Decision № 108521908, 17.11.2022, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/32256/17

Провадження № 2/761/3879/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Соломон О.М.,

за участі

представника позивача: Бєлкіна К.О.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 року до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованість за комунальні послуги в сумі 48 431,53 грн., 3% річних в сумі 3 967,96 грн., інфляційну складову в сумі 1 783,14 грн. та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

Водночас, 01.11.2021 року ухвалою суду скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року по справі №761/32256/17-ц за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за комунальні послуги за період з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року в сумі 54 182,63 грн., що складається з: 48 431,53 грн. - сума основного боргу; 1 783,14 грн. - втрати від інфляційних процесів; 3 967,96 грн. - суми 3% річних, а також сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення у буд. АДРЕСА_1 та не сплачує в повному обсязі плату за комунальні послуги за користування зазначеним приміщенням, що надаються позивачем, , внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заборгованість виникла в період часу з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року. На підставі викладеного, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулось до суду із вказаним позовом.

26.05.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що на момент звернення з позовом до суду позивач пропустив строк позовної давності та через необґрунтованість позовних вимог.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову та просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 14.04.2015 року є власником квартири АДРЕСА_2 .

01.04.2007 року між КПУЖГ Шевченківської районної в м. Києві ради та ОСОБА_1 був укладений договір №350 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Згідно з умовами Договору та додатком до нього, ОСОБА_1 зобов`язувалась в триденний термін з моменту надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг за приміщення площею 58,2 кв.м., розташоване на першому поверсі по АДРЕСА_1 , яке використовується під офіс, має окремий вхід з двору.

Норми ст. 322 ЦК України передбачають, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Вимогами ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець і виробник.

А вимоги п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону встановлюють обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Разом з тим, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо застосування строку позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Водночас, з матеріалів справи, а саме з ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2014 року вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки з поданої позивачем заяви вбачався спір про право, що свідчить про переривання КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» строку позовної давності для пред`явлення вимоги до відповідача.

Крім того, з розрахунку заборгованості за період з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року вбачається, що відповідач у вересні 2012 року сплатила 3 139,92 грн. за житлово-комунальні послуги, надані позивачем, що свідчить про визнання нею свого обов`язку.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, а позивач перервав строк позовної давності, шляхом пред`явлення вимоги до відповідача, тому суд вважає, що строк позовної давності не пропущений.

Згідно із розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги за період з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року становить 48 431,53 грн.

При цьому, станом на 17.09.2010 року відповідач вже мала заборгованість в розмірі 25 141,38 грн.

Отже, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року з врахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, що становить 24 809,26 грн. та складається з: 23 290,15 грн. - сума основного боргу; 216,83 грн. - інфляційні втрати; 1 302,28 грн. - суми 3% річних.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 736,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 610, 612, 322 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 16, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 68 ЖК України, та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (код ЄДРПОУ 31731838, адреса: м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованість за житлово-комунальні послуги у період з 17.09.2010 року по 11.04.2014 року в сумі 25 545 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять) гривень 26 копійок, з яких: 23 290,15 грн. - основний борг; 216,83 грн. - інфляційні втрати; 1 302,28 грн. - 3% річних та 736,00 грн. - судові витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2022 року.

Суддя: Н.Г. Притула