Decision № 10976728, 17.08.2010, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2010 р. Справа № 16/065-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с. Проліски, Бориспільський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш», м.

Біла Церква

про стягнення 63 864,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Зауткін С.С., довіреність № 49 від 12.07.2010р. - юрисконсульт;

від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №2422 від 08.06.2010р. (Вх. №суду 2955 від 01.07.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»(далі –відповідач) про стягнення боргу в сумі 63 864,22 грн., та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 05.07.2010р. порушено провадження у справі № 16/065-10 та призначено її розгляд на 20.07.2010р. о 10 год. 20 хв.

Позивач в судовому засіданні 20.07.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 20.07.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 05.07.2010р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 05.07.2010р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 17.08.2010р. за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 17.08.2010р. представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судові засідання 20.07.2010р. та 17.08.2010р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 05.07.2010р. та ухвалою від 20.07.2010р.

Однак, копії зазначених ухвал суду від 05.07.2010р. та від 20.07.2010р. були повернуті поштовим відділенням зв’язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 05.07.2010р. про порушення провадження та від 20.07.2010р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 30.06.2010р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

встановив:

Позивач поставив відповідачу товар (запасні частини) на суму 63 864,22 грн., що підтверджується накладною № 200625/223204 від 18.04.2007р. Про приймання товару по вказаній накладній свідчить підпис представника відповідача –Демянчук А.П.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Демянчук А.П.) наданих послуг підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довереності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш») серії ЯНУ №129060 від 16.04.2007р.

Відповідачем товар в сумі 63 864,22 грн. оплачено не було, доказів сплати до суду не надано.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, поставивши відповідачу за накладною № 200625/223204 від 18.04.2007р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 63 864,22 грн. за отриманий товар за накладною № 200625/223204 від 18.04.2007р.

Відповідач у судові засідання не з’явився, доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись.

Відповідно до частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію-вимогу № 1043 від 18.03.2010р., з вимогою сплатити борг в сумі 63 864,22 грн., претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копія претензії-вимоги та докази її направлення в матеріалах справи).

Незважаючи на нагадування позивача заборгованість відповідача в сумі 63 864,22 грн. станом на момент подання позовної заяви до господарського суду Київської області є непогашеною.

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у розмірі 63 864,22 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1 Травня, 13, код ЄДРПОУ 33114750, р/р № 2600730051601 у Київській філії АБ «Кредит-Дніпро», МФО 320898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011, п/р № 26001200124006 в ПАТ «Сітібанк (Україна)»м. Київ, МФО 300584) 63 864 (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 22 коп. заборгованості, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 64 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О. Христенко