Decision № 108917125, 18.10.2022, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №760/317/19

2/760/9586/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 жовтня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.,

секретар судового засідання Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

02 січня 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у якому просив стягнути з відповідачки на свою користь 37272, 32 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 30000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди; 1000, 00 грн. відшкодування вартості проведених експертних досліджень; 704, 80 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 24 березня 2016 року відповідачка керуючи т/з HONDA ACCORD, д.н. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, не врахувала швидкість і дорожню обстановку, що призвело до зіткнення з автомобілем CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 під керуванням сина позивача ОСОБА_3 . Вина відповідачки у вчиненні ДТП підтверджується постановою Солом`янського районного суму м. Києва. Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку №С16-121 від 11.04.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 75047, 26 грн. Однак фактично позивачкою відремонтовано автомобіль на суму 69 272, 32 грн. Оскільки автомобіль відповідача був застрахований, позивач тримала страхове відшкодування на суму 32000, 00 грн. Отже, в порядку ст. 1194 ЦК України з відповідачки слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 37272, 32 грн. та 1000, 00 грн. витрат на експертні послуги. Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду на суму 30000, 00 грн., адже у зв`язку з ДТП порушено звичний спосіб життя та графік його родини, затрачено значний час на відновлювальний ремонт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.01.2019 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 18.11.2019 року задоволено клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_3 ; залучено до участі у справі третю особу - товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року витребувано докази у АТ КБ «Приватбанк».

08.11.2021 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація щодо витребуваних доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити заявлені вимоги з підстав, які були викладені в позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явивсь, про розгляд справи повідомлявсь належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не надійшло.

Відповідач в судове засідання не з`явивсь, про розгляд справи повідомлявсь належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.05.2013 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є власницею автомобіля CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.04.2016 року у справі №760/6114/16-ц ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які становлять 340 грн. Судом встановлено, що 24 березня 2016 року о 19-00 год. в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, буд. 25, ОСОБА_2 керуючи автомобілем HONDA ACCORD, д.н. НОМЕР_1 , не була уважною та залежно від швидкості руху і дорожньої обстановки не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу зіткнувся з автомобілем AudiА4, д.н. НОМЕР_4 , чим порушила вимоги п.2.3.б, 13.1. ПДР України, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 24.03.2016 р. о 19-00 год., в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, буд. 25, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, здійсненого 11.04.2016 року ТОВ «ЕК «Укравтоекспертиза-Стандарт», сума матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 51 436, 06 грн., а вартість відновлювального ремонту 75 047, 26 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №АК-14739 від 17.11.2016 року власником т/з CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 понесено витрати на виконання робіт та запасні частини/ матеріали на суму 63 170, 32 грн.

Відповідно до наряду-замовлення №295 від 02.11.2017 року та акту виконаних робіт №295 від 02.11.2017 року власником т/з CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_5 витрати на виконання робіт та запасні частини/ матеріали (в т.ч. амортизатор, комп`ютерну діагностику, фільтри, мастила) на суму 6 262, 00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля HONDA ACCORD, д.н. НОМЕР_1 , на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», була застрахована у ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4073998, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування вх. №64/16 від 27.03.2016 року ОСОБА_1 на банківську картку страховою компанією ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» перераховано 32 000, 00 грн. страхового відшкодування на підставі полісу №4073998 від 20.06.2015 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що є сином позивача ОСОБА_1 та має право управління автомобілем CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 , належним матері на праві власності та був учасником ДТП, яка мала місце 24.03.2016 року. Вказав, що мати отримала від страхової компанії відшкодування у сумі 32 000, 00 грн., однак розмір нанесеного відповідачем збитку складає близько 75 000, 00 грн. Фактично після ДТП автомобіль довелося лагодити майже рік. Увесь цей час сім`я позивачки мала вирішувати питання щодо пересування, возити хворих родичів на лікування, що призвело до моральних страждать.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України у її взаємозв`язку з ч. 2 ст. 1192 та ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

Поряд з цим, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження№ 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) тавід 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.04.2016 року сума вартості відновлювального ремонту КТЗ CHEVROLET AVEO, д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП - 75 047, 26 грн., перевищує розмір фактично понесених позивачкою та документально підтверджених витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

За правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд критично сприймає надані позивачем копії наряду-замовлення №295 від 02.11.2017 року та акту виконаних робіт №295 від 02.11.2017 року щодо витрат на виконання робіт та запасні частини/ матеріали (в т.ч. амортизатор, комп`ютерну діагностику, фільтри, мастила) на суму 6 262, 00 грн., позаяк означені витрати здійснені фактично через рік після ДТП та не можуть беззаперечно свідчити про причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідачки і понесеними у листопаді 2017 року витратами на діагностику та заміну фільтрів.

Відповідно до акту виконаних робіт №АК-14739 від 17.11.2016 року позивачкою фактично понесено витрати на виконання робіт та запасні частини/ матеріали на відновлення пошкодженого транспортного засобу на суму 63170, 32 грн.

При цьому за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування відповідач має сплатити на користь позивача: 63 170, 32 грн. (фактично понесені та документально підтверджені витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу) - 32 000, 00 грн. (сума, яку страховиком сплачено на користь позивача) = 31 170, 32 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 106 від 14.04.2016 року позивачем сплачено 1000 грн. за проведення оцінки транспортного засобу, які підлоягають стягненню з відповідача.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

За викладених позивачем та його представником обставин на обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, яку переніс позивач, суд вважає, що сам по собі факт визнання відповідачки винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності за ст. 23 ЦК України. А тому, з урахуванням обставин справи, тривалості часу, протягом якого позивач вживала заходи для відновлення своїх порушених прав, вимушеності змін її звичного способу життя у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, суд вважає розмір відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. справедливим та співмірним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 32170,32 грн. та моральну шкоду 3000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 704, 80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди-задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 32170,32 грн. моральну шкоду 3000, 00 грн. та судовий збір в сумі 704, 80 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

.

Суддя С.І. Кушнір