Decision № 107977255, 19.12.2022, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 р. Справа № 480/2734/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що в період з 05.03.2001 по 23.12.2021 вона безперервно працювала в Роменському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області на різних посадах. З 13.10.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак після призначення пенсії за віком продовжувала працювати в Роменському управлінні Державної казначейської служби України в Сумській області. 23.12.2021 була звільнена з органів Державної казначейської служби у зв`язку з виходом на пенсію. На звернення до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" отримала рішення про відмову в перерахунку пенсії, мотивоване відсутністю у неї 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на зазначеній роботі підтверджується даними трудової книжки та оригіналами відповідних письмових документів. У зв`язку з цим відмова відповідача перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 05.03.2001 по 23.12.2021 позивач працювала в Роменському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області на різних посадах. З 13.10.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 23.12.2021 була звільнена з органів Державної казначейської служби у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.15,17-23,24,25).

24.12.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію з віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Листом від 31.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що рішенням від 30.12.2021 № 183250004625 їй відмовлено в перерахунку пенсії відповідно Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, оскільки ОСОБА_1 не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с.7,8-10).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (далі Закон N 889-VIII).

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п.п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. N 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. N 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII набрав чинності 01.05.2016.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (далі Закон N 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-13). Отже, пенсійний вік позивача відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. N 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. N 469 до зазначеного Порядку внесені зміни, а саме доповнено його пунктом 3-1 такого змісту: "3-1. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.".

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 5 червня 2019 р. N 469 ця постанова набирає чинності з 1 січня 2020 р.

Отже, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач відповідала критеріям, визначеним пунктом 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб:

- на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" займала посади державної служби;

- пенсію, призначену відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" з дати призначення до дня набрання чинності цим Законом не отримувала.

Відтак, позивач після звільнення з посади державної служби має право на обчислення пенсії на умовах Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. N 622.

Відповідно до п. 4 цього Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, станом на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач досягла віку, який дає право на одержання пенсії державних службовців, мала достатній страховий стаж та понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому вона набула право на призначення пенсії відповідно до цього Закону.

Також матеріалами справи підтверджується, що одночасно із заявою позивачем були надані ГУ ПФУ в Сумській області довідки Роменського управлінні Державної казначейської служби України Сумської області від 24 грудня 2021 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 03-34-06/1189 та № 03-34-06/1190, з урахуванням яких відповідач повинен був здійснити нарахування пенсії (а.с.26,27).

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, переведення позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII має здійснюватися з 24 грудня 2021 року дня звернення до відповідача з відповідною заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачці в переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", не дотримався його вимог та вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог п. 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" з 24.12.2021 у розмірі 60% суми її заробітної плати перед звільненням згідно з довідкою № 03-34-06/1189 від 24.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за грудень 2021 року та довідкою № 03-34-06/1190 від 24.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за листопад 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Друченко Т.В. 01.02.2022 укладено Угоду про надання правової допомоги (а.с.30-31). Відповідно до умов угоди гонорар адвоката складає 8000 грн. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 8000,00 грн надано квитанцію про оплату правової допомоги № 53 від 01.02.2022 (а.с.32).

Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Акті прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2022, відповідно до якого обсяг наданої правової допомоги становить: консультація з питань можливості подання позову до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання рішення протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії 400,00 грн, підготовка та подання позову до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання рішення протиправним дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії 5600,00 грн (а.с.33).

При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.

Позивач документально підтвердив, що він сплатив кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 8992,40 грн в рахунок відшкодування судових витрат, зокрема: 992,40 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.36,43) та 8000,00 грн витрат на правову допомогу (а.с.30-31,32,33).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 183250004625 від 30.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог п. 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" з 24.12.2021 у розмірі 60% суми її заробітної плати перед звільненням згідно з довідкою № 03-34-06/1189 від 24.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за грудень 2021 року та довідкою № 03-34-06/1190 від 24.12.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за листопад 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 8992,40 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах