Decision № 109931985, 30.03.2023, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 920/1116/22

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Сумського міського центру зайнятості (вул. Степана Бандери, буд. 45, м. Суми, 40009), до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, будинок 83, м. Одеса, Україна, 65107) про стягнення 47073 грн 88 коп.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 47073 грн 88 коп. шкоди в сумі витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , право на яку остання б не мала з 11.01.2022 за умови своєчасного призначення відповідачем пенсії за вислугу років.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.01.2023 передано позовну заяву Сумського міського центру зайнятості (вх. № 3303 від 28.12.2022) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 справу призначено до розгляду судді Літвінову С.В.

Ухвалою суду від 30.01.2023 року позовну заяву Сумського міського центру зайнятості залишено без руху.

01.02.2023 до суду надішла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1116/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 16.02.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

15.02.2023 за вх. ГСОО №4871/23 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Позивачем 21.02.2023 до суду надано відповідь на відзив (вх. № 5594/23), відповідно до якого позивач зазначає що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, в зв`язку з чим позовні вимоги просить суд задовільнити в повному обсязі.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, ОСОБА_1 після звільнення звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області через територіальний підрозділ -Сумське об`єднане управління ПФУ із заявою від 11.01.2022 про призначення пенсії за вислугу років.

З урахуванням принципу екстериторіальності заява ОСОБА_1 розглянута ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого від 19.01.2022 №1097/03-16 відмовлено у призначенні пенсії.

Відмова ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 у праві на пенсію за вислугу років у судовому порядку визнана протиправною; ОСОБА_1 пенсія призначена зворотною, датою з 11.01.2022 і підлягала виплаті за минулі періоди включно, що підтверджується рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/1301/22, яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.01.2022 пенсію за вислугу років та листом ГУ ПФУ в Сумській області від 07.10.2022 №1800-0901-5/36811 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/1301/22 та призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 11.01.2022.

ГУ ПФУ в Сумській області виконало рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/1301/22 та призначило ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 11.01.2022.

ОСОБА_1 звернулася до Сумського міського центру зайнятості за соціальним захистом у разі настання безробіття та була зареєстрована безробітною, призначена та розпочата виплата допомоги по безробіттю.

За заявою про відмову від послуг служби зайнятості у зв`язку із призначенням пенсії за вислугу років реєстрація безробітної ОСОБА_1 припинена відповідно до п. 3 ч. і ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення». Прийняті рішення Сумського міського центру зайнятості щодо безробітної ОСОБА_1 підтверджені витягом з наказів по ПК №185022010500019.

Пенсія за вислугу років призначена зворотною датою - з 11.01.2022 у порядку виконання рішення суду, що підтвержено довідкою ГУ ПФУ в Сумській області від 07.10.2022 №1800-0901-5/36811.

Як зазначає позивач, за час перебування на обліку в Сумському міському центру зайнятості ОСОБА_1 за період з 11.01.2022 по 14.08.2022 отримала допомогу по безробіттю у загальному розмірі 47073,88 грн, що підтверджується підтверджується довідкою від 01.11.2022 №446/104.

Сумським міським центром зайнятості прийнятий наказ від 04.11.2022 №43 про відшкодування ГУ ПФУ в Одеській області шкоди у розмірі виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 11.01.2022 по 14.08.2022 в сумі 47073,88 грн.

ГУ ПФУ в Одеській області надіслана претензія від 04.11.2022 №07/891.

Листом від 25.11.2022 №1500-0905-6/122725 ГУ ПФУ в Одеській області відхилено претензію.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Сумськиу міський центр зайнятості звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини, які виникають у сфері зайнятості населення врегульовано відповідним законодавством України у сфері загальнообов`язкового, державного страхування, зокрема, правові, фінансові та організаційні засади визначаються Законом України Про зайнятість населення, Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закону України № 1533-ІІІ ) та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України № 1533-Ш від 02.03.2000 (із змінами), загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 вказаного Закону, страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування (частина друга статті 43 Закону України Про зайнятість населення).

Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Згідно абзацу 13 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792 - центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня досягнення зареєстрованим безробітним встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років.

Також, пунктом 13 частини першої статті 45 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. При цьому, відповідальність за шкоду, завдану органом державної, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду в Одеської області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок неправомірного або неповного надання соціальним послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність за цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії.

Положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України Про зайнятість населення визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як встановлено судом, внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсії за вислугу років, передбачену чинним законодавством, а Сумський міський центр зайнятості безпідставно здійснив призначення та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , як безробітній особі.

Неправомірність рішення, дій або бездіяльності відповідача підтверджується рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №480/1301/22, яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.01.2022 пенсію за вислугу років .

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, саме ця неправомірна відмова призвела до безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до Сумського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було.

Наслідком неправомірної дії відповідача стало звернення ОСОБА_1 до Сумського міського центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, що спричинило завдання збитків позивачу (наявність шкоди), оскільки здійснені виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_1 не здійснювалися би позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати йому пенсії, що свідчить про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Шкідливий результат такої поведінки (шкоди) - грошові кошти, які були виплачені Сумським міським центром зайнятості як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , оскільки статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, зокрема на пільгових умовах або за вислугу років, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення.

Таким чином, своїми неправомірним діями відповідач завдав матеріальну шкоду позивачу в розмірі виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в загальній сумі 47073,88 грн.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність підстав для стягнення виплаченого забезпечення, то такі заперечення не можуть прийматися судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що обов`язок повідомляти про обставини, які впливають на право застрахованої особи отримувати допомогу по безробіттю, є у застрахованої особи, і відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг стягується із застрахованої особи, суд зазначає, що таке стягнення відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється лише в разі умисного невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Натомість в даній справі такого судом не встановлено. Саме за позовом застрахованої особи дії відповідача щодо відмови в призначення пенсії на пільгових умовах були визнані неправомірними.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь Сумського міського центру зайнятості (вул. Степана Бандери, буд. 45, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 13996509) заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у розмірі 47073,88 грн.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 2 481 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 березня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов