Decision № 108961869, 14.02.2023, Vinnytsia District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 лютого 2023 р. Справа № 120/10260/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління ПФУ в Одеській області, відповідач) із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення №02380017932 від 27.04.2022 р. щодо відмови в призначенні пенсії, згідно ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" шляхом виключення періоду роботи з 15.04.1982 р. по 11.02.1986 р. та 23.07.1998 р. по 31.12.2003 р. ;

- зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за віком згідно ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 21.04.2021 р. шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи з 15.04.1982 р. по 11.02.1986 р. та 23.07.1998 р. по 31.12.2003 р. ;

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому бепідставно не зараховано стаж в колгоспі та службу в армії, що підтверджено записами в трудовій книжці. Також зазначив, що відповідач мав провести перевірку первинних документів із податковою та визначити систему оподаткування позивача. Відтак, на думку позивача, він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із заниженням пенсійного віку.

12.12.2022 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 263 КАС України.

19.12.2022 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що у позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж, а отже відсутні підстави для призначення пенсії. При цьому, спірні періоди роботи та підприємницької діяльності не зараховано правомірно, оскільки відсутні дані про відпрацьовані дні і сплату страхових внесків, також відсутні відомості стосовно системи оподаткування на якій перебував позивач.

Ухвалою від 12.01.2023 р. витребувано додаткові докази у сторін.

17.01.2023 р. замінено неналежного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на належного Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині вимог про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію.

14.02.2023 р. надійшов відзив відповідача 2 в якому останній просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на відсутність страхового і пільгового стажу та првавомірність не зарахування до страхового стажу відповідних періодів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.

21.04.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За екстротериторіальністю заяву передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

За наслідком розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №023830017932 від 27.04.2022 р. про відмову в призначенні пенсії за віком (список 2) з підстав відсутності необхідного пільгового та страхового стажу. Зокрема, у рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 24 р. 7 місяців 28 днів, пільговий стаж 9 років 2 місяці 6днів, вік 57 років.

Окремо вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі з 15.04.1982 р. по 11.02.1986 р., оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Період ведення підприємцької діяльності з 23.07.1998 р. по 31.12.2003 р. (за виключенням 01.02.2000 по 30.04.2000 р., з 01.09.2000 р. по 31.12.2000 р., з 01.02.2001 р. по 31.05.2001 р., з 01.08.2001 р. по 31.12.2001 р., з 01.02.2002 р. по 31.05.2002 р., з 01.08.2002 р. по 31.12.2002 р., з 01.02.2003 р. по 30.04.2003 р., 01.08.2003 р. по 31.12.2003 р.), оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах та стаж роботи.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий стаж 25 років, тоді як другий - 30 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд зауважує, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тобто для призначення пенсії на пільгових умовах позивач має досягнути 55 років, мати стаж 25 років з яких 12 років 6 місяців на зазначених роботах. У разі наявності не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Надаючи оцінку спірному рішенню , суд вказує наступне.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Надаючи оцінку не зарахуванню до стажу роботи періоди роботи з 15.04.1982 р. по 11.02.1986 р., суд вказує на наступне.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Отже, як видно із процитованих норм, страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 року згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислюється відповідно до записів у трудовій книжці, а за періоди роботи після 01.01.2004 року за умови сплати страхових внесків. Тобто увесь трудовий стаж, що мала особа до 2004 року, автоматично перетворився на страховий стаж. Окрім того, до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах і військова служба.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6). Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Незарахування відповідачем до стажу роботи позивача періоду його роботи в колгоспі, з підстав того, що в наданих документах відсутні відомості про фактичну кількість вироблених трудоднів є безпідставним, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений документально записами в трудовій книжці. Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а тому період його роботи у колгоспі слід враховувати повністю незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв чи виконання встановленого мінімуму трудової участі.

За таких обставин, враховуючи, той факт , що робота в колгоспі підтверджена записами в трудовій книжкці, період роботи з 15.04.1982 р. по 17.05.1983 р. та з 16.08.1985 р. по 11.02.1986 р. підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Разом з тим, як видно із форми РС - право позивачу зараховано період військової служби з 18.05.1983 р. по 15.08.1985 р. до страхового стажу, а отже такий не підлягає зарахуванню.

Щодо не зарахування періодів підприємницької діяльності з 23.07.1998 р. по 31.12.2003 р., тут слід вказати на наступне.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів (п. 4 Порядок №637).

Відповідно до пункт 3.1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються наступні періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, як видно до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем з 21.07.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Головного управління ДПС України від 18.01.2023 р. в період з 23.07.1998 р. по 31.12.1999 р. відсутня інформація стосовно системи оподаткування на якій перебував ОСОБА_1 ..

При цьому, суд вказує, що у постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Також, суд вказує на те, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова ВС від 27.05.2020 р.).

В свою чергу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відтак, враховуючи , що позивач був зареєстрований , як суб`єкт підприємницької діяльності та відсутність доказів, які б спростували факт ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або із застосуванням фіксованого податку , суд доходить висновку, що період роботи з 23.07.1998 р. по 31.12.1999 р. підляє зарахуванню до страхового стажу.

При цьому, не підлягає зарахуванню період зайняття підприємницької діяльності з 01.02.2000 р. по 30.04.2000 р., з 01.09.2000 р. по 31.12.2000 р., з 01.02.2001 р. по 31.05.2001 р., з 01.08.2001 р. по 31.12.2001 р., з 01.02.2002 р. по 31.05.2002 р., з 01.08.2002 р. по 31.12.2002 р., з 01.02.2003 р. по 30.04.2003 р., 01.08.2003 р. по 31.12.2003 р., оскільки , як зазначено у спірному рішенні такі зараховано до стажу.

Стосовно зарахування до стажу періодів діяльності з 01.07.2000 р. по 31.08.2000 р. , 01.01.2001 р. п 31.01.2001 р., 01.06.2001 р. по 30.07.2001 р., 01.01.2002 р. п 31.01.2002 р., 01.06.2002 р. по 30.07.2002 р., 01.01.2003 р. п 31.01.2003 р., 01.05.2003 р. по 30.07.2003 р., то такий підлягає зарахуванню за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску), однак позивачем доказів сплати внесків за даний період не надано.

Також, не підлягає зарахуванню до стажу період з 01.01.2000 р. по 31.01.2000 р., з 01.05.2000 р. по 30.06.2000 р., оскільки позивач перебував на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою від 18.01.2023 р.

За таких обставин до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи з

з 15.04.1982 р. по 17.05.1983 р. та з 16.08.1985 р. по 11.02.1986 р. та період підприємницької діяльності з 23.07.1998 р. по 31.12.1999 р.

Відтак із урахуванням зарахованого пенсійним органом стажу 24 роки 7 місяців 6 днів та із врахуванням стажу, який підлягає зарахуванню за даним судовим рішенням 3 роки 9 днів , загальний стаж позивача складає 27 років 7 місяців 15 днів.

В свою чергу, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначає, що для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам

За таких обставин, беручи до уваги , що у позивача наявний страховий стаж більш ніж 25 років та пільговий становить 9 років 2 місяці, що більше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, останній має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (60 років) на 3 роки , зокрема на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців, тобто при досягненні 57 років позивач має право на призначення пенсії за віком.

В свою чергу, позивач звернувся за призначенням пенсії після досягнення 57 років, відтак керуючись ст. 245 КАС України, суд обирачи ефективний спосіб захисту прав позивача, доходить висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління ПФУ у Вінницькій області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 21.04.2022 р. (дата звернення до пенсійного органу).

Одночасно, надаючи оцінку вимозі "виплачувати пенсію", то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливіть їх порушення у майбутньому.

Отже, вимога про зобов`язання "виплачувати пенсію", є передчасною, заявленою на майбутнє, оскільки спір в цій частині фактично не існує.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 661,60 грн. (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №02380017932 від 27.04.2022 р. щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " з 21.04.2022 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 661,60 (шістсот шістдесят одну гривню 60 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_2 ).

Відповідач 1 :Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення сформовано:14.02.2023 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна