Decision № 108137828, 13.10.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2022Справа № 910/1978/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/1978/22

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 29 046 271,26 грн

За участю представників сторін:

від прокуратури: Горелик Р.М.;

від позивача: Кулибаба В.О.;

від відповідача: Козуб Б.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 29 046 271,26 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем положень ч. 5 ст. 11 закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо строків сплати частини дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у зв`язку з чим за прострочення виконання зобов`язань нарахована пеня в сумі 29 046 271,26 грн.

Крім того, прокурор зазначає, що оскільки Фонд державного майна України, як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному фонді АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", не вжив жодних заходів, спрямованих на стягнення неотриманих коштів до державного бюджету, прокурор в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з даним позовом до суду на захист інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1978/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.03.2022.

Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин, призначене на 17.03.2022 о 10:30 год. підготовче засідання з розгляду справи № 910/1978/22 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 відкладено підготовче засідання без визначення дати наступного судового засідання.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З метою виконання завдань господарського судочинства, визначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на обставини, які свідчать про появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження, суд визнав за необхідне повідомити учасників справи про час та місце наступного судового засідання у справі, яке відбудеться 09.06.2022 о 11:10, про що постановив відповідну ухвалу від 17.05.2022.

01.06.2022 на адресу суду від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній підтримав позовні вимоги прокурора.

02.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тим, що контроль за сплатою та стягненням дивідендів до Державного бюджету України покладено на податкові органи. Відтак, прокурор невірно визначив орган, в інтересах якого має бути поданий даний позов.

09.06.2022 на адресу суду від Київської міської прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Присутній у підготовчому засіданні 09.06.2022 представник відповідача просив розглянути та задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник прокуратури заперечив проти задоволення клопотання відповідача, посилаючись на те, що право вимоги сплати дивідендів належить учаснику (акціонеру) товариства. Учасник корпоративних відносин набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав, у разі їх порушення, зокрема, притягнення до відповідальності порушника, у т.ч. шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання. Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, єдиним акціонером якого є держава в особі Фонду державного майна України, тому саме Фонд має виступати позивачем у даній справі.

Представник Фонду підтримав позицію прокурора.

В підготовчому засіданні відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 16.06.2022.

16.06.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

Присутній у підготовчому засіданні 16.06.2022 представник відповідача просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник прокуратури заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки у випадку, якщо визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України

В підготовчому засіданні відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 07.07.2022 для надання відповідачу часу підготувати відзив по суті заявлених вимог.

01.07.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Присутній у підготовчому засіданні 07.07.2022 представник прокуратури повідомив про направлення на адресу суду відповіді на відзив.

Представник відповідача зазначив, що не отримав станом на день розгляду справи відповіді на відзив.

Судом також встановлено ненадходження відповіді на відзив на день розгляду справи.

В підготовчому засіданні відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 04.08.2022 та зобов`язано відповідача надати наказ ФДМУ № 964 від 04.06.2021.

11.07.2022 на адресу суду від Київської міської прокуратури надійшла відповідь на відзив.

01.08.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Присутній у підготовчому засіданні 04.08.2022 представники прокуратури та позивача позов підтримали і просили призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідач надав у судовому засіданні копію наказу ФДМУ № 964 від 04.06.2021 для долучення до матеріалів справи та не заперечив щодо призначення справи до судового розгляду.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні було вирішено питання, визначені у частині другій статті 182 ГПК України, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/1978/22 до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

Однак, судове засідання 15.09.2022 у справі № 910/1978/22 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 13.10.2022.

Присутній у судовому засіданні 13.10.2022 представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, вказуючи на безпідставність нарахування пені та неправильне визначення прокурором позивача у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 13.10.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є держава в особі Фонду Державного майна України, 100 відсотків акцій товариства належить державі в особі Фонду державного майна України.

Дана обставина учасниками судової справи не заперечувалося під час вирішення спору.

За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон) встановлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (далі - Постанова №364), у редакції, чинній до 04.12.2019, Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - відповідач/ АТ «ОГХК») затверджено базовий норматив у розмірі 30 відсотків.

На виконання зазначених вимог законодавства АТ «ОГХК» згідно з платіжним дорученням від 25.06.2019 №183 сплатило до Державного бюджету України дивіденди у сумі 34 466,10 тис. грн за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі базового нормативу, а саме 30% чистого прибутку.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №1015), були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України №364, а саме:

1) в абзаці першому слова і цифри «які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків» замінити словами і цифрами «у розмірі 90 відсотків»;

2) абзац другий виключити;

3) в абзаці третьому слова «приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», акціонерних товариств «Українська залізниця» та «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» виключити;

4) доповнити пункт абзацом такого змісту: «Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту.».

Таким чином, Постановою №1015 від 04.12.2019 було збільшено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році АТ «ОГХК» до 90%. Вказана Постанова №1015 набула чинності 17.12.2019.

Наказом Фонду державного майна України від 04.06.2021 №964 затверджено загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за 2018 рік у розмірі 103 398,3 тис. грн, у зв`язку із приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №364 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015).

Крім того, враховано сплату Товариством дивідендів за результатами діяльності за 2018 рік у розмірі 34 466,1 тис. грн. та зобов`язано Товариство сплатити дивіденди за результатами діяльності Товариства за 2018 рік у розмірі 68 932,2 тис, грн.

Платіжним дорученням №480 від 17.09.2021 АТ «ОГХК» сплачено частину дивідендів у сумі 68 932 200,00 грн, тобто здійснено оплату дивідендів, які були донараховані АТ «ОГХК», згідно Постанови №1015 у повному обсязі.

Проте, 26.10.2021 Міністерством економіки України видано наказ №829-21 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», яким затвердженого розрахунок пені АТ «ОГХК» за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди.

Відповідно до вказаного розрахунку пені, що додається до названого наказу, сума пені АТ «ОГХК» за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році становить 29 046 271,26 грн. Нарахування пені здійснено за період з 02.07.2019 по 17.09.2021 на суму 68 932 200,00 грн.

Фонд державного майна України (надалі - Фонд) листом від 05.11.2021 № 10-51-26200 направив до АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» наказ Мінекономіки від 26.10.2021 №829-21, яким затверджено розрахунок пені АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, наданий до Фонду листом Мінекономіки від 01.11.2021 № 3222-06/52539-03, та повідомив АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про необхідність вжиття відповідних заходів щодо сплати пені за несвоєчасно сплачену частину дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.

Відповідач листом від 15.11.2021 за № 112/1581 повідомив Фонд, що нарахування АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» наказом Мінекономіки від 26.10.2021 № 829-21 пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету дивіденди за результатами діяльності у 2018 році є необґрунтованим з огляду на повне виконання товариством своїх зобов`язань відповідно до вимог законодавства.

На запит Київської міської прокуратури від 14.01.2022 № 15/2-30вих-22 Фонд листом від 26.01.2022 № 10-51-1553 надав інформацію щодо не сплати пені АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та зазначив, що у разі звернення Київської міської прокуратури до суду з метою захистів інтересів держави, Фонд підтримає позицію прокуратури.

28.01.2022 Заступник керівника Київської міської прокуратури надіслав Фонду державного майна України повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення пені, оскільки Фондом не вжито заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави та стягнення пені з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Отже, прокурор звернувся до суду про стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» пені в сумі 29 046 271,26 грн, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що подія в формі зобов`язання спрямувати у 2019 році господарськими товариствами частини чистого прибутку за 2018 рік на виплату дивідендів у розмірі базового нормативу повністю відбулася та завершилася на підставі та у строки, регламентовані Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови від 24.04.2019 № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави».

Водночас, Постанова №1015 була прийнята та набрала законної сили вже після закінчення законодавчо встановленого строку сплати дивідендів до Державного бюджету (строк сплати до 01.07.2019, а постанова набрала чинності 17.12.2019). Будь-яких інших строків оплати нового базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році Постановою №1015 передбачено не було.

За таких обставин, АТ «ОГХК» цілком правомірно і без порушень законодавчо встановлених строків сплатило 17.09.2021 частину дивідендів у сумі 68 932 200,00 грн. відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.06.2021 №964, тобто на підставі рішення загальних зборів, а тому нарахування пені за період з 17.12.2019 до 17.09.2021 є безпідставним.

Також, відповідач зазначив про безпідставність визначення Фонду державного майна України як органу, що може виступати від імені держави в якості позивача у даній справі, оскільки згідно абзацу 5, підпункту 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України у сфері управління корпоративними правами держави, проводить моніторинг сплати дивідендів до Державного бюджету України господарськими товариствами, що належать до сфери його управління. Відтак, жодним нормативно-правовим актом не надано Фонду повноважень на звернення до суду щодо стягнення дивідендів на користь Державного бюджету України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» №185-V від 21.09.2006 (надалі - Закон) передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом статті 3 Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до статті 4 Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 11 Закону господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 4, 5 ч. 5 ст. 11 Закону господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Абзацами 7, 9 ч. 5 ст. 11 Закону встановлено, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007.

Згідно з пунктом 9 Порядку суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №725 від 02.07.2013.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку у місячний строк з дня отримання документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, Мінекономрозвитку розраховує розмір пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені, який підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України або його перший заступник, заступники.

Судом встановлено, що Міністерством економіки України видано наказ №829-21 від 26.10.2021 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», який було прийнято відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 2 Порядку №702 та п. 7 Порядку №725. Підставою для нарахування відповідачу санкцій стало порушення позивачем строків сплати частини дивідендів до Державного бюджету України.

Як зазначено вище, абзацом 1 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено обов`язок для господарської організації, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, в тому числі для відповідача, спрямовувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів. Однак, при цьому зазначена норма встановлює, що таке спрямування має відбуватися в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 затверджено базовий норматив на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у тому числі для Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», у розмірі 30%.

Абзац 5 частини 5 статті 11 Закону зобов`язує господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплатити до державного бюджету України у строк до 1 липня року, що настає за звітним, дивіденди, нараховані пропорційно розміру державної частки у їх статутних капіталах.

Суд зауважує, що зазначеною нормою встановлено строк сплати таких дивідендів, проте, не встановлено порядок їх сплати. Як було зазначено вище, єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів є Порядок №702, норми якого не визначають обов`язку відповідача самостійно, тобто до прийняття відповідного рішення, вирішувати питання щодо сплати дивідендів.

Суд також звертає увагу, що абзацом 5 частини 5 статті 11 Закону визначений строк (не пізніше 1 липня, що настає за звітним) для сплати лише тих дивідендів, які були нараховані станом на 1 липня, а не тих, що будуть нараховані після 1 липня, чого не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

На виконання вимог ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 364 (в редакції, яка діяла до 04.12.2019) відповідач 25.06.2019 платіжним доручення № 183 сплатив до Державного бюджету України дивіденди на державну частку в розмірі 34 466 100,00 грн.

Дана обставина учасниками справи під час розгляду справи не заперечувалося, що відповідно в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.

Отже, Акціонерним товариством «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» своєчасно та в повному обсязі сплачені дивіденди на державну частку за підсумками роботи за 2018 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" було замінено словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків".

Тобто, в грудні 2019 року після своєчасної сплати відповідачем 25.06.2019 до Державного бюджету України дивідендів на державну частку в повному обсязі було збільшено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році з 30% до 90%.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Варто зауважити, що безумовний обов`язок господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави сплачувати державі частину чистого прибутку на випадок, якщо господарське товариство не прийме рішення про виплату дивідендів, був визначений абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону № 185, який рішенням Конституційного Суду від 22 липня 2020 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що визначений абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону № 185 механізм, який полягає в обов`язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією.

Враховуючи викладене, обов`язок виплати дивідендів у тому числі і на державну частку настає у акціонерного товариства лише після прийняття рішення вищим органом Товариства - Загальними зборами акціонерів.

Тобто, для виплати дивідендів на державну частку господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави (яким є позивач) самого факту затвердження або зміни Кабінетом Міністрів України базового нормативу частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів недостатньо, а відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» потрібне ще рішення загальних зборів акціонерів Товариства про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Як встановлено судом, Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, єдиним акціонером якого є держава в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, у відповідача не було законодавчо визначених підстав без прийняття рішення загальними зборами акціонерів змінювати розмір річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.

Фонд державного майна України тільки 04.06.2021 прийняв наказ № 964, яким затвердив загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за 2018 рік у розмірі 103 398,3 тис. грн, у зв`язку із приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №364 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015), та зобов`язав Товариство сплатити дивіденди за результатами діяльності за 2018 рік у розмірі 68 932,2 тис, грн. При цьому, будь-яких строків сплати донарахованої вказаним наказом суми дивідендів визначено не було.

З огляду на викладене вище, обов`язок сплатити суму донарахованих дивідендів у розмірі 68 932,2 тис, грн виникло у відповідача виключно після отримання рішення загальних зборів акціонерів, оформлене, у даному випадку, наказом єдиного акціонера Товариства Фондом державного майна України № 964 від 04.06.2021.

На переконання суду, сама лише наявність Постанови №1015 та встановленого у Законі строку для сплати дивідендів не зобов`язує АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» самостійно спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 11 Закону, без відповідного рішення Фонду державного майна України. Держава, будучи власником акціонерного товариства, має бути зацікавлена у вчасному прийнятті рішень, спрямованих на реалізацію дивідендної політики, зокрема щодо встановлення суми, порядку сплати дивідендів, у строки, встановлені законом, та порушення суб`єктом управління корпоративними правами держави строків прийняття такого рішення не може означати порушення норм Закону з боку акціонерного товариства.

Таким чином, нарахування відповідачу пені, як штрафної санкції за період з 02.07.2019 по 17.12.2019 на суму зобов`язання, яке в цей період у Товариства не існувало і не могло бути сплачено, є безпідставним та незаконним.

Водночас, відповідач цілком правомірно і без порушень законодавчо встановлених строків сплатив частину дивідендів у сумі 68 932 200,00 грн. відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.06.2021 №964, тобто на підставі рішення загальних зборів акціонерів, а тому нарахування пені за період з 17.12.2019 до 17.09.2021 є також безпідставним та незаконним.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження прокурора, що не оскарження відповідачем наказу Міністерства економіки України наказу №829-21 від 26.10.2021 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», свідчить про наявність підстави для стягнення пені, оскільки прийняття вказаного наказу здійснено на підставі саме абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007, відтак, зміст вказаного наказу повинен відповідати вказаним нормативно-правовим актам та іншим законам України.

За приписами ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Щодо заперечень відповідача відносно визначення прокурором Фонду державного майна України як органу, що може виступати від імені держави в якості позивача у даній справі, суд відзначає наступне.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. В першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Разом із тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду й замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може й бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18/провадження № 12-194гс19 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави в спірних правовідносинах. Подібну правову позицію викладено в постанові Великої Палати ВС від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами (пункт 8 частини1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства").

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.

Закон України "Про управління об`єктами державної власності" відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності можуть бути: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Таким чином, право вимоги сплати дивідендів належить учаснику (акціонеру) товариства. Останній як учасник корпоративних відносин набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав, у разі їх порушення, зокрема, притягнення до відповідальності порушника, у т.ч. шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання.

Проте, 27.02.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Далі - Закон № 465-ІХ від 16.01.2020), яким статтю 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено частиною 8 наступного змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно, Законом № 465-ІХ від 16.01.2020, внесено також зміни і до Податкового кодексу України.

Зокрема, пункт 191.1 статті 191 доповнено підпунктом 19-1.1.52 наступного змісту: «Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків.

Отже, з дня набрання законної сили Законом України № 466-ІХ від 16.01.2020, органом уповноваженим на проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України.

Наявність чіткого визначення у частині 8 статті 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та у статті 191.1.52 Податкового кодексу України, органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів в дохід державного бюджету, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у даних правовідносинах.

Відповідно до статті 41.1. Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За приписами ст. 41.4. Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (ст. 41.6. Податкового кодексу України).

Отже, законодавцем віднесено контроль за сплатою, а також стягнення дивідендів в дохід Державного бюджету на дату звернення прокурора до суду з даним позовом виключно до компетенції податкових органів.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокурора, що положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки визначення у наказі Міністерства економіки України №829-21 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» періоду нарахування пені з 17.12.2019 по 17.09.2021 не змінює обставин, що право на стягнення такої пені виникає виключно після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідного наказу Міністерством економіки України, прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007р. № 702 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. № 416.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення загальних зборів акціонерів про сплату дивідендів, оформлене наказом єдиного акціонера Товариства - Фондом державного майна України № 964 від 04.06.2021, та наказ Міністерства економіки України №829-21 від 26.10.2021 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора до суду, були прийняті після набрання чинності Законом України № 466-ІХ від 16.01.2020, а відтак, дія вказаного Закону розповсюджується на дані правовідносини.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що своєчасність сплати донарахованих відповідачу дивідендів, що є предметом розгляду у даній справі, серед іншого пов`язана і з належним виконання обов`язків Фондом державного майна України, як єдиного акціонера АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», що діє від імені держави та відповідно діям якого також має надаватися оцінка під час вирішення спору. Тому законодавець і наділив функціями контролю перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України дивідендів та пені податкові органи.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах зазначає, у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 925/1214/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 904/1407/21, від 19 травня 2022 року у справі № 904/5558/20).

Отже, встановивши факт звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, суд вважає, що це також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Київську міську прокуратуру.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 333 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2022

Суддя А.І. Привалов