Court ruling № 107920162, 19.12.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/11912/22

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши

заяву Міністерства оборони України;

про забезпечення позову.

За позовом Міністерства оборони України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС";

про стягнення 2 213 429,78 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" 1 245 710,22 грн пені та 967 719,56 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі державного контракту № 362/7/20/287 від 21.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених вказаною ухвалою суду.

14.11.2022 на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/11912/22 та вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2022.

До господарського суду від Міністерства оборони України надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на нерухоме і рухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" в розмірі 2 246 631,22 грн, яка складається з ціни позову у розмірі 2 213 429,78 грн та судового збору у розмірі 33 201,44 грн.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що, відповідач протягом тривалого часу активно ухиляється від виконання своїх зобов`язань на підставі державного контракту № 362/7/20/287 від 21.12.2020, оскільки не виконує роботи передбачені цим контрактом та не надає Міністерству оборони України відповідні документи, які б підтверджували їх виконання в строки, вказані в календарному графіку виконання робіт «Реконструкція охоронного периметру військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )».

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд відзначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вже зазначалося вище, предметом спору у цій справі є вимога Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" 1 245 710,22 грн пені та 967 719,56 грн штрафу за прострочення виконання робіт на підставі державного контракту № 362/7/20/287 від 21.12.2020.

Позивач зазначає, що відповідачем не здійснюються дії щодо виконання державного контракту № 362/7/20/287 від 21.12.2020.

Так, відповідач листом № 35 від 08.04.2022 повідомив Міністерство оборони України, що станом на 02.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" здійснено підготовчі роботи, однак всупереч умовам державного контракту № 362/7/20/287 від 21.12.2020 не надав позивачеві актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" не вживалися дії щодо виконання робіт, у відповідача наявний обсяг грошових зобов`язань перед третіми особами, що в сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, Міністерство оборони України просить накласти арешт на нерухоме і рухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" в розмірі 2 246 631,22 грн, яка складається з ціни позову у розмірі 2 213 429,78 грн та судового збору у розмірі 33 201,44 грн.

Однак, суд зазначає, що накладення арешту саме на кошти у межах спірної суми (ціни позову) забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" та будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 2 213 429,78 грн, тобто в межах ціни позову.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів забезпечення позову не призводять до втручання у звичайну господарську діяльність відповідних осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог та належному захисті та відновленні порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, в даному випадку, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачі понесуть збитки, у зв`язку із заявою позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Міністерства оборони України про забезпечення позову задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11912/22 накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" (04201, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, буд. 3, офіс 5, ідентифікаційний код 35149612) в межах суми 2 213 429,78 грн (два мільйони двісті тринадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 78 коп., що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" у будь-яких банках та інших фінансових установах.

Стягувач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" (04201, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, буд. 3, офіс 5, ідентифікаційний код 35149612).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 19.12.2022, дійсна для пред`явлення до виконання до 19.03.2023 та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Олександр Володимирович Мандриченко