Decision № 108484357, 18.01.2023, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4222/22

18 січня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, оформлену листом № 1900-0214-9/27417 від 26.09.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 26.10.2005 по 19.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти до стажу державної служби та з 13.09.2022 перевести його на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723- XII від 16.12.1993.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 13.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перехід на пенсію за віком, як державному службовцю, згідно з Законом України "Про державну службу". Листом № 1900-0214-9/27417 від 26.09.2022 позивачу відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу державного службовця станом 01.05.2016, до якого відповідачем враховано лише 19 років 2 місяці 23 дні із необхідних 20 років.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 26.10.2005 по 19.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти до стажу державної служби, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 16.12.2022 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався, зокрема, на те, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 20.09.2022 №191950008343 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Згідно з матеріалами пенсійної справи стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій державних службовців становить 19 років 2 місяці 23 дні, який обчислено з врахуванням наступних періодів: з 30.06.1992 по 24.11.2000, з 25.11.2000 по 25.10.2005, з 19.05.2008 по 14.04.2014. Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, не передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посаді доцента та завідувача кафедри, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для переведення позивача із пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, що призначається відповідно до Закону України "Про державну службу". Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.12.2022 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області як співвідповідача до участі в справі. Ухвалено розгляд справи розпочати спочатку та проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Копію ухвали від 27.12.2022 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області отримав 27.12.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.53).

Відповідач у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 18.01.2023 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-9), з 10.09.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.26).

Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1982 позивач працював, зокрема, з 26.10.2005 по 18.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти (а.с.10-18).

13.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про переведення з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по віку як державному службовцю згідно з Законом України "Про державну службу".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 20.09.2022 №191950008343 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 він не займав посади державної служби та не має 20 років стажу на відповідних посадах державної служби. Відповідно до наданих до заяви документів стаж державної служби ОСОБА_1 становить 19 років 2 місяці 23 дні (а.с.22).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 26.09.2022 №1900-0214-9/27417 позивачу повідомлено про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.21).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Із наведених законодавчих норм слідує, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Як встановлено судом, і це не оспорюється відповідачем, позивач має передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Спірним ж є стаж державної служби позивача, а саме зарахування до такого періоди його роботи: з 26.10.2005 по 18.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти.

У відповідності до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Приписами п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283).

Відповідно до п.1 Порядку №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно із п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №257, незалежно від наявності перерв у роботі.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 257, до таких віднесено посади керівника (ректора, президента, начальника тощо); заступника керівника (першого проректора, проректора, першого віце-президента, віце-президента) з науково-педагогічної, наукової роботи; декана; завідуючого кафедрою; професора; доцента; директора бібліотеки; наукового працівника бібліотеки; старшого викладача, викладача, асистента, керівника (завідуючого, начальника, директора), заступника керівника (завідуючого, начальника, директора) наукового підрозділу (інституту, частини, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головного наукового співробітника; провідного наукового співробітника; старшого наукового співробітника; наукового співробітника; молодшого наукового співробітника, ученого секретаря.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що періоди роботи позивача , з 26.10.2005 по 18.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Аналогічні висновки щодо застосування п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством і як наслідок застосування Порядку №283 висвітлено у правових позиціях Верховного Суду, викладених в його постановах від 15.01.2020 у справі № 334/4034/16-а, від 06.03.2020 у справі № 1.380.2019.000417, від 24.04.2020 у справі № 808/3519/17, від 13.05.2020 у справі № 2240/2515/18.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, наявний, передбаченими ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також достатній стаж державної служби, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 20.09.2022 №191950008343 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягають скасуванню.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього страхового стажу та стажу державної служби, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, окрім як переведення на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, з дня подання заяви, що передбачено ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 13.09.2022.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції №0.0.2750066730.1 від 21.11.2022 (а.с.7).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 20.09.2022 №191950008343 про відмову ОСОБА_1 у переведені з пенсії за віком, призначеної відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 26.10.2005 по 18.09.2006 на посаді доцента кафедри менеджменту освіти та з 19.09.2006 по 17.05.2008 на посаді доцента, завідувача кафедри менеджменту освіти у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 13.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 січня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія,10, м.Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548).

Головуючий суддяМандзій О.П.