№ 107918655, 14.12.2022, Arbuzynskyi District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 467/1018/22

Провадження № 1-кп/467/124/22

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконфренції),

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 120221521130000130, внесеному до ЄРДР 12 вересня 2022 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні дітей, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше судимого:

- 13.06.1990 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81 КК України з застосуванням ст. 42 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, звільнився умовно-достроково за ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 1992 року на 6 місяців 15 днів;

- 30.06.1993 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, звільнений 29 березня 1996 року по відбуттю строку покарання;

- 12.03.1997 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, звільнений 03 вересня 1998 року на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 вересня 1998 року з застосуванням Закону України «Про амністію»;

- 16.03.1999 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений 22 грудня 2000 року по відбуттю строку покарання;

- 14.05.2001 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України з застосуванням ст. 42 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, за ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області дії перекваліфіковано на ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився 18 січня 2007 року по відбуттю строку покарання;

- 12.08.2008 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 6 років, звільнився 15 листопада 2013 року по відбуттю строку покарання;

- 24.01.2014 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнився умовно-достроково на підставі ухвали Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року;

- 27.01.2017 року Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна;

- 01.10.2020 року Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна, звільнений з СІЗО 10 листопада 2020 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

У судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро обраннязапобіжного заходу увигляді триманняпід вартоюстроком до60днів, посилаючисьна наявністьризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України:можливість обвинуваченогопереховуватися відсуду,можливість незаконновпливати насвідків іпотерпілих тавчинити іншекримінальне правопорушення.Прокурор вказуєна те,що обвинуваченийвчинив тяжкийзлочин,не одружений,не маєна вихованнідітей,не маєстійких соціальнихзв`язків тапостійного місцяпроживання,обрання обвинуваченомубільш м`якогозапобіжного заходу надасть останньому можливість переховуватись від органів слідства та суду, у тому числі змінити своє місце проживання, звідки відбути у неконтрольовану (окуповану) державою територію України, внаслідок чого подальші дії держави щодо притягнення його до відповідальності будуть безуспішні. Перебування на волі надасть обвинуваченому можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, вчинення щодо них насильницьких дій, з метою схилення їх до дачі завідомо неправдивих показань чи їх зміні в сторону виправдання дій обвинуваченого, що в подальшому перешкодить встановленню істини під час судового розгляду. Обвинувачений може також вчинити інше кримінальне правопорушення, поскільки він офіційно не працевлаштований, офіційних доходів не має, веде антисоціальний спосіб життя, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ним злочинів проти власності. Вказував на відсутність підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, вказані прокурором, є надуманими, відсутні докази того, що обвинувачений може змінити своє місцепроживання. Вважав відсутніми докази впливу на свідків та потерпілих, посилаючись на те, що обвинувачений у ході слідства визнав провину у пред`явленому обвинуваченні. Стверджував про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Прохав обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, підтримав доводи захисника.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалоюслідчого судді Арбузинськогорайонного судуМиколаївської областівід 27жовтня 2022року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26 грудня 2022 року.

У відповідності до ч.4ст.199 КПК Українисуд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується включно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом пункту п`ятого частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідност.197КПК Українистрок діїухвали судупро триманняособи під вартоюабо продовження строку триманняпід вартоюне можеперевищувати 60днів.Строк триманняособи підвартою можебути продовженийв межахстроку досудовогорозслідування впорядку,передбаченому КПК України.

У відповідності до ч.1ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3)недостатність застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівдля запобіганняризику аборизикам,зазначеним уклопотанні.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді, судовий розгляд справи по суті не розпочато.

Суд вважає, що наведеного вище достатньо для висновку про те, що висунуте по справі обвинувачення відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» без вирішення питання про доведеність провини під час розгляду даного клопотання.

Окрім цього, суд вважає, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, прокурором доведені.

Так, продовжує існувати ризик переховування від органу досудового слідства та суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні чотирьох епізодів тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років до 8 років, сім`ї не має і не має стійких соціальних зв`язків, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може змінити місце свого проживання та відбути у неконтрольовану (окуповану) територію України.

Суд вважає, що існує ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, оскільки останні судом ще не допитувалися.

Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як останній не був працевлаштований, офіційних доходів не мав, неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

Відтак, вказані обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого. Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1ст.177 КПК Українина даному етапі провадження є недостатніми.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також судом враховуються позиція, викладена у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року: «Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи».

Зурахуванням тривалостіобраного відноснообвинуваченого запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюта того,що судовеслідство посправі судомще незавершено,суд вважає, що продовження вказаного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені раніше ухвалою суду ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час вони виключають можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому щодо обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 5 статі 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наявність обвинувачення щодо ОСОБА_4 у скоєнні чотирьох епізодів злочинів проти власності та матеріальне становище обвинуваченого, який не був працевлаштований, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 49620грн.

Керуючись ст.ст. 331, 371-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжногозаходу у виглядітримання підвартоюзадовольнити.

Обратиобвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 лютого 2023 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620(сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Напідставі ч.5ст.194КПК Українипокластина обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту смт. Арбузинка без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3) утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими, окрім, як під час судових засідань;

4) здати при наявності на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення заставидо 11 лютого 2023 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Попередити обвинуваченого про наслідки невиконання обов`язків, передбаченихст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали проголошений 15 грудня 2022 року о 8 годині.

Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7