Court ruling № 109612021, 17.03.2023, Velykonovosilkivka District Court of Donetsk Oblast

Справа №220/56/23

Провадження № 1-кс/220/76/23

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

заявника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 р. до Великоновосілківського районного суду Донецької області надійшла заява адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування заяви заявник посилається на суб`єктивну упередженість судді ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження щодо його підзахисного ОСОБА_5 , оскільки суддею при розгляді клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади не було з`ясовано у обвинуваченого ОСОБА_5 інформацію щодо отримання ним копії клопотання про відсторонення від посади разом з додатками, що, на його думку, призвело до прийняття незаконного рішення в частині розгляду та задоволення клопотання прокурора. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, сторона захисту звернулась до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.02.2023 року у відкритті апеляційного провадження - відмовлено, через те, що захисником подано апеляційну скаргу на судове рішення, оскарження якого не передбачено приписами кримінального процесуального закону. Таким, чином не маючи можливості оскаржити незаконну ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17.02.2023 та довести у апеляційному порядку незаконність дій суду першої інстанції, єдиним способом захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання порушення його прав у майбутньому, заявляє про недовіру судді ОСОБА_6 шляхом її відводу від участі у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заяву підтримав та пояснив, що під час розгляду клопотання прокурора не заявляв про те, що він та обвинувачений не отримували копію клопотання, а відразу висловив свою думку по суті клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 також підтримав заяву про відвід, зазначивши, що не отримував копію клопотання.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на відсутність підстав для відводу судді. Зазначив про направлення клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади у месенджері WhatsApp як обвинуваченому, так і його захиснику, і дані файли були ними прочитані.

В судове засідання суддя ОСОБА_6 не з`явилась, будь-яких заяв щодо розгляду даної справи до суду не надсилала.

Представник потерпілого подав заяву про розгляд заяви про відвід за його відсутності.

Зважаючи на наведене, а також на положення ст. 81 КПК України, згідно яких явку зазначених осіб не визнано обов`язковою під час вирішення питання про відвід, суд вважає можливим проводити розгляд заяви про відвід судді за відсутністю вказаних осіб.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді. Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує. Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.

Надаючи оцінку доводам заяви про відвід, суд зазначає наступне.

Доводи заявника зводяться до незгоди з процесуальними рішенням та діями судді при розгляді клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади. Разом з тим, незгода сторони захисту з процесуальними рішеннями та діями судді не може вважатися підтвердженням її неупередженості та слугувати підставою для відводу судді. В такому випадку законом передбачений порядок апеляційного оскарження рішень суду. Верховний Суд в своїй ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Неможливість оскарження судових рішень не є підставою для відводу головуючого судді. Об`єктивних доказів на підтвердження наявності підстав для відводу судді ОСОБА_6 , передбачених ст. 75 КПК України, заявником не надано.

Отже, доводи заявника суд знаходить необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід.

Інших підстав для відводу судді, передбачених у ст.ст. 75, 76 КПК України, адвокат ОСОБА_4 не навів і судом не встановлено.

Оскільки судом не встановлені підстави для відводу судді ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному провадженні, заява про відвід, подана адвокатом ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 17.03.2023 р.

Суддя ОСОБА_1