Court ruling № 109540975, 14.03.2023, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 199/9877/22

(1-кп/199/211/23)

У Х В А Л А

іменем України

14 березня 2023 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022041630000981, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою суду було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02 квітня 2023 року.

В судовому засіданні захисником ОСОБА_6 заявлене клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_5 , про заміну останньому запобіжного заходу на більш м`який або зменшення розміру застави. Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 злочинів не вчиняв, будь-які визначені законом ризики відсутні і обвинувачений нікуди переховуватися не буде. Застосований до нього запобіжний захід є непомірно суворим.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки ризики, встановлені судом, на цей час не відпали.

Потерпілий ОСОБА_4 просить випустити обвинуваченого з-під варти, якщо той дасть гарантію, що відшкодує завдану йому шкоду.

За приписами ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 , який є особою, раніше судимою за вчинення тяжких корисливих злочинів, та щодо якого в провадженні суду вже перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, обвинувачується у вчиненні в період воєнного стану низки нових умисних корисливих злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від до 10 років.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є встановлені судом відомості про стійку асоціальну спрямованість особи обвинуваченого, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, а також характер пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, відповідно доприписів ст.183КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Сторона захисту не посилається на наявність інших обставин, аніж ті, що вже були враховані судом при прийнятті рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідні доводи сторони захисту судом відхиляються як безпідставні та спростовані вищенаведеними фактичними обставинами, оскільки підстави для заміни ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на більш м`який відсутні.

Ухвалою суду було визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, у сумі 148860 гривень.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, суд керується приписами ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, за якими розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах … щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення по справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, в якому суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

З урахуванням встановлених судом відомостей про особу обвинуваченого, його майнового стану, суд вважає, що призначений ОСОБА_5 розмір застави, який визначений у межах закону, з одного боку є помірним для обвинуваченого, а з іншого здатним достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, відповідне клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 201, 333 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені клопотання захисника ОСОБА_6 про заміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м`який або зменшення розміру застави відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Головуючий:

14.03.2023