Decision № 108961852, 02.02.2023, Vinnytsia District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2023 р. Справа № 120/210/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представника позивача: Геращенко Т.В.

представника відповідача: Костенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 2002 року по листопад 2015 року та службу в Національній поліції України - з листопада 2005 року по 6 грудня 2022 року на різних посадах. Наказом начальника ГУПН у Вінницькій області від 02.12.2022 №1196 до майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Наказом начальника ГУПН у Вінницькій області від 06.12.2022 №214 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

На переконання позивача, при прийнятті зазначених наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідачем не були враховані обставини, визначені у статті 19Дисциплінарного статуту, зокрема, не було зазначено повне, всебічне та об`єктивне проведення службового розслідування із встановленням усіх фактичних обставин справи, вини у вчиненні ним ймовірного дисциплінарного поступку, не було враховано його особи, його попередню поведінку та його ставлення до служби. Відповідачем не було конкретизовано в чому полягало порушення Присяги поліцейського та Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України і чому саме такий крайній та найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, є єдиним можливим засобом виховання поліцейського та недопущення нових дисциплінарних проступків.

В урахуванням викладеного позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправними та скасування наказів про застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Ухвалою суду від 16.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2023 о 11:00 год.

27.01.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого головне управління Національної поліції України у Вінницькій області позовні вимоги не визнає, позов вважає безпідставним та просить у його задоволенні відмовити. Зазначено, що підставою для призначення службового розслідування став факт вчинення дій, сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчать про низькі морально-ділові якості та дії позивача, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такі дії вказують на наявність у поведінці ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку зокрема, протиправної поведінки, яка спричинила шкідливі наслідки та причинного зв`язку між ними та дією порушника дисципліни.

Так, ОСОБА_3 , будучи працівником державного правоохоронного органу, відповідно до статті 27 Конституції України мав би захищати життя та здоров`я людини від протиправних посягань. В той час, ОСОБА_3 проявив зневагу до прав, честі та гідності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших громадян, замість того, щоб самому запобігати вчиненню правопорушень, здійснив дії, які підривають авторитет Національної поліції України.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти позову та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 19.08.2002 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 06.12.2022 перебував на службі в Національній поліції та з 17.09.2021 займає посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУПН у Вінницькій області.

На підставі наказу ГУНП у Вінницькій області від 28.11.2022 №1569 дисциплінарною комісією було проведено службове розслідування за фактом можливого скоєння дисциплінарного проступку окремими поліцейськими Гайсинського районного управління поліції, та складено висновок службового розслідування від 02.12.2022 (далі- висновок службового розслідування).

Висновком службового розслідування встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало в перебуванні у громадському місці з ознаками алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки. Підірвав довіру громадян не тільки до поліції Вінниччини, а до всього правоохоронного відомства, не варто забувати про роль посадових осіб, які безпосередньо відповідають за стан службової дисципліни в Гайсинському РУП.

Відповідно до відомостей від 14.01.2022 майор поліції ОСОБА_3 , будучи ознайомлений під особистий підпис із наказом МВС України у Вінницькій області від 01.02.2016 №70 "Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю", не зважаючи на це, 27.11.2022 своїми діями порушив вимоги підпунктів 1,2,3, 5, 6 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої Наказом від 01.02.2016 №70.

При проведенні службового розслідування було встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а саме: за скоєння дисциплінарного проступку, порушення статті 27 Конституції України, Присяги поліцейського, вимог частини 1 пунктів 1,3,6, 10, 11, 13 частини 3 статті 1, пункту 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національно поліції України, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.1.2016 №1179, пунктів 1-3 частини 1 статті 18, частини 1 статті 42, частини 4,9 статті 46Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1,2,3,5,6 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні із зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2026 №70, пункту 7 розділу розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 №893 та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

На підставі висновку службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції в Вінницькій області від 02.12.20221 №1196 вирішено застосувати до заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУПН у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На виконання наказу від 02.12.2022 №1196 Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області був виданий наказ від 06.12.2022 №214 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі також - Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону).

За приписами частин першої, четвертої статті 8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою, другою, четвертою статті 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

У свою чергу, за приписами пунктів 24, 34 частини першої статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.

Частиною другою статті 24 Закону встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

За приписами пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ, розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України 09.11.2016 № 1179 поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, окрім іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.

За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Таким чином суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

При цьому, вступаючи на службу до поліції особа має усвідомлювати свою високу відповідальність щодо неухильного дотримання норм Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського, як під час виконання службових обов`язків так і поза їх межами, що є суттю принципу безперервності діяльності поліцейського.

З матеріалів службового розслідування, за наслідками якого прийнятий наказ від 02.12.2022 №1196, вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, який полягає у порушенні службової дисципліни внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало у перебуванні у громадському місці з ознаками алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки. Підірвав довіру громадян не тільки до поліції Вінниччини, а й до всього правоохоронного відомства.

Так, у ході службового розслідування встановлено, що 27.11.2022 о 21:20 до чергової частини УОАЗОР ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що біля кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке розташоване на території парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького, що в м.Гайсин, невідома особа, використовуючи зброю, поранила ОСОБА_4 .

У ході проведення перевірки установлено, що особою, яка застосувала вогнепальну зброю, виявився заступник начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування з`ясовано, що 27.11.2022 майор поліції ОСОБА_1 разом з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_8 , перебуваючи поза службою, в цивільному одязі, вживали алкогольні напої в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у м. Гайсин. Під час відпочинку лейтенанту поліції О.Векличу стало зле, у зв`язку з чим він разом із майором поліції ОСОБА_9 вийшли із закладу на вулицю. Лейтенант О. Веклич присів біля дерева, неподалік кафе, а майор поліції ОСОБА_3 відійшов на декілька метрів від нього. У цей час, поліцейський ІТТ №3 ГУПН у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_10 (перебував поза службою, в цивільному одязі), який знаходився у припаркованому неподалік автомобілі, помітив невідому особу, яка сиділа біля дерева та вирішив надати їй допомогу. Підійшовши до невідомого, він впізнав лейтенанта поліції ОСОБА_11 та допоміг останньому підвестися. Через декілька хвилин до них підійшли особи, які також перебували неподалік кафе, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , з метою надання допомоги.

До вказаних осіб підійшов позивач та, нерозбірливо говорячи (перебував у стані алкогольного сп`яніння), дістав вогнепальну зброю. Старший сержант ОСОБА_17 попросив останнього заспокоїтися, однак, майор ОСОБА_3 почав приводити зброю у готовність. Зрозумівши що відбувається, ОСОБА_17 наказав усім тікати.

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сіли до припаркованого неподалік автомобіля, який належить ОСОБА_12 та розпочали рух. Старший сержант ОСОБА_17 також сів до свого автомобіля. У цей час майор поліції ОСОБА_3 почав стріляти із закріпленої за ним табельної зброї (ПМсерія АМ 2606, 185 р.в.), спорядженої бойовими набоями. Однак, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_2 , пострілів не відбулося.

Далі майор ОСОБА_3 , перезарядив пістолет та, діючи умисно, здійснив постріл у ік громадянина ОСОБА_4 , який перебував на задньому сидінні з права транспортного засобу марки АЗ 21118 д.н.з . НОМЕР_1 , чим заподіяв останньому вогнепальне поранення останньої третини правого передліччя. Р. ОСОБА_18 госпіталізовано до травматологічного відділення Гайсинської центральної районної лікарні.

По приїзду на місце події слідчо-оперативної групи Гайсинського РУП Поліцейські почули ще один постріл. У подальшому встановлено, що куля влучила у стійку автомобіля марки "Renault Magane" д.н.з. НОМЕР_2 , який проїздив повз.

Окрім того, установлено, що майор поліції ОСОБА_3 27.11.2022 о 22:49 та 22:59 здійснив два завідомо неправдивих повідомлень за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" щодо його незаконного затримання та вилучення табельної зброї ПМ-2606. Указані повідомлення зареєстровані в підсистемі "Єдиний облік" ІКС ІПНП Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області від №6262 та №6263 від 27.11.2022.

За вказаним фактом територіальним управління ДБР відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62022240040000169 від 27.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1,7 ч. 2 ст. 115 КК України.

ОСОБА_19 затримано у процесуальному порядку, відповідно до ст. 208 КПК України та поміщено в ІТТ №1 м. Вінниці.

Відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України 28.11.2022 майору поліції ОСОБА_20 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1,7 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у закінченому замаху на вчинення умисного убивства двох або більше осіб з хуліганських мотивів.

30.11.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області майору ОСОБА_20 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб з 28.11.2022 по 26.01.2023.

Крім того, в ході судового розслідування установлено, що з 30.11.2022 в мережі Інтернет та інших засобах масової інформації широко розповсюджено інформацію критичного характеру щодо протиправних дій майора поліції ОСОБА_21 .

Відповідно до частини першої статті 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Згідно зі статтею 46 Закону, застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: 1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім`ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров`ю; 2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров`ю; 3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі; 4) для відбиття нападу на об`єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; 5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; 6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров`ю людей та/або поліцейського; 7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров`ю людей та/або поліцейського.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.

Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається: 1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; 2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров`ю людей; 3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу; 4) якщо особа чинить збройний опір; 5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов`язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Таким чином, виходячи з наведених норм, поліцейський під час виконання своїх службових обов`язків та/або повноважень може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність лише у крайніх випадках за наявності на та (виникнення) об`єктивних обставин.

У свою чергу, відповідно до пунктів 3, 4 розділу V Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, табельну вогнепальну зброю, боєприпаси і спеціальні засоби видають поліцейському, який зобов`язаний підтримувати їх у належному стані.

Табельну вогнепальну зброю та боєприпаси до неї закріплюють за поліцейськими на весь час служби.

Згідно з пунктами 5, 10, 11 розділу VІ зазначеної Інструкції, поліцейський, який отримав табельну вогнепальну зброю, боєприпаси та спеціальні засоби для постійного зберігання і носіння, зобов`язаний забезпечити їх збереження та постійно підтримувати в технічно справному стані.

Під час перебування поліцейського на службі видана йому табельна вогнепальна зброя та боєприпаси мають знаходитися при ньому або у службовому сейфі, який виключає можливість доступу до озброєння інших осіб.

Належні умови зберігання табельної вогнепальної зброї та боєприпасів передбачають наявність за місцем постійного проживання поліцейського прикріпленого до стіни або підлоги металевого ящика із внутрішнім замком, який виключав би можливість доступу сторонніх осіб до зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.

У разі зміни місця або умов проживання поліцейський, за яким закріплено для постійного зберігання і носіння табельну вогнепальну зброю, боєприпаси і спеціальні засоби, зобов`язаний негайно доповісти про це письмовим рапортом керівнику органу (підрозділу) поліції, який надав такий дозвіл, здати зброю і боєприпаси до КЗЗ чергової частини до отримання нового дозволу на право постійного зберігання і носіння табельної вогнепальної зброї та боєприпасів.

Окрім того, відповідно до пунктів 6, 10 розділу І, пункту 1 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний: 1) знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією; 2) забезпечити зберігання зброї і підтримувати її у справному та змащеному стані; 3) отримавши вогнепальну зброю та боєприпаси, діяти відповідно до вимог, передбачених розділами III, IV цієї Інструкції; 4) під час виконання службових обов`язків, проведення практичних стрільб постійно контролювати наявність отриманої зброї (боєприпасів) та не допускати випадіння її або витягування з кобури (спеціального спорядження) іншими особами; 5) здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов`язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.

Категорично забороняється, зокрема: виймати зброю (боєприпаси) з кобури (спеціального спорядження, підсумка) без потреби; тримати палець на спусковому гачку без необхідності; знімати запобіжник з положення «запобігання» у всіх випадках, не пов`язаних зі стрільбою; безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд. За необхідності зброя спрямовується на поверхню, яка в змозі прийняти кулю, наприклад: на землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом 45-60 градусів.

Вогнепальна зброя та боєприпаси до неї видаються поліцейському під його особисту відповідальність, який зобов`язаний берегти і підтримувати в належному стані передану йому в користування вогнепальну зброю (боєприпаси) та обачливо поводитися з нею (ними) відповідно до вимог цієї Інструкції.

Виходячи з наведеного у взаємозв`язку з документально підтвердженими обставинами справи суд дійшов висновку, що позивач порушив наведені вимоги, а саме не забезпечив належні умови зберігання табельної вогнепальної зброї та боєприпасів, що призвело до її носіння позивачем поза межами виконання службових обов`язків та повноважень, а також спричинило взяття позивачем до рук вогнепальної зброї і приведення її у готовність за обставин, критичність яких, як і об`єктивність відповідної реакції позивача, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Водночас, відповідно до статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частиною третьою статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Аналіз наведених положень діючого законодавства є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Разом з тим, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Статуту).

Відповідно до статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За правилами статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша статті 16 Статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 16 Статуту).

Статтею 19 Статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У свою чергу, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (частина перша статті 18 Статуту).

При цьому, за приписами статті 20 Статуту, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до статті 29 Статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

Протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом`якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

Системний аналіз наведених норм у взаємозв`язку зі встановленими судом обставинами справи, свідчить про їх дотримання Відповідачем.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався (зокрема, і на даний час з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022).

Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У взаємозв`язку з наведеним суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини»).

Таким чином, як вже зазначалося судом, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, яких він має дотримуватися безперервно (як у робочий, так і в неробочий час) і порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

У свою чергу, застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний правовий висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а.

Отже підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Як вже зазначено вище суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні під час воєнного стану вимог пункту 6 частини третьої статті розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини першої статті 18, пункту 1 частини першої статті 43, частини одинадцятої статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, пунктів 3, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, тож така поведінка позивача безумовно підриває авторитет поліції, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства.

При цьому, позовна заява позивача не містить обґрунтування відсутності в діях поліцейського дисциплінарного поступку, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, що пом`якшують відповідальність позивача. Натомість, обставинами, що обтяжують відповідальність позивача, є факт перебування такого у стані алкогольного сп`яніння.

В контексті наведених норм та встановлених обставин, суд доходить висновку про те, що Позивач своїми діями допустив порушення вимог Закону, Статуту, Інструкцій та Правил, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на службі в органах поліції.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування, натомість позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наведені у позовній заяві доводи.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672)

СуддяКомар Павло Анатолійович