Decision № 107929005, 16.12.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15831/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (вул. К. Левицького, 67, м. Львів, код ЄДРПОУ 04056109) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати відмову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо видачі акту встановлення факту здійснення догляду;

-зобов`язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради надати акт встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачем незаконно було відмовлено у видачі акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_2 за позивачем, не зважаючи на те, що рішенням відповідача від 07.10.2022 №271 позивачу було призначено помічника ОСОБА_2 . З наведених підстав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 16.11.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень на позовні вимоги зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 08.10.2021 №914, до повноважень районної адміністрації не належить розгляд питань щодо оформлення постійного догляду за особами, які його потребують, а також видача будь-яких актів, які підтверджують факт здійснення догляду. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.2010 Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради.

За результатами розгляду заяви позивача від 22.09.2022 про призначення йому помічника ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_2 від 22.09.2022 про призначення його помічником ОСОБА_1 , розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.10.2022 №271, з врахуванням пропозиції опікунської ради (протокол №7 від 29.09.2022) та відповідно до вимог ст.ст. 56, 78 Цивільного кодексу України, було призначено ОСОБА_2 помічником ОСОБА_1

18.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів з метою надання йому акту встановлення факту здійснення догляду особи з інвалідністю 1-А групи. Зазначений акт позивач просив надати особисто протягом 5 днів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 №1044.

Листом від 26.10.2022 №33-вих-90291 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила позивача про те, що до повноважень районної адміністрації не належить розгляд питань щодо оформлення постійного догляду за особами, які його потребують, а також видача будь-яких актів, які підтверджують факт здійснення догляду, та повернуто позивачу поданий ним пакет документів.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту 4 пункту «б» частини першої статті 34 вказаного Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Рішенням Львівської міської ради від 08.10.2021 №914 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур» затверджено Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради як виконавчий орган Львівської міської ради.

Відповідно до пункту 2.1.5. вказаного Положення, до повноважень Личаківської районної адміністрації віднесено виконання функцій органу опіки та піклування на території району.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.10.2022 №271, з врахуванням пропозиції опікунської ради (протокол №7 від 29.09.2022) та відповідно до вимог ст.ст. 56, 78 Цивільного кодексу України, було призначено ОСОБА_2 помічником ОСОБА_1 , оскільки позивач за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Частиною першою статті 56 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до статті 78 ЦК України дієздатна фізична особа, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, має право обрати собі помічника. Помічником може бути дієздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім`я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення. Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у випадку коли повнолітня дієздатна особа за станом здоров`я, не може самостійно утримувати себе або доглядати за собою, вона може обрати собі помічника, ім`я якого за її заявою реєструється органом опіки та піклування. Отже мова іде про особливу форму піклування, яка полягає у систематичному догляді та наданні допомоги дієздатній фізичній особі, яка потребує цього внаслідок тяжкої хвороби, фізичних вад, похилого віку.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.10.2022 про надання йому акту встановлення факту здійснення догляду. Вказаний акт позивач просив надати йому особисто протягом 5 днів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 №1044.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 №1044 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.

Вказаною постановою КМУ викладено в новій редакції пункт 21 Правил, відповідно до якого, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, перетинати державний кордон мають право, зокрема, особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що перетинати державний кордон України в умовах воєнного стану мають право зокрема, особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності ряду документів, в тому числі акта встановлення факту здійснення постійного догляду за особами з інвалідністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) це сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю).

Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі Закон № 2671-VIII) базові соціальні послуги це соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад і визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом (далі - ради об`єднаних територіальних громад). Надавачі соціальних послуг це юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Частиною 4 ст. 13 Закону № 2671-VIII працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону. Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є:

1) особами з інвалідністю I групи;

2) дітьми з інвалідністю;

3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;

4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;

5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 6 ст. 13 Закону № 2671-VIII).

З огляду на наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що поняття «помічник» та поняття «постійний догляд за особами з інвалідністю» у розумінні чинного законодавства не є тотожними, оскільки помічник надає свої послуги дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Натомість постійний догляд за особою з інвалідністю є сукупністю соціальних послуг, які надаються, зокрема, фізичною особою без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі відповідно до норм Закону № 2671-VIII.

Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 надаються йому соціальні послуги у вигляді постійного догляду.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що до повноважень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради не віднесено питання складення акту встановлення факту здійснення догляду.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною та скасування відмови відповідача щодо видачі акту встановлення факту здійснення догляду, викладеної у листі 26.10.2022 №33-вих-90291. Відповідно не підлягають до задоволення позовні вимоги зобов`язального характеру.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (вул. К. Левицького, 67, м. Львів, код ЄДРПОУ 04056109) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2022.

Суддя Костецький Н.В.