Decision № 109014841, 02.02.2023, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/2530/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон»

до Фізичної особи-підприємця Сирника Євгенія Анатолійовича

прo стягнення 23 914,36 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кириленко К.О.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (надалі позивач) до Фізичної особи-підприємця Сирника Євгенія Анатолійовича (надалі відповідач) прo стягнення 23 914,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2530/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.01.2023 року.

У судовому засідання 12.01.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач у судове засідання 12.01.2023 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 02.02.2023 року.

В судовому засіданні 02.02.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 02.02.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон» (позивач, Замовник) та Фізична особа-підприємець Сирник Євгеній Анатолійович (відповідач, Підрядник) уклали Договір виготовлення відкатних воріт від 23.11.2021 №09/11 (надалі - Договір) про виготовлення, доставку та встановлення відкатних воріт.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що ФОП Сирник Є.А. (Підрядник) зобов`язується на основі завдання ДСП «Об`єднання «Радон» (Замовника) виконати роботи по виготовленню, встановленню, доставці відкатних воріт за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 50, а Замовник зобов`язується прийняти результат виконаних робіт та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна замовлених робіт складає 49 183,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Замовник вносить першу передоплату в розмірі 14 800,00 грн. протягом 3-х календарних днів з дня укладення цього Договору.

Пунктом 3.3.1. Договору передбачено, що Підрядник зобов`язується виконати роботи згідно з п.1.1. Договору якісно та в строки, встановлені в п. 4.1. Договору.

Пунктом 3.3.3. Договору передбачено, що Підрядник зобов`язується невідкладно попередити Замовника про неможливість приступити до початку виконання робіт або про обставини, які заважають належному виконанню договірних зобов`язань.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк виконання робіт за цим Договором становить 14 (чотирнадцять) робочих днів з дня отримання передплати згідно п.2.2. Договору.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на Підрядника покладається неустойка в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі якщо Сторони в результаті переговорів не змогли досягти взаємної згоди щодо розбіжностей, що виникли, а також у разі якщо одна із Сторін ухиляється від проведення переговорів, спір вирішується в судовому порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 10.1. Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь якому випадку до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Як зазначає позивач, ним на виконання пункту 2.2. Договору на підставі платіжного доручення №994 від 24.11.2021 року здійснена передоплата у розмірі 14 800,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору Товар мав бути поставлений протягом 14 робочих днів з дня отримання суми попередньої оплати, тобто строк виконання договору настав 14.12.2021 року.

Однак, відповідач (Підрядник) не приступив до виконання Договору в строки, визначені пунктом 4.1. Договору, до теперішнього часу зобов`язання ним не виконані у повному обсязі.

Протягом строку дії Договору Замовник в усному порядку шляхом здійснення телефонних перемовин спонукав відповідача до виконання Договору або повернення сплачених коштів, однак вимоги позивача були залишені без задоволення.

Після спливу строку дії Договору, на виконання пункту 6.2. Договору, з метою досудового врегулювання спору ДСП «Об`єднання «Радон» направив лист №1.02.-1.20/24-22 від 10.01.2022 року з вимогою повернення суми сплаченої передоплати на адресу місцезнаходження відповідача, яка також зазначена у Договору. Однак, вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення. зазначену .

ДСП «Об`єднання «Радон» 18.07.2022 року за Вих №1.1-1.11/723-22 повторно направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути кошти на розрахунковий рахунок підприємства. Претензія була отримана особисто відповідачем 21.07.2022 року, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта за трек-номером 0308301466050, однак, вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 14 800,00 грн. боргу у вигляді здійсненої передплати, на яку товар не було виготовлено та поставлено. Також позивач просить стягнути з відповідача 3788,55 грн. інфляційних витрат та 407,51 грн. 3% річних від неповернутої суми передплати.

Крім того, п 6.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на Підрядника покладається неустойка в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання.

Оскільки, зобов`язання не виконане відповідачем у повному обсязі на суму 49 183,00 грн., перебіг строку невиконання зобов`язання з 15.12.2021 року, з відповідача підлягає стягненню також 4 918,30 грн. неустойки.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено момент виконання обов`язку продавця передати товар та передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 665 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки відмови продавця передати товар та передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, відповідач допустив порушення обов`язку передати товар, а право кредитора на повернення коштів виникло до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати товар. У відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 15.12.2022 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 сформульований правовий висновок про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3788,55 грн. інфляційних витрат та 407,51 грн. 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт на Підрядника покладається неустойка в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин спору, зобов`язання не виконане відповідачем у повному обсязі на суму 49 183,00 грн., перебіг строку невиконання зобов`язання з 15.12.2021 року, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 4 918,30 грн. неустойки і відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Належних доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» до Фізичної особи-підприємця Сирника Євгенія Анатолійовича прo стягнення 23 914,36 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сирник Євгенія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 50, код ЄДРПОУ 43068161) 14 800,00 грн. основного боргу, 3788,55 грн. інфляційних витрат, 407,51 грн. 3% річних, 4 918,30 грн. неустойки та 2481,00 грн. витрат по сплаті судовго збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 16.02.2023 року