Decision № 108797170, 06.02.2023, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 06.02.2023

Справа № 335/4865/22

Провадження № 2/334/699/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 лютого 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участю секретаря - Прийменко А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді у розмірі 3547,97 гривень.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя № 335/4865/22 від 11 серпня 2022 року матеріали вказаної позовної заяви було направлено до Ленінського районного суду м.Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2023 року по даній справі було визначено головуючого - суддю Ісакова Д.О.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 335/4865/22 від 04 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

01.10.2007 року між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100735.

В період з грудня 2019 року по квітень 2021 року позивач відпустив теплову енергію позивачу на загальну суму 3096,05 гривень.

Відповідач здійснив часткову оплату бору у розмірі 24,67 гривень.

Станом на день подання цієї заяви, розмір несплаченого основного боргу складає 3071,38 гривень, що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії.

У відповідності до ст. 625 ЦПК України позивачем за прострочку виконання грошового зобов`язання нараховано: 3% річних у розмірі 125,84 гривень та суму інфляційних втрат у розмірі 350,75 гривень.

Просить стягнути з відповідача основний борг за відпущену теплову енергію у розмірі 3071,38 гривень, 3% річних у розмірі 125,84 гривень та суму інфляційних втрат у розмірі 350,75 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору, які були ним понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданні повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом у встановленому законом порядку, про що матеріали справи містять поштове відправлення про виклик відповідача в судове засідання, яке повернулось до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Про причину неявки суд не повідомила, відзиву напозовну заяву не надала.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням змісту статей223,280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Частиною 2статті 247 ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності приміщення № 20 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва на право власності № 2351 від 28.09.1994 року виданого Запорізьким металургійним комбінатом «Запоріжсталь» ім. С.Орджонікідзе.

01.10.2007 року між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100735 у нежитлове приміщення № 20 за АДРЕСА_2 .

Згідно Додатку № 1 до Договору: «Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію в нежитлове приміщення № 20, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 1.1 Договору, виконавець зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку, встановленими цим договором.

Відповідно до п.6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3 Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п.6.4 Договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.

Згідно п.6.7 Договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою м. Запоріжжя, вулиця Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Споживач згідно п.6.7.1 Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання.

На підставі укладеного договору Концерн «Міські теплові мережі» відпустив теплову енергію у період з грудня 2019 року по квітень 2021 року у вищезазначене нежитлове приміщення на загальну суму 3096,05 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками, які надіслані на адресу відповідача.

Заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед Теплопостачальною організацією по оплаті за відпущену теплову енергію становить 3071,38 гривень, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем, та на час розгляду справи залишається не погашеною.

Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.

Надані позивачем докази про наявність заборгованості по отриманим послугам у зазначеному розмірі суд вважає належними, допустимими та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові.

Статтею 1Закону України«Про теплопостачання» визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії.

Споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідност. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляцiйних втрат на суму боргу та 3% рiчних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦКУкраїни дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266ЦК України.

Враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості по отриманим послугам, які було надано позивачем у вищезазначене нежитлове приміщення, відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 3071,13 гривень, суму інфляційних втрат - 350,75 гривень та 3% річних у розмірі 125,84 гривень, що має своє відображення у наданому позивачем розрахунку.

Відповідно до ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по оплаті судового збору.

Керуючись статтями: 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді -задовольнити.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2021 року у розмірі 3071 (три тисячі сімдесят одну) гривню 38 копійок.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму інфляційних втрат у розмірі 350,75 гривень та 3% річних у розмірі 125,84 гривень.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137, адреса для листування: м. Запоріжжя, вулиця Адмірала Нахімова, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ісаков Д.О.