Decision № 110014821, 28.03.2023, Druzhkivka City Court of Donetsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2-а/229/15/2023

Справа № 219/10179/21

28 березня 2023 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Терещенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - поліцейський ВРПП Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області старший сержант поліції Перепелиця Олег Валерійович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, згідно якого просить поновити строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ББА № 902377 від 06.08.2021 року та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 902377 від 06.08.2021 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 5 ст.121, 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 23.09.2021 року в Артемівському міськрайонному суді Донецької області було призначено до розгляду справа про притягнення його до адміністративної відповідальності. Після ознайомлення з матеріалами справи йому стало відомо, що в матеріалах справи № 219/8695/21 та 219/8770/21 наявна постанова від 06.08.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч.5, 1 ст. 121, 126 КУпАП. Про ухвалення зазначеної постанови співробітниками поліції йому нічого не відомо. Копію постанови співробітники поліції йому не вручали, тому оскаржити дану постанову в строк, передбачений законодавством, він не міг. Вважає дії співробітників поліції неправомірними, зазначає, що працівник патрульної поліції не мав права виносити постанову про адміністративне правопорушення без його участі, виносити постанову без доказів та без з`ясування всіх обставин справи. Зазначив, що Правил Дорожнього Руху він не порушував. Будь-яких доказів вини позивача не надано. Вказує, що була порушена процедура оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський не надав йому жодної можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП, що призвело до унеможливлення виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, та взагалі ніякого розгляду не проводилося. Своїми діями поліцейський порушив вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП. Співробітник поліції позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а отже, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, проігнорував порядок, встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП. Тому, за вказаних обставин слід вважати, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення, не забезпечив доказування, що дає підстави зробити висновок про недоведеність вини позивача в порушенні вимог ПДР України, а тому позивач не може нести відповідальність. Вважає, що за вказаних обставин постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.11.2021 року від відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, вважає, щоу задоволені позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі. Вказує, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності поліцейським ВРПП Бахмутського РВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області Перепелицею О.В. за ч.ч.5, 1 ст.121, 126 КУпАП. Зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення ч.1 ст.276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч.ч.1, 2 ст.258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Після рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року 14.07.2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до ст.258 КУпАП внесено зміни, а саме, після частини першої доповнено новою частиною. Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі-Інструкція), визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Порушення, на які вказує позивач, інспектором допущено не було. Факт вчинення правопорушення підтверджується постановою серії БАА №902377 від 06.08.2021. Жодних письмових зауважень, заперечень, пояснень чи клопотань до постанови позивач під час її прийняття не надав. Вважає позовні вимоги позивача безпідставними, а невизнання позивачем вини у вчиненні адміністративного правопорушення розцінює як спосіб уникнути відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Басан Ю.П. в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду від представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області Гетьманенка О.П. надійшла заява, згідно якої він просив розгляд справи провести без його участі, доводи викладені у відзиві, підтримав в повному обсязі.

Третя особа - поліцейський ВРПП Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області старший сержант поліції Перепелиця О.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом достовірно встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, БАА № 902377 від 06.08.2021 року, 06.08.2021 року о 22 год. 25 хв. в м. Бахмут Донецької області о вул. І. Івкіна, 1 водій ОСОБА_1 керував моторолером MX 150 V, державний номер НОМЕР_1 , без застебнутого мотошолома, не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, чим порушив п.п.2.3 г), 2.1 ґ) Правил Дорожнього руху. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5, 1 ст.121, 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху України.

Відповідно до п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п. 2.3 г) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Згідно ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ст.ст. 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України.

Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що він не скоював даних адміністративних правопорушень, постанова винесена відносно нього з порушенням вимог ст.ст. 251, 268, 278, 279, 280 КУпАП.

Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КпАП України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КпАП України).

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заперечує свою вину та підстави для притягнення його до відповідальності, оскільки доказів вчинення ним зазначених у постанові правопорушень немає. Крім того, вказує, що поліцейські не надали йому можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

Відповідно до приписів статті 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно положень ч.2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Таким чином, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимогПравил дорожнього рухуУкраїни, за що передбачена відповідальність згідноКУпАП.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зіст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото - i кінозйомки, відеозапису, засобів фото - i кінозйомки, відеозапису.

На підтвердження обставин справи представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск з записом з місця події.

Як вбачається з наданого відеозапису з бодікамери працівника поліції, на відеозаписі зафіксована розмова ОСОБА_1 з працівниками поліції. Працівниками поліції Трофімову С.О. було повідомлено про складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння. Під час вказаного спілкування в присутності ОСОБА_1 факт скоєння ним правопорушень за ст.ст.121, 126 КУпАП поліцейськими останньому не зазначався, оскаржувана постанова не оголошувалась та її копія не вручалась, тоді як відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Крім того, поліцейський ВРПП Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області старшим сержантом поліції Перепелицею О.В. до суду надано заяву, в якій він вказав, що у зв`язку із давністю події подробиць складання адміністративної постанови відносно ОСОБА_1 він не пам`ятає.

Інших доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови відповідачем не надано та не зазначено про існування таких доказів.

Таким чином, відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормамиКУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29травня 2018року у справі №800/341/17 (9991/944/12)і від 12листопада 2019року у справі №9901/21/19зазначила, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6березня 2019року у справі №571/1306/16-ц, від 29травня 2019року у справі №2-3632/11, від 15липня 2019року у справі №235/499/17, від 17липня 2019року у справі №523/3612/16-ц, від 24липня 2019року у справі №760/23795/14-ц, від 25вересня 2019року у справі №642/6518/16-ц, від 30жовтня 2019року у справі №390/131/18, від 6листопада 2019року у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13листопада 2019року у справі №697/2368/15-ц, від 4грудня 2019року у справі №635/8395/15-ц, від 1квітня 2020року у справі №686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19серпня 2020року у справі №287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.

А тому з метою захисту справ позивача та враховуючи приписи ст. 286 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку для оскарження постанови суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, про наявність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАА №902377 від 06.08.2021 року співробітники поліції йому не повідомили, копію даної постанови не вручали.

Згідно зі ст. 289 КпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.

Так, оскаржувана постанова була ухвалена 06.08.2021 року, однак з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 23.09.2021 року, оскільки, як стверджує позивач, про винесення відносно нього оскаржуваної постанови він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами адміністративних справ про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, 124, 122-4 КУпАП, розгляд яких був призначений на 23.09.2021 року в Артемівському міськрайонному суді Донецької області.

Відповідачем суду не надано достовірних доказів та не зазначено про існування доказів належного вручення чи направлення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , а тому, виходячи з наведеного, суд вважає поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 902377 від 06.08.2021 року, у зв`язку із чим, строк на оскарження підлягає поновленню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративних правопорушень, а наявні докази не підтверджують вказаний факт, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 268, 280, 284 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19, 77, 78, 139, 242-246, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - поліцейський ВРПП Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області старший сержант поліції Перепелиця Олег Валерійович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАА № 902377 від 06.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86; код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя - О.М.Лапченко