Decision № 109953129, 03.04.2023, Kulykivka District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 737/485/22

Провадження № 2/737/30/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участі секретаря Решітько А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, третя особа - Державний нотаріус Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієва В.В., про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її свекор - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її свекруха - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив. Після його смерті спадщину прийняла позивач.

До спадкового майна входить, зокрема, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на який померлі за життя не оформили відповідних правовстановлюючих документів, що стало причиною відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Просить суд визнати за нею в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіком - ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Позовна заява надійшла до суду 12 грудня 2022 року.

Головуючий суддя своєю ухвалою від 14 грудня 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначено на 16 січня 2023 року, судовий розгляд справи по суті призначений на 14 березня 2023 року та був відкладений на 03 квітня 2023 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Куликівською селищною радою надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про визнання позовних вимог в повному обсязі, а також про розгляд справи за відсутності представника селищної ради.

Від в.о. завідувача Куликівською районною державною нотаріальною конторою Завалієвої В. В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та матеріали спадкової справи № 482/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , суд приходить до наступного.

Положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.55).

Після його смерті відкрилася спадщина.

Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась, на випадок смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив (а.с. 76-77,89).

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (який був чинним на день смерті ОСОБА_2 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (який був чинним на день смерті ОСОБА_2 ) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР (який був чинним на день смерті ОСОБА_2 ) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (який був чинним на день смерті ОСОБА_2 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з довідкою Виблівського старостинського округу № 96 від 10 березня 2021 року, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_3 , 1935 р.н., сином ОСОБА_4 , 1960 р.н., невісткою ОСОБА_1 , 1963 р.н., та внуками ОСОБА_5 , 1985 р.н. та ОСОБА_6 , 1984 р.н. (а.с.11).

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.7).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1957 року (а.с.56).

Аналізуючи норми законодавства, яке діяло на день смерті ОСОБА_2 та матеріали справи, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , які були спадкоємцями першої черги за законом, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном померлого, зокрема, житловим будинком в якому вони проживали, який частково належав померлому.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Згідно з довідкою Виблівського старостинського округу № 162 від 18 жовтня 2022 року, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_4 , 1960 р.н. та невісткою ОСОБА_1 , 1963 р.н (а.с.12).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилась (а.с.71).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Аналізуючи норми законодавства та матеріали справи, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син - ОСОБА_4 , оскільки був спадкоємцем першої черги за законом, проживав з померлою на час відкриття спадщини та протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив відмову від спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно з довідкою Виблівського старостинського округу № 161 від 18 жовтня 2022 року, ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_1 (а.с.13).

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 1983 року (а.с.8).

З матеріалів спадкової справи № 482/2016 вбачається, що 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.58).

ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на шість земельних ділянок, які належали померлому ОСОБА_4 (а.с.64-67).

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_7 . Інших спадкоємців, які претендують на спадщину судом не виявлено.

Згідно з повідомленням в.о. державного нотаріуса Куликівської районної державної нотаріальної контори Завалієвої В. В. від 02.12.2022 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю у спадкодавця документів, підтверджуючих право власності на вищевказане майно за померлим (а.с.24).

Згідно з довідкою КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" ЧОР від 06.09.2021 року станом на 31 грудня 2012 року (згідно з даними інвентаризаційної справи) на будинок АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано (а.с. 21).

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з`ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

У копії технічного паспорту на даний будинок вказано, що він має наступну характеристику літерами: житловий будинок А-1, прибудова А1-1, веранда а-1, а1-1, ґанок а2,а3,а4, сарай Б-1, погріб б, В, гараж Г-1, рік побудови - 1958 (а.с. 23-25).

У витягу з погосподарської книги № 5 Виблівської сільської ради народних депутатів на 1991-1995 роки, вказано, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Членами даного господарства були: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Суспільна група господарства колгоспника станом на 01.01.1991 (а.с.14).

З вищезазначеного витягу з погосподарської книги вбачається, що домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 відносилося до категорії колгоспного двору.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства відносилися до господарств колгоспників.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

З вищенаведеного вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору мали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Виходячи з презумпції рівності часток, кожній з них фактично належало право власності на 1/6 частину майна колишнього колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли його син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_3 , кожен з них, зокрема, спадкував 1/12 частку майна колишнього колгоспного двору. Таким чином, частка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зросла до 1/4 (1/6 + 1/12).

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син ОСОБА_4 , який успадкував, зокрема, 1/4 частку майна колишнього колгоспного двору. Таким чином, частка ОСОБА_4 зросла до 1/2 (1/4+1/4).

Після Смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_1 , яка успадкувала, зокрема, 1/2 частку майна колишнього колгоспного двору. Таким чином, частка ОСОБА_1 зросла до 2/3 (1/2+1/6).

Частка ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у праві власності на майно колишнього колгоспного двору становить 1/6 частину за кожним з них.

За таких умов, враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було побудовано до 05.08.1992 року, вказаний будинок належав до категорії колгоспний двір, судом було установлено, що частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок, з урахуванням прийняття нею спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 складає 2/3 частин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 15, 16, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 105,0 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами (житловий будинок А-1, прибудова А1-1, веранда а-1, а1-1, ґанок а 2, а 3, а 4, сарай Б-1, погріб б, В, гараж Г-1).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. Ю. Рубаненко