять доказів відкриття і розслідування кримінального провадження стосовно операторів чи інших працівників відповідного відділення поштового зв`язку за фактом підробки документів за поштовими переказами ОСОБА_1 , жодних процесуальних актів органів досудового слідства чи вироку суду, які б дозволяли стверджувати про наявність вини відповідача.

Отже, матеріалами справи не підтверджується вина відповідача, яка є необхідним елементом для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 151 461,38 грн збитків також відсутні.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, викладеного у відзиві на позовну заяву, то у розумінні ч. 4 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до відповідача. Відмова у позові через необґрунтованість останнього виключає застування судом наслідків спливу позовної давності.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.04.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова