Decision № 109637259, 17.03.2023, Cherkasy District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року справа № 580/1075/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1075/23

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

14.02.2023 вх. № 5495/23 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.01.2023 №102450006494 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати виникнення права з 03.01.2023 (54 роки).

Ухвалою суду від 17.02.2023 прийнята позовна заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У 54 роки позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796). Рішенням відповідача від 11.01.2023 №104850006494 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, позаяк станом на 01.01.1993 позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення один рік дев`ять місяців. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Покликається позивач на практику Верховного Суду у справах №344/9789/17, №751/2050/17, №129/1535/17 та №572/47/17, позаяк наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає позивачу право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Втручання відповідача у майнове право (легітимні очікування) позивача є протиправним, позаяк мотивованої відмови суб`єкт владних повноважень не надав, а спірне рішення не обгрунтував.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, 06.03.2023 вх. № 8360/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначається, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, що розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за принципом екстретироріальності. На підставі поданих позивачем документів, управлінням прийняте рішення про відмову у призначення пенсії позивачу. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або роботою у такій місцевості. Особа, яка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи повинна надати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. За результатами поданих позивачем документів відповідач встановив, що страховий стаж позивача становить 34 роки 6 місяців 2 дні, до якого зараховані усі періоди роботи. Згідно довідки Іванківської селищної ради від 03.01.2023 № 1 період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 9 місяці 25 днів. З трудової книжки позивача відповідач встановив, що у період з 01.09.1985 до 30.08.1988 позивач навчалася та перебувала у трудових відносинах у місті Києві, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. З огляду на не підтвердження документами факту постійного проживання чи роботи на території зони гарантованого добровільного відселення упродовж трьох років у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, відсутні підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області. З неякісної копії документа- 24 (27).08.1993 Київською обласною державною адміністрацією видане посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 як потерпілій від Чорнобильської катастрофи - громадянки, яка постійно працювала чи працює або проживала чи проживає в зоні посиленого (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 році (категорія 3).

Відповідно до копій довідок у матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_1 : з 01.09.1988 до 28.02.1991 навчалася у Немішаївському радгоспі - технікумі на денній формі навчання за ОКР «молодший спеціаліст» за спеціальністю «агрономія»; з 23.09.1988 до 01.03.1991 проживала та була зареєстрована у студентському гуртожитку Немішаївського радгосп - технікуму; з 03.03.1986 до 23.09.1988, з 06.03.1991 до 20.10.1998, з 17.11.1998 до 03.10.2001 проживала в АДРЕСА_2 , що відповідно до постанови КМУ 23.07.1991 № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.07.1986 позивач: з 01.09.1985 до 24.07.1986 навчалася у СПТУ № 36 у м. Києві; з 25.07.1986 до 30.08.1988 - працювала перемотувачем нитки четвертого розряду текстильного цеху І віскозного виробництва у Київському виробничому об`єднанні «Хімволокно»; з 01.09.1998 до 28.02.1991 - навчалася у Немішаївському радгоспі - технікумі на агрономічному відділенні; з 01.04.1991 до 22.03.2002 - працювала завідуючою клубом с. Карпилівка; з 21.06.2002 до 05.08.2002 - отримувала допомогу по безробіттю у Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості; з 06.08.2002 - працювала кур`єром у приватному підприємстві ОСОБА_2 (ППАФ «Сомкова Долина»); з 05.04.2006 до 29.02.2008 - працювала бухгалтер-касиром у Приватному підприємстві ОСОБА_2 (ППАФ «Сомкова Долина»); з 01.03.2008 до 02.02.2009 - працювала бухгалтером у СП ТОВ «Нива Переяславщини»; з 24.03.2009 - отримувала допомогу по безробіттю у Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості; з 24.03.2009 - скорочена виплата допомоги по безробіттю у Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості; з 22.06.2009 до 18.03.2010 - отримувала допомогу по безробіттю у Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості; з 04.08.2010 до 10.03.2011 - працювала продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ; з 07.02.2012 до 04.02.2017 - працювала продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ; з 20.02.2017 до 13.07.2017 - отримувала допомогу по безробіттю у Переяслав-Хмельницькому міському центрі зайнятості; з 18.07.2017 - працювала техніком-технологом підрозділу зернова лабораторія у ПрАТ «Переяславський ЕКХП»; з 01.06.2019 - змінено посаду на технік-технолог зі зберігання та переробки зерна у ПрАТ «Переяславський ЕКХП»; з 01.07.2019 - переведена на посаду старшого техніка-технолога зі зберігання та переробки зерна у ПрАТ«Переяславський ЕКХП».

Суд встановив з розрахунку стажу для призначення пенсії (форма РС-право), що позивач 03.01.2023 звернулася до відповідача щодо стажу для позрахунку, що становить 34 роки 6 місяців 2 дні (з останньої займаної посади позивач звільнена 30.09.2022).

11.01.2022 відповідач прийняв рішення, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, позаяк на підставі поданих документів від 03.01.2022 відповідач дійшов висновку, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 9 місяців 25 днів, тобто менше ніж 3 роки.

Відповідач у відзиві стверджує: позивач 03.01.2023 звернулась і на підставі поданих документів прийняте рішення від 11.01.2023 №104850006494 про відмову, проте у додатках ні позивач до позову ні відповідач до відзиву заяви від 03.01.2023 не надають, наявне рішення від 11.01.2022 №104850006494.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Згідно з частиною першою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Відповідно до ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Відповідно до ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язує державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796 або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Право призначення пенсії особам, постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом №796. Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з п.3 ч.1 ст.11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Відповідно до ст.14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 01.01.1993 прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно ст.55 Закону №796 визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - вік зменшується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання/роботи, але не більше 6 років. Згідно з приміткою (*) до вищезазначеної норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії до 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до частини другої статті 55 Закону №796 пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01.01.2022. Згідно ч.3 ст. 55 Закону №796 призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058. Згідно зі статтею 65 Закону № 796 документами, що підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідач безпідставно не врахував наявне посвідчення та не повідомив про інші докази щодо не врахування статусу позивача у контексті, позаяк не мотивує втручання: згідно із законом, відповідно до легітимної мети та необхідності у демократичному суспільстві - у спірному рішенні від 11.01.2022 (проте позивач формує вимогу щодо індивідуального акта від 11.01.2023) не йдеться ні про посвідчення, ні про довідку, що свідчить про несприяння ОСОБА_1 у реалізації її прав на пенсійне забезпечення.

Відповідно до постанови правління ПФУ 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління ПФУ 21.12.2022 № 28-2) Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення; здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головне управління Фонду має право: отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою ККМУ від 25.08.1992 № 501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501) (у редакції, чинній на дату видані посвідчення позивачу), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та коло осіб, яким вони видаються. У преамбулі до Порядку №501 визначено дозволити використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 № 44 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 01.01.1993 прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б (пункт 5 Порядку №501). Посвідчення є документом суворого обліку та звітності (пункт 13 Порядку №501).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1993 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» с. Карпилівка належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Правлінням Пенсійного фонду затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника, який працював на (в) підприємстві, установі, організації, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації (пункт 1.3 Порядку №22-1). Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 Порядку №22-1). Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. Під час надходження додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону №1058.

Згідно з п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначений перелік документів, що подаються для призначення пенсії за віком під час призначення пенсії згідно зі ст. 55 Закону, зокрема документи, що підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку для потерпілих від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжений за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку №22-1). Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Документом, що підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 № 26-1 (пункт 4.9 Порядку №22-1).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, працювали або проживали визначену кількість років у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення та мають визначений страховий стаж.

Суд встановив, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), доказів про анулювання/відкликання посвідчення серії НОМЕР_3 від 1993 року матеріали справи не містять.

Відповідач не обгрунтував належними доказами заперечень у контексті записів щодо того, що позивач на час виникнення Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) - з 03.03.1986 до 23.09.1988 проживала в с. Карпилівка, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; з 23.09.1988 до 01.03.1991 - проживала у смт Немішаєве, що відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю; з 06.03.1991 до 20.10.1998 - проживала у с. Карпилівка.

Відповідно до Форми РС-право позивач має стаж 34 роки 6 місяців 2 днів.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 покликаючись на практику касаційного суду зазначив: єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Надаючи оцінку змісту позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 11.01.2023 № 104850006494, суд зазначає про наявне рішення від 11.01.2022.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Аналіз зазначених вище норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи із визначеними документами, що подаються до уповноваженого органу пенсійного фонду в установленому порядку.

Беручи до уваги зміст ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача про те, що наявне у ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) за відсутності переконливих доказів зворотного підтверджує факт проживання останньої у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що з 01.09.1985 до 24.07.1986 позивач навчалася в СПТУ №36 у м. Києві, позаяк відповідно до довідки Іванківської селищної ради позивач з 03.03.1986 до 23.09.1988 проживала у с. Карпилівка Київської області. Суд дійшов висновку, що відповідач не розмежував з перевіркою обставин інституту прописки (реєстрації), місця фактичного/тимчасового перебування/проживання і ухвалив передчасно рішення від 11.01.2022 № 104850006494 без всебічного, повного та об`єктивного розгляду поданих позивачем документів до заяви про призначення пенсію та використання власних повноважень для перевірки обгрунтованих сумнівів, а також не врахував що йдеться про індивідуальний акт від 11.01.2022, а не 11.01.2023.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання зарахувати період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити пенсію (суд не перебирає функції органу виконавчої влади) із зниженням пенсійного віку і виплачувати (вимога на майбутнє) пенсію, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні і зазначає таке.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб?єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб?єкта. Рішення, яке приймається суб?єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 під дискреційним повноваженням необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, що визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду під час здійснення дій і прийняття рішень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що відповідач немотивовано і неправомірно відмовив позивачу у відповіді щодо розгляду заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд вважає, що за встановлених обставин у відповідача наявна дискреція щодо можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень з використанням повноважень на перевірку відомостей (у т.ч. витребовування документів, що взяті до уваги під час видачі посвідчення з отриманням роз`яснень уповноважених суб`єктів публічної адміністрації), обліку пільговиків у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та розгляду питань відповідною Комісією про зарахування стажу.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке. Зважаючи на те, що прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.01.2022 № 104850006494 є немотивованим і протиправним, позаяк прийнято без всебічного, повного та об`єктивного розгляду і перевірки усіх поданих позивачем документів до заяви про призначення ОСОБА_4 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, ухвалене без обґрунтування чому саме відповідач дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 9 місяців 25 днів за наявного статусу позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи і посвідчення серії НОМЕР_3 , без окреслення відсутності довідки і за обставин несприяння позивачеві у реалізації права на пенсійне забезпечення, суд доходить висновку про скасування рішення від 11.01.2022 № 104850006494, розцінюючи без надмірного формалізму описки/помилки позивача і відповідача щодо неіснуючого стосовно позивача рішення від 11.01.2023.

З урахуванням дискреційних повноважень суду відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на дискреційні повноваження відповідача щодо розгляду заяви від 03.01.2022 (зазначено у рішенні від 11.01.2022 №104850006494) щодо зарахування стажу під час вирішення питання про призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 03.01.2022 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку з урахуванням принципів належного врядування, підходів клінтоорієнтованого сервісу, висновків суду та дотриманням вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позов задоволено частково, позивачем сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн (квитанція від 08.02.2023 №32528798800006289614), суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн.

Керуючись ст. 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.01.2022 № 104850006494 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку від 03.01.2022 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 "Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Копію рішення направити сторонам у справі.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складене 17.03.2023.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА