Decision № 109239231, 23.02.2023, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2023м. СумиСправа № 920/51/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумиобленерго»

про стягнення 101836 грн. 80 коп. та про зобов`язання виконати умови договору.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов`язати відповідача виконати умови договору про приєднання до електричних мереж від 24.04.2018 №56/3-120 шляхом приєднання електроустановок зовнішнього електропостачання об`єкта ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від місця забезпечення потужності до узгодженої з ФОП ОСОБА_1 точки приєднання, подати напругу в узгоджену точку приєднання та здійснення підключення даного об`єкта до електричних мереж. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 48960 грн. 00 коп. штрафної санкції, 52867 грн. 80 коп. пені, судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 23.01.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

15.02.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 13.02.2023 (вх. №965/23), в якому відповідач проти позову заперечував у повному обсязі.

15.02.2023 від відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №566).

У заяві відповідач просить суд взяти до уваги те, що дана справа через її складність потребує детального розгляду спору по суті та повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, зокрема, встановлення факту поетапного виконання кожною стороною умов договору про приєднання до електричних мереж протягом періоду 2018-2023 роки, оскільки від виконання умов договору однією стороною залежить подальше виконання умов договору іншою стороною, дослідження значного обсягу доказів, наданих сторонами у справі, можливо вирішення питання про витребування додаткових доказів та призначення експертизи.

За змістом ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Судом прийнято до уваги розмір грошових вимог позивача до відповідача, а також оцінено обсяг письмових доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та встановлено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим відхиляє клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.02.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №1006/23) ,а також клопотання про розгляд справи у відсутність позивача (вх. №1004/23).

17.02.2023 позивачем подано до суду доповнення до відповіді на відзив (вх. №1025/23), а також пояснення у справі (вх. №1025/23).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Позов обґрунтовано тим, що 18.04.2018 позивачем була подана заява про приєднання електроустановки певної потужності (а.с. 26), на підставі якої 24.04.2018 року між відповідачем (Виконавець послуг) і позивачем (Замовник) був укладений договір про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» №56/3-120 (далі за текстом «Договір №56/3-120»), за умовами п. 2.1. якого відповідач забезпечує приєднання електроустановок об`єкта позивача (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта позивача від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об`єкта позивача до електричних мереж на умовах цього Договору.

Умови приєднання визначені у розділі 1 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до Договору, а.с. 20).

Позивач виконав умови п. 2.2. Договору та оплатив вартість приєднання у розмірі, визначеному п. 4.1. Договору 48960 грн 00 коп. (а.с. 25).

Питання недійсності договору № 56/3-120 було предметом розгляду справи №920/758/21 за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 було відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Сумиобленерго».

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 залишене без змін та набрало законної сили.

Тому відповідно до ст. ст. 509, 626 ЦК України відповідач безпідставно ухиляється від виконання Договору № 56/3-120 та не здійснює приєднання позивача до електричних мереж відповідача за критеріями, визначеними у розділі 1 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до Договору б/н. б/д), а саме:

За умовами п. 1.1. Договору № 56/3-120 до електричних мереж виконавця послуг приєднується: будівля кафе-дискотеки, місце розташування об`єкта замовника: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 1.2. Договору № 56/3-120 в редакції Додаткової угоди до Договору б/н б/д місце забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється: РУ-0,4 кВ ТП-250».

Згідно з п. 1.3. Договору № 56/3-120 точка приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника) встановлюється в шафі обліку, змонтованій на межі земельної ділянки замовника або на зовнішній стороні будівлі замовника (місце встановлення детально визначити проектом).

Тип приєднання об`єкта замовника: стандартне ІІІ ступеня (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору № 56/3-120 замовлено до приєднання потужність у точці приєднання 100 кВт (додаткова 85 кВт).

Згідно з п. 1.6. Договору № 56/3-120 категорія надійності електропостачання ІІІ.

Ступінь напруги в точці приєднання визначається напругою на межі балансової належності і буде становити 0,4 кВ, ІІ клас. (п. 1.7. Договору № 56/3-120 ).

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позов визнає той факт, що договір № 56/3-120 є дійсним та відповідно до ст. ст. 535, 526 ЦК України є обов`язковим для виконання відповідно до визначених сторонами договору умов.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1. Договору № 56/3-120 АТ «Сумиобленерго» зобов`язане забезпечити в установленому порядку приєднання об`єкта ФОП ОСОБА_1 (будівництво та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) після виконання ФОП ОСОБА_1 зобов`язань, визначених пунктом 3.2 Договору.

Пункт 3.2 Договору визначає, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язана:

- розробити на підставі технічних умов від 24.04.2018 № 56/5512, які є додатком до Договору, проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об`єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання та погодити її з АТ «Сумиобленерго»;

- оплатити на умовах цього договору вартість наданих АТ «Сумиобленерго» послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання;

- на дату 30.11.2019 ввести в експлуатацію власний об`єкт та електроустановки зовнішнього забезпечення від точки приєднання до об`єкта.

ФОП ОСОБА_1 не виконано покладені на неї зобов`язання згідно із Договором, від яких залежить виконання АТ «Сумиобленерго» своїх зобов`язань щодо забезпечення приєднання об`єкта замовника, а саме ФОП ОСОБА_1 , всупереч вимогам пункту 3.2 Договору, не розроблено на підставі технічних умов від 24.04.2018 № 56/5512 проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об`єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання та не погоджено її з АТ «Сумиобленерго».

Відповідно ФОП ОСОБА_1 не введено в експлуатацію електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об`єкта) згідно з проектною документацією, що мала бути розроблена на підставі технічних умов від 24.04.2018 № 56/5512 та погоджена з АТ «Сумиобленерго».

Тому виконання зобов`язання відповідачем не звільняє позивача від виконання свого зобов`язання за договором, що є підставою для відмови в позові.

Відповідач також вважає, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення пені та штрафу після спливу строку позовної давності, тому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виконати умови договору.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання до виконання умов договору про приєднання до електричної мережі є належним способом захисту у цьому випадку.

Однак суд вважає, що позивач не довів наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне:

Суд погоджується із позицією позивача, що відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України приєднання позивача до електричних мереж відповідача повинно здійснюватися виключно за тими критеріями, які були визначені у розділі 1 договору (з урахуванням додаткової угоди б/н, б/д).

Також суд погоджується із твердженнями відповідача, що виконання ним зобов`язань по договору ставиться у залежність від першочергового виконання зобов`язань позивачем, так як відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору №56/3-120 приєднання об`єкта позивача здійснюється відповідачем після виконання позивачем таких зобов`язань:

-Розробити на підставі технічних умов від 24.04.2018 №56/5512, які є додатком до цього Договору, проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об`єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання та погодити її з виконавцем послуг (п. 3.2.1. Договору);

-Оплатити на умовах цього Договору вартість наданих виконавцем послуг з приєднання електроустановок замовника в точці приєднання (п. 3.2.2. Договору).

Зобов`язання щодо оплати вартості послуг за договором позивачем виконані у повному обсязі.

Щодо розробки позивачем проектної документації на підставі ТУ від 24.04.2018 №56/5512, які є додатком до договору (а.с. 24) суд зазначає, що позивачем не заперечується той факт, що ним не була розроблена проектна документація на підставі зазначених технічних умов. Позивач вважає, що договір не містить вимог щодо повторної розробки та повторного погодження проектної документації, а у договорі визначено про реконструкцію зовнішньої електричної мережі належних позивачу установок, яку повинен виконати відповідач.

Так, позивачем у 2006 році вже було узгоджено із відповідачем проект електропостачання 08-2005-ЭО (а.с. 43-51), що на думку позивача, підтверджується листом 36/8676 від 15.11.2006 (а.с. 42).

Суд не приймає вищезазначені доводи позивача, так як відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» приєднання електроустановки - це надання замовнику оператором системи розподілу послуги із створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що послуга з приєднання електроустановок замовника до системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання.

Тому приєднання електроустановки до електричних мереж оператора системи розподілу здійснюється у відповідності до вимог діючого законодавства на підставі договору, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж оператора системи розподілу, з метою надання замовнику оператором системи розподілу послуги із створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.

Приєднання об`єкта ФОП ОСОБА_1 здійснюється до електричних мереж AT «Сумиобленерго» відповідно до умов Договору невід`ємним додатком якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж III ступеня потужності електроустановок від 24.04.2018 № 56/5512, що містять комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, заявленого до приєднання до електричних мереж, які відповідають його розрахунковим технічним і технологічним параметрам та меті приєднання (споживання електричної енергії).

Враховуючи вимоги чинного законодавства умовами Договору було передбачено необхідність розробки ФОП ОСОБА_1 на підставі технічних умов №56/5512 від 24.04.2018 проектної документації на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об`єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання та погодження її з АТ «Сумиобленерго».

Відповідно ФОП ОСОБА_1 мала бути розроблена проектна документація саме на виконання технічних умов № 56/5512 від 24.04.2018, виданих АТ «Сумиобленерго».

Проте, проект електропостачання 08-2005-ЭО, на який посилається ФОП ОСОБА_1 та який був узгоджений ПАТ «Сумиобленерго» листом від 15.11.2006 № 36/8676 виключно лише в частині обліку електричної енергії, розроблявся ФОП ОСОБА_1 на підставі технічних умов від 01.09.2006 № 01/12-718, виданих ПАТ «Укртелеком» з метою збільшення дозволеної до використання потужності на об`єкті ФОП ОСОБА_1 , приєднаного до мереж ПАТ «Укртелеком» (від ТП -139).

Також суд критично оцінює позицію позивача про необгрунтованість вимоги відповідача щодо виконання позивачем п. 3.2.1 договору №56/3-120 з огляду на те, що цей пункт суперечить вимогам п. 5.4.7. Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Так, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначалося вище, питання дійсності зазначеного договору було предметом судового розгляду, у ході якого судом підтверджено правомірність укладеного між сторонами правочину, який є і предметом даної справи.

Таким чином, позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку виконати умови договору №56/3-120 без виконання самим позивачем визначених у п. 3.2.1. договору умов щодо розробки проектної документації, так як це правило встановлено п. 3.1.1. договору.

Щодо вимог про стягнення пені і штрафу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 48960 грн 00 коп. штрафу та 52876 грн 80 коп. пені відповідно до п. 5.3. Договору №56/3-120.

Позивач обґрунтовує позов у цій частині тим, що згідно з п. 5.3. договору за порушення строків виконання зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості приєднання за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов`язання відповідачем за договором визначений сторонами у п. 3.6. договору.

Позивач у позові визначає початком прострочення відповідача (нарахування пені) 03.02.2020 р. При цьому позивачем не подано доказів, що підтверджують подання ним заяви відповідачу на підключення та введення в експлуатацію його об`єкта у порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, як це передбачено у п. 5.6. договору №56/3-120.

Тому у зв`язку із недоведенням позивачем початку прострочення відповідача за договором, суд відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення штрафу та пені.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У позові Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідача: Акціонерного товариства «Сумиобленерго» про стягнення 101836 грн. 80 коп. та про зобов`язання виконати умови договору - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 грн 00 коп. покласти на позивача - Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко