Court ruling № 109770708, 24.03.2023, Reshetylivka District Court of Poltava Oblast

єдиний унікальний номер справи 546/285/23

номер провадження 2/546/141/23

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 березня 2023 року м. Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненко Ю.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокурор Полтавської обласної прокуратури як представник інтересів держави у бюджетній сфері з питань державної і комунальної власності, прокурор Полтавської обласної прокуратури як представник інтересів держави з питань земельних відносин, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Решетилівська державна нотаріальна контора, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Решетилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Козельщинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Решетилівська міська рада, Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, Козельщинська селищна рада, Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання недійсним договору про розподіл майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, скасування його та визнання майна спільним майном подружжя, -

встановив:

03 березня 2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору про розподіл майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, скасування його та визнання майна спільним майном подружжя.

07 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху для усунення виявлених недоліків.

23 березня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 22.03.2023 про обов`язковість постановлення ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з конституційним положенням неретроактивності законодавства та відсутності Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час укладення оскаржуваного договору. Дана заява обґрунтована тим, що ухвалу від 07.03.2023 ОСОБА_1 отримала 08.03.2023, а Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", був прийнятий 12.07.2001 та набрав чинності 12.07.2001 і на час укладання оскаржуваного договору не діяв. Як зазначає ОСОБА_1 в Цивільному кодексі Української РСР в редакції 27.12.1996, який був чинним на момент укладення оскаржуваного договору, обов`язковій оцінці підлягали: заставлене майно (ст. ст. 184, 186 ЦК УРСР), робота за договором побутового замовлення (ст. 349 ЦК УРСР), речі, що продаються комісійними магазинами (ст. 401 ЦК УРСР), втрата, нестача та пошкодження майна, яке було у відповідальності охоронця (ст. 419 ЦК УРСР) та майно у договорі довічного утримування (ст. 426 ЦК УРСР).також, ОСОБА_1 у заяві вказує, що Закон України "Про судовий збір" був прийнятий 08.07.2011 та набрав чинності 01.11.2011, тобто на момент укладання оскаржуваного договору не було закону, який би визначав поняття "вимога майнового характеру", "майновий спір" та "позовна заява майнового характеру". Доказом того, що оскаржуваним договором ОСОБА_1 було умисно перешкоджено у доступі до правосуддя є та обставина, що станом на 29.01.1998 до набрання чинності Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Закону України "Про судовий збір" був чинним Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" у редакції 14.04.1997, який хоч і мав поняття "вимога майнового характеру", "майновий спір" та "позовна заява майнового характеру", але не було законного механізму оцінки майна і, як наслідок, сторони самі домовлялися яка вартість майна. ОСОБА_1 вважає, що вона не повинна робити оцінку спільного майна подружжя для звернення до суду, тому що оцінка спільного майна подружжя не була проведена для укладення оскаржуваного договору. Зокрема у заяві ОСОБА_1 зазначила, що визнання того, що в її позові дві позовні вимоги та умисно зроблена описка вказують на те, що суддя Зіненко Ю.В. насправді має намір процесуально позбавити її спільного майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та передати його ОСОБА_4 .

Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_1 просила постановити ухвалу про відкриття провадження у справі.

Також, 23.03.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу заяви від 22.03.2023, посилаючись на ті обставини, що останнім днем строку для виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху було 20.03.2023. Однак, вона не мала можливості вчасно подати заяву від 22.03.2023, оскільки 20.03.2023 вона писала касаційну скаргу, так як в цей день був останній день строку для звернення із касаційною скаргою у справі № 546/894/21. 21 березня 2023 року вона була в судовому засіданні, в якому брала участь в режимі відеоконференції. Вказані обставини не дали змоги ОСОБА_1 вчасно виконати ухвалу від 07.03.2023.

Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску для подання заяви від 22.03.2023 про обов`язковість постановлення ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з конституційним положенням неретроактивності законодавства та відсутності Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час укладення оскаржуваного договору та поновити їй пропущений строк для звернення до суду із вказаною заявою від 22.03.2023.

У період часу з 20 березня 2023 року до 08 години 30 хвилин 24 березні 2023 року головуючий суддя перебував у нарадчій кімнаті по кримінальному провадження №546/77/23.

Суддя, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Копія ухвали судді від 07.03.2023 була направлена 08.03.2023 позивачці на електронну пошту, зазначену нею в позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 73).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Також у постанові Верхового Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 сформовано висновок, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, ухвалу від 07.03.2023 було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 09.03.2023 о 7 год. 17 хв. 37 с. (а.с. 75).

Тобто, 09.03.2023 позивачка отримала копію ухвали та останнім днем строку для усунення недоліків було 20.03.2023.

Суддя, дослідивши матеріали справи та врахувавши доводи заяви про поновлення процесуального строку, вважає, що ОСОБА_1 строк пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим наявні підстави для його поновлення.

Щодо заяви від 22.03.2023 про обов`язковість постановлення ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з конституційним положенням неретроактивності законодавства та відсутності Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час укладення оскаржуваного договору суддя зазначає, що ОСОБА_1 на час подачі позову не була позбавлена можливості на звернення до відповідної установи для отримання звіту про оцінку майна чи надати інші документи про вартість об`єктів спірного нерухомого майна, які б підтверджували ціну позову, однак, як встановлено, не скористалася даним правом. У той же час, суд позбавлений можливості самостійно визначати вартість майна без відповідних підтверджуючи документів.

Таким чином, станом на 24.03.2023 позивачкою не усунені недоліки, зазначені в ухвалі судді від 07.03.2023.

Положеннями ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про розподіл майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, скасування його та визнання майна спільним майном подружжяслід вважати неподаною та повернути позивачці.

На підставі наведеного, та керуючись ст. 14, 175, 258-261, 272 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Визнати поважними причини пропуску для подання заяви ОСОБА_1 від 22.03.2023 про обов`язковість постановлення ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з конституційним положенням неретроактивності законодавства та відсутності Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час укладення оскаржуваного договору та поновити пропущений строк.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокурор Полтавської обласної прокуратури як представник інтересів держави у бюджетній сфері з питань державної і комунальної власності, прокурор Полтавської обласної прокуратури як представник інтересів держави з питань земельних відносин, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Решетилівська державна нотаріальна контора, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Решетилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Козельщинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Решетилівська міська рада, Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, Козельщинська селищна рада, Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання недійсним договору про розподіл майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, скасування його та визнання майна спільним майном подружжя вважати неподаною та повернути позивачці.

Копію ухвали направити позивачці.

Роз`яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено протягом 15 днів з моменту її складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.В. Зіненко