Decision № 109713021, 21.03.2023, Ovidiopol District Court of Odesa Oblast

Справа № 509/4784/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування, -

ВСТАНОВИВ :

11 листопада 2022 року, представник ТОВ «ФК «Омега Фінанс», звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з даним позовом, в якому зазначив, що 14.02.2020 р. відповідач, звернувшись до АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є позивачі з підписаною ним анкетою-заявою № UA813225390000026205093892001.UAН на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної карти та видачу платіжної картки, тим самим акцептувавши і приєднавшись до Публічної пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційному сайті Банку, погодившись при цьому, що вказана анкета-заява разом із Публічною пропозицією АТ «Юнекс Банк» з додатками до неї (правилами, умовами, тарифами) становить між ним та банком та ним договір про комплексне банківське обслуговування, і підтвердивши, що ознайомився і погодився із Публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами кредитування та тарифами. Після чого, відповідачу на підставі вказаної вище анкети-заяви, було здійснено відкриття поточного рахунку

№ НОМЕР_1 .UAН з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт в розмірі 50000 грн. (п. 1. анкети-заяви), з ціллю кредиту споживчі потреби, процентною ставкою за користування кредитними коштами 42,% річних зі строком до 14.02.2021 року з можливістю продовження на новий строк (продовження строку дії на 12 місяців) до закінчення строку дії платіжної картки, згідно банківського продукту «Кредитна картка UNEX CARD (Ставка-42%)». Тип картки: Кредитна картка: UNEX CARD Debit World СЕРАЯ INSTANT (магнітна смуга) КРЕДИТНАЯ КАРТА ПО 42%. Тип процентної ставки фіксована процентна ставка. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних 70,8626 %. Загальна вартість кредиту 72259,34 грн. Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Юнекс Банк». При чому, вказані умови було узгоджено сторонами у паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 14.02.2020 р.

В період з 17.02.2020 р. по 17.02.2020 р. відповідач отримав грошові кошти у розмірі 50000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 14.02.2020 р. по 31.03.2021 р.

28.03.2021 р. на електронному майданчику (електронна торгова система)

ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого стали позивачі АТ «Юнекс Банк»,розмір праввимоги,які переходятьдо новогокредитора,вказаний удодатку №1до договоруфакторингу №31/03-2021від 31.03.2021р.,а правакредитора заосновними договорамипереходять донового кредиторау повномуобсязі тана умовах,які існуютьна моментвідступлення прававимоги,в деньпідписання цьогодоговору.У зв?язкуз чим,відповідно доумов даногодоговору,позивачі ТОВ«ФК «ОмегаФінанс» набулостатусу новогокредитора таотримало правогрошової вимогипо відношеннюдо відповідачаза договором№ UA813225390000026205093892001.UAНвід 14.02.2020р.,розмір боргуякого передпозивачами станом31.03.2021р.становить 53269,27грн.,з яких 44776,54 грн. сума заборгованості за кредитом та 8492,73 грн. сума заборгованості за процентами, які позивачі просили суд стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн. і витрати на правову допомогу 6600 грн., детальний розрахунок якою був наданий до позову представницею позивачів адвокатом Кумко О.Д.

Представниця позивачів в судове засідання не з`явився, заявивши у позові клопотання, в якому позов підтримала у повному обсязі та на підставі ч. 4 ст. 223, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, просила суд слухати справу за її відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі разом із заявою про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін порядку ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 8).

У визначений ухвалою суду від 28.11.2022 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому Законом порядку, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи виданою ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області від 14.11.2022 р. відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по мм. Одесі та Одеській області не значиться, а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 64-68).

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів позову вбачається, що що 14.02.2020 р. відповідач, звернувшись до АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є позивачі з підписаною ним анкетою-заявою № UA813225390000026205093892001.UAН на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної карти та видачу платіжної картки, тим самим акцептувавши і приєднавшись до Публічної пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційному сайті Банку, погодившись при цьому, що вказана анкета-заява разом із Публічною пропозицією АТ «Юнекс Банк» з додатками до неї (правилами, умовами, тарифами) становить між ним та банком та ним договір про комплексне банківське обслуговування, і підтвердивши, що ознайомився і погодився із Публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами кредитування та тарифами. Після чого, відповідачу на підставі вказаної вище анкети-заяви, було здійснено відкриття поточного рахунку

№ НОМЕР_1 .UAН з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт в розмірі 50000 грн. (п. 1. анкети-заяви), з ціллю кредиту споживчі потреби, процентною ставкою за користування кредитними коштами 42,% річних зі строком до 14.02.2021 року з можливістю продовження на новий строк (продовження строку дії на 12 місяців) до закінчення строку дії платіжної картки, згідно банківського продукту «Кредитна картка UNEX CARD (Ставка-42%)». Тип картки: Кредитна картка: UNEX CARD Debit World СЕРАЯ INSTANT (магнітна смуга) КРЕДИТНАЯ КАРТА ПО 42%. Тип процентної ставки фіксована процентна ставка. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних 70,8626 %. Загальна вартість кредиту 72259,34 грн. Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Юнекс Банк». При чому, вказані умови було узгоджено сторонами у паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 14.02.2020 р.

В період з 17.02.2020 р. по 17.02.2020 р. відповідач отримав грошові кошти у розмірі 50000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 14.02.2020 р. по 31.03.2021 р.

28.03.2021 р. на електронному майданчику (електронна торгова система)

ТОВ «Смарттендер»відбувся електроннийаукціон зпродажу лоту№ 1до складуякого входять:права вимогиза кредитнимидоговорами фізичнихосіб,організатором аукціонута власникомактивів якогостали позивачі АТ«Юнекс Банк»,розмір праввимоги,які переходятьдо новогокредитора,вказаний удодатку №1до договоруфакторингу №31/03-2021від 31.03.2021р.,а правакредитора заосновними договорамипереходять донового кредиторау повномуобсязі тана умовах,які існуютьна моментвідступлення прававимоги,в деньпідписання цьогодоговору.У зв?язкуз чим,відповідно доумов даногодоговору,позивачі ТОВ«ФК «ОмегаФінанс» набулостатусу новогокредитора таотримало правогрошової вимогипо відношеннюдо відповідачаза договором№ UA813225390000026205093892001.UAНвід 14.02.2020р.,розмір боргуякого передпозивачами станом31.03.2021р.становить 53269,27грн.,з яких 44776,54 грн. сума заборгованості за кредитом та 8492,73 грн. сума заборгованості за процентами, розрахунок якої, був наданий позивачами до позову разом з випискою про рух коштів по картці відповідача (а.с. 14-52).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно доприписів ст.625ЦК України-боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір - укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми - є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, на думку суду, в разі укладення договору кредитного договору - проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постановівід 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Суд наголошує - в Україні визнається і діє принцип Верховенства Права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України - держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК України - цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку - договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 якого, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності - не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, що мається в даному випадку, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Альфа-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 50ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивачі вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості у розмірі 53269,27 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом 44776,54 грн. та заборгованості по процентам 8492,73 грн., у зв`язку з чим, суд вважає позов в цій частині обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Крім суми заборгованості за тілом кредиту, з відповідача на користь банку, в порядку ст. 141 ЦПК України - підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи 2481 грн. (а.с. 10).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Проадвокатуру іадвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1-3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

-Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

-За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги - є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

-Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами - шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

-адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

-адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) - зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) - не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разівідсутності утексті договорутаких умов(пунктів)щодо порядкуобчислення,форми таціни послуг,що надаютьсяадвокатом,суди,в залежностівід конкретнихобставин справи,інших доказів,наданих адвокатом,використовуючи своїдискреційні повноваження,мають право:відмовити узадоволенні заявипро компенсаціюсудових витрат,задовольнити їїповністю абочастково.

Відповідно до ч. 3. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Адвокатом АО «Немесіда» Кумко О.Д., як представницею позивачів було надано до позову копію договору про надання правової допомоги від 05.04.2021 р., адвокатський ордер на представництво інтересів ТОВ «ФК «Омега Фінанс» в Овідіопольському райсуді Одеської області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, Акт наданих послуг з детальним описом наданих адвокатських послуг позивачам з вказанням вартості цих послуг, а також платіжне доручення № 211 від 01.11.2022 р. про підтвердження оплати позивачами за надані адвокатом послуги в сумі 6600 грн., тобто представницею позивачів було в повному обсязі дотримано всіх вищевказаних вимог Закону щодо документального підтвердження наданих адвокатських послуг позивачам, підтвердження їх кількості і вартості, та оплати адвокату за надані професійні правові послуги на вказану суму, яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів. А тому позов в цій частині також підлягає задоволенню (а.с. 53-59).

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272-274,280-283 ЦПК України, ст.ст. 207,526,549,551,626,628,633,634,638,1048-1050,1054,1056-1 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування - задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ : 42436323)заборгованість за кредитним договором у розмірі 53269,27 грн., судовий збір у сумі 2481 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6600 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.03.2023 р.

Суддя Д.М. Гандзій