Court ruling № 108289014, 05.12.2022, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2022 Справа №607/2273/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 28 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, яке ухвалено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 17 липня 2018 року він перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» на посаді електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка. Наказом ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» від 21 грудня 2018 року №140-к його було звільнено з вказаної посади з 26 грудня 2018 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників у даному підприємстві на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП. За два місяці до фактичного звільнення, а саме 26 жовтня 2018 року, його було повідомлено про звільнення та вказано дату звільнення 26 грудня 2018 року. 26 грудня 2018 року він написав заяву про надання йому невикористаної щорічної відпустки кількістю 12 календарних днів в період з 26 грудня 2018 року по 06 січня 2019 року, однак вказану заяву він не мав змоги подати, оскільки посадові особи відділу кадрів відмовили у її прийнятті, надавши для ознайомлення наказ про звільнення від 21.12.2018 року на якому він зробив відмітку де зазначив, що від нього не прийняли заяву про надання перед звільненням відпустки з 26 грудня 2018 року по 06 січня 2019 року. Вважає, що його звільнено із займаної посади незаконно, без права скористатися невикористаною щорічною відпусткою. У зв`язку із наведеним з метою поновлення його права на можливість піти у щорічну відпустку, просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2018 року до дня постановлення рішення суду, виходячи з розрахунку середнього заробітку за день роботи в розмірі 216 грн. 56 коп.

За результатами розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено наступне.

17 липня 2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу №98-к від 16 липня 2018 року прийнятий на посаду електрогазозварника ІІ розряду у відділ головного механіка на ТзОВ «Техномістбуд Холдинг», що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» №55 від 26 жовтня 2018 року ухвалено скоротити такі посади і вивести їх із штатного розпису ТзОВ «Техномістбуд Холдинг»: у виробничо-технічному відділі - економіст з договірних та претензійних робіт (1 чол.); бухгалтерія - заступник головного бухгалтера (1 чол.); виробничі дільниці - виконавець робіт (1 чол.); у відділі головного механіка скоротити чисельність працівників за професією «електрогазозварника ІІ розряду» (1 чол.). Крім того, вказаним наказом ухвалено відповідно до чинного законодавства України, не пізніше ніж за 2 (два) місяці, ознайомити та попередити працівників про можливе їх вивільнення та запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення штату і чисельності переведення за їх згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п.1 ст.40 КЗпП України.

26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням за №86 про звільнення його з посади електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» після закінчення 2-х місячного терміну з моменту отримання цього попередження за п.1 ст.40 КЗпП України з одночасною виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та про відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані йому взамін.

Наказом від 21 грудня 2018 року №140-к ОСОБА_1 , електрозварника ІІ розряду у відділі головного механіка звільнено з роботи з 26 грудня 2018 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України та одночасно встановлено виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 17 липня 2018 року по день звільнення, тривалістю 12 календарних днів.

Копію вказаного наказу про звільнення позивачу ОСОБА_1 вручено 26 грудня 2018 року, що підтверджується підписом позивача у графі наказу про його отримання.

Із книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» розпочатої 03 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 26 грудня 2018 року про що розписався у книзі обліку.

Згідно розрахункового листка за грудень 2018 року ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» виплатило ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 590,02 грн. до складу яких входять наступні суми: 2 815,28 грн. - оплата по годинному тарифу, 1 779,84 грн. - компенсація відпустки (12 днів), 69,16 грн. - індексація зарплати, 4 764,32 грн. - доплата.

Заявою ОСОБА_1 датованою 26 грудня 2018 року підтверджується факт звернення до керівника товариства із проханням надати щорічну оплачувану відпустку тривалістю 12 календарних днів з 26 грудня 2018 року до 06 січня 2019 року з наступним звільненням по скороченню.

26 грудня 2018 року складено та засвідчено працівниками товариства акт про те, що електрогазозварник ОСОБА_1 після того як йому було надано наказ про його звільнення написав заяву про надання йому щорічної відпустки з 26 грудня 2018 року до 06 січня 2019 року.

Згідно рапорта Тернопільського районного ВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області вбачається, що 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся на лінію 102, повідомивши поліцію про конфлікт з керівництвом ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» під час подання заяви про надання відпустки, яку посадові особи відмовляються прийняти.

Листом від 28.12.2012 року за підписом начальника ТРПТВП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 інформовано про те, що за результатами перевірки його звернення порушень КК України виявлено не було, та вирішення його питання відноситься до сфери цивільно-правових відносин.

Наказом №52 від 01 жовтня 2018 року затверджено штатний розпис та встановлено посадові оклади працівників ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» згідно яких на товаристві наявна посада електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка, яка закріплена за ОСОБА_1 з годинною тарифною ставкою 27,07 грн. та посадовим окладом в розмірі 4497,41 грн.

Наказом №56 від 31 жовтня 2018 року затверджено штатний розпис та встановлено посадові оклади працівників ТзОВ «Техномістбуд Холдинг», які введені в дію з 02 листопада 2018 року та згідно яких на товаристві наявна посада електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка, яка закріплена за ОСОБА_1 з годинною тарифною ставкою 27,07 грн. та посадовим окладом в розмірі 4497,41 грн.

З 01 січня 2019 року наказом №67 від 29 грудня 2018 року введено в дію новий штатний розпис та посадові оклади працівників ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» згідно яких на товаристві відсутня посада електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка і відповідно не встановленні тарифні ставки та посадові оклади для вказаної посади.

В даній справі судом достовірно встановлено, що у відповідача відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема, проведено скорочення чисельності та штату працівників, що підтверджується допустимими і достатніми доказами, а саме наказом ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» №55 від 26 жовтня 2018 року «Про скорочення штату і чисельності працівників» та штатним розписом затвердженим наказом ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» №67 від 29 грудня 2018 року та введеним в дію з 01 січня 2019 року згідно якого виведена посади «електрогазозварника ІІ розряду».

Як вбачається з наказу директора ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» ОСОБА_2 №55 від 26 жовтня 2018 року з 01 січня 2019 року ухвалено скоротити такі посади і вивести їх із штатного розпису ТзОВ «Техномістбуд Холдинг»: у виробничо-технічному відділі - економіст з договірних та претензійних робіт (1 чол.); бухгалтерія - заступник головного бухгалтера (1 чол.); виробничі дільниці - виконавець робіт (1 чол.); у відділі головного механіка скоротити чисельність працівників за професією «електрогазозварника ІІ розряду» (1 чол.). Крім того, вказаним наказом ухвалено відповідно до чинного законодавства України, не пізніше ніж за 2 (два) місяці, ознайомити та попередити працівників про можливе їх вивільнення та запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення штату і чисельності переведення за їх згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України був попереджений за 2 (два) місяці про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться після закінчення 2-х місячно терміну з моменту одержання персонального попередження, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, що підтверджується повідомленням від 26 жовтня 2019 року №86, яке позивач отримав у цей же день, про що свідчить особистий підпис про ознайомлення.

Стороною відповідача доведено відсутність вакантних посад на підприємстві на час звільнення позивача, та наявними матеріалами справи підтверджується той факт, що у відповідача фактично не було об`єктивної можливості запропонувати позивачу ОСОБА_1 іншу роботу на даному товаристві з дня попередження його про наступне вивільнення і до дати його звільнення, які б останній міг виконувати за своїм кваліфікаційним рівнем.

Зокрема, як зазначає відповідач у своєму відзиві на позов з моменту попередження позивача про звільнення у зв`язку із скороченням до дня його фактичного звільнення позивачу не пропонувались вільні вакантні посади у зв`язку з відсутністю таких на товаристві, тобто таких, які б відповідали кваліфікації та професійним навикам позивача. Вказане підтверджується штатним розписом по товаристві на момент попередження позивача про можливе вивільнення та посадовими окладами на товаристві, затвердженими наказом № 52 від 01 жовтня 2018 року. На момент попередження були вільними посади заступника головного бухгалтера та економіста з договірних відносин, які були виведенні з штатного розпису. У період з 26 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року, на товаристві відбулись кадрові зміни, вносились зміни до штатного розпису. В тому числі, наказом від 31 жовтня 2018 року №56 по товариству було внесено зміни до штатного розпису, за яким кількість посад на товаристві було зменшено до 65 чоловік. Крім цього, зайнятість усіх доступних посад на момент звільнення позивача підтверджується й табелями обліку робочого часу по ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» за грудень 2018 року та відомістю про виплату заробітної плати. Відсутність вільних вакантних посад на товаристві підтверджується штатним розписом по товариству на 2019 рік та посадовими окладами працівників, що затвердженні додатком № 1 до наказу №67 від 29 грудня 2018 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 26 грудня 2018 року звільнений з посади електрогазозварника ІІ розряду у відділі головного механіка ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» після закінчення 2-х місячного терміну з моменту отримання попередження, за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які могли б бути запропоновані йому взамін, з одночасною виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та грошової компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Посилання позивача, що на момент звільнення 26 грудня 2018 року він перебував у відпустці, суд вважає безпідставним, оскільки до моменту звільнення заяви про надання відпустки позивач не подав та товариством йому така не надавалась.

На момент звільнення 26 грудня 2018 року, тривалість безперервної роботи позивача у ТзОВ «Техномістбуд Холдинг» становила менше 6 місяців та за загальним правилом (ст. 79 КЗпП України) черговість надання відпустки позивачу повинна була визначена графіками відпусток в період з 17 січня 2019 року за умови відпрацювання до вказаного терміну. Відтак відповідачем не порушено норми трудового законодавства, щодо виконання обов`язку надання позивачу щорічної відпустки.

Заяву про надання невикористаної відпустки позивач ОСОБА_1 подав відповідачу 26 грудня 2018 року в день звільнення з роботи.

Позивач ОСОБА_1 будь-яких дій які б свідчили про його бажання отримати відпустку в період часу з 26 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року не вчиняв, належних доказів цього не надав, позицію відповідача не спростував.

Також факт виявлення бажання про отримання відпустки саме 26 грудня 2018 року, тобто у день звільнення підтверджується показами свідків та заявою позивача про надання відпустки датованою 26 грудня 2018 року.

Виплативши позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, у відповідача відсутній обов`язок у наданні відпустки позивачу з 26 грудня 2018 року по 06 січня 2018 року, враховуючи, що 26 грудня 2018 року є днем звільнення позивача та, відповідно, останнім днем його роботи, відтак відпустка не може бути надана працівнику, який не перебуває в трудових відносинах з установою.

Факт виплати ОСОБА_1 коштів в сумі 1 779,84 грн. як компенсації за дні відпустки (12 днів) підтверджується розрахунковим листком за грудень 2018 року ТзОВ «Техномістбуд Холдинг», а відтак суд відхиляє твердження позивача про те, що відповідач не виплатив йому кошти за невикористану відпустку, оскільки вид коштів, які перераховано на його розрахунковий рахунок значиться як заробітна плата одним платежем.

З урахуванням наведеного вище, суд прийшов до переконання про те, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів протиправності рішень відповідача про його звільнення з роботи та про відмову у наданні відпустки, а досліджені під час судового розгляду докази підтверджують як наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, для звільнення позивача, так і дотримання відповідачем вимог щодо процедури прийняття такого рішення, наказ відповідача №140-к від 21 грудня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 є законним та виданий з дотримання вимог трудового законодавства, прав та трудових гарантій позивача не порушено, підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Із вказаних підстав рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.10.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення суду за результатами розгляду в апеляційному порядку залишено без змін та набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.10.2019 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування поданої заяви позивач ОСОБА_1 вказав, що підставою подання заяви є п.1, п.2 ч.2 ст. 423 ЦПК, істотні обставини про які суду не могло бути відомо, неправдиві покази відповідача.

Позивач вказав, що відповідач надав суду неправдиві покази про одержання ним компенсації за відпустку, що не відповідає дійсності, оскільки така компенсація позивачу не виплачена і ТОВ «Техномістбуд Холдинг» повинно виконати зобов`язання належним чином та виплатити компенсацію за відпустки за місцем роботи наручно тільки за згодою позивача. Така згода позивачем не надавалась, а надавалась згода тільки на відпустку.

Крім цього, у заяві зазначено, що відповідач повідомив неправдиву інформацію про те, що повернув речі позивачу, в той час, як це не відповідає дійсності.

Також, позивач зазначив, що до справи додається дублікат заробітної картки видаткового касового ордера № 522 від 26.12.2018, примірник якого перебуває також у відповідача і вказаний видатковий касовий ордер спростовує факт одержання коштів ОСОБА_1 , що підтверджується також відсутністю підпису позивача на заробітній картці та видатковому касовому ордері.

Додатково позивачем ОСОБА_1 подана заява про уточнення позовних вимог у якій останній вказав, що просить прийняти уточнення позовних вимог, а саме замість скасувати наказ просить прийняти до розгляду вимогу про визнання протиправним наказу, а також в доповнення до позовних вимог про поновлення на роботі просить прийняти до розгляду вимогу про визнання звільнення неправильним та зобов`язання відповідача виконати зобов`язання за договором, включаючи але не обмежуючись виконати зустрічне зобов`язання щодо надання відпустки. Просить врахувати, що відповідач подає неповні відомості щодо орієнтовного розрахунку розміру винагороди (заробітної плати) за законодавством, трудовим договором.

В судове засідання сторони не з`явились, про день та час розгляду справ повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 423 ЦПК України Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Суд проаналізувавши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зміст ухваленого у справі судового рішення від 28.10.2019 вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки наведені позивачем обставини, як то надання відповідачем неправдивих показів про одержання позивачем компенсації за невикористану відпустку, що не відповідає дійсності, в той час, як позивачем не надавалась згода на отримання такої компенсації - не можуть вважатись нововиявленими обставинами, оскільки про такі позивачу було відомо на час розгляду справи по суті і щодо таких обставин позивач мав право надавати пояснення та докази, а тому такі обставини не можуть вважатись нововиявленими.

Посилання позивача на неповернення йому речей судом до уваги не беруться, оскільки вирішення вказаного питання не було предметом судового розгляду в даній цивільній справі, а тому не може вважатись законною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Клопотання позивача про прийняття уточнення позовних вимог шляхом їх зміни та доповнення до задоволення також не підлягають, оскільки в ході розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач не вправі змінювати чи доповнювати позовні вимоги з приводу яких ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

Із наведених підстав суд вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 28 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, яке ухвалено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року у справі 607/2273/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 423-429 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 28 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, яке ухвалено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2019 року у справі 607/2273/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномістбуд Холдинг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити в силі.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич