Decision № 107781349, 09.12.2022, Vinnytsia District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2022 р. Справа № 120/9169/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови йому у виготовленні оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Вінницькій області №04-28/2100 від 03.10.2022 року. Тому, з метою зобов`язання відповідача виготовити та подати до пенсійного органу відповідну довідку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними, а тому просить відмовити в їх задоволенні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з січня 2003 року по 11 лютого 2009 року проходив службу в Збройних силах України на посаді судді, а з 16 травня 2006 року на посаді заступника голови військового місцевого суду Хмельницького гарнізону у військовому званні підполковник юстиції.

Наказом голови військового місцевого суду Хмельницького гарнізону №10-к від 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом заступника Міністра оборони України від 09.02.2009 року №16, було виключено із списків особового складу суду та направлено на облік до Хмельницького міськвійськкомату, а з 27 січня 2011 року прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_1.

З лютого 2009 року позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що складалася з наступних видів грошового забезпечення: оклад за посадою заступника голови військового місцевого суду, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років та середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

В грудні 2008 року Указом Президента України ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду міста Вінниці, а в лютому 2011 року Постановою Верховної Ради України обрано на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду. На цій же посаді позивач пройшов кваліфікаційне оцінювання і Указом Президента України №296/2018 від 28.09.2018 року «Про переведення суддів» переведений на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.

30 листопада 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив позов ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату і зобов`язав відповідача підготувати і подати до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 враховуючи розмір посадового окладу встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для перерахунку пенсії.

В послідуючому, ухвалою від 10.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області роз`яснив про те, що на виконання вищезазначеного судового рішення необхідно надавати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії враховуючи зміну розміру посадового окладу встановленого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

03.10.2022 року ТУ ДСА України у Вінницькій області, на звернення позивача, виготовило довідку №04-28/2100, з якої вбачається, що посадовий оклад заступника голови місцевого суду згідно штатних розписів становить наступні розмірі: з 01.01.2018 р.-17620 грн., з 01.01.2019 р. - 28815 грн., з 01.01.2020 по 01.01.2022 р. - 69366 грн.

В жовтні 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію, вказану у довідці від 03.10.2022 року №04-28/2100 до ГУ ПФ України у Вінницькій області, як підставу для зміни грошового забезпечення з метою подальшого перерахунку призначеної пенсії.

Листом від 18.10.2022 року №952/9/3881 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що підстав для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії немає.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

У відповідності до положень ст. 21 «Про судоустрій України» в редакції, що діяла до прийняття рішення про ліквідацію військових судів, тобто до 03 серпня 2010 року, місцевими загальними судами були зокрема військові суди гарнізонів. Відповідно до ч. 1 ст. 63 вказаного Закону, судді військових судів перебували на військовій службі та входили до штатної чисельності Збройних сил України.

Статтею 122 згадуваного Закону встановлено, що матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладалося на Державну судову адміністрацію України. Щодо забезпечення військових судів, Державна судова адміністрація взаємодіяла з відповідними установами МО України. Особовий склад військових судів користувався всіма видами військового спорядження нарівні з особовим складом військових частин і установ МО України. Статтею 125 цього Закону визначено, що у структурі Державної судової адміністрації України утворюється структурний підрозділ по управлінню організаційним забезпеченням військових судів. Розділом XIII Перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, що діяла станом на грудень 2010 року (момент ліквідації системи військових судів), встановлено, що судді зокрема військових місцевих судів гарнізонів переводяться за їх згодою до місцевих або апеляційних судів, за рішенням органу, що їх обрав чи призначив, зі звільненням їх з військової служби.

Щодо державного органу, уповноваженого на подання до органів ПФ України, інших державних органів, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідних довідок, суд звертає увагу, що перелік державних органів, уповноважених після набрання чинності постановою КМУ №103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, не є вичерпним, а Державна судова адміністрація, як єдиний державний орган, що здійснювала матеріально- технічне забезпечення військових судів, зокрема в частині фінансового забезпечення, за відсутності правонаступника військових судів, є органом, уповноваженим після набрання чинності постановою КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. (та наступних змін до неї), забезпечувати оформлення та подання до органів військового управління, Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення особам, що займали посади суддів, заступників та голів військових місцевих судів гарнізонів, військових апеляційних судів регіонів.

При цьому, в разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, для здійснення перерахунку розміру пенсії позивачу, як заступнику голови військового місцевого суду гарнізону, довідку про зміну грошового забезпечення повинен був надавати військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону. Проте, Указом Президента України 14 вересня 2010 року від № 900/2010 «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону було ліквідовано, правонаступник не визначений.

У той же час, в даному конкретному випадку слід зазначити, що специфіка правового статусу суддів військових судів полягає в тому, що цей правовий статус одночасно включає і статус судді, і статус військовослужбовця.

У пенсійному законодавстві загальновизнаним є принцип, відповідно до якого особа, яка має право на різні види пенсійного забезпечення, може обрати на власний розсуд один із них.

Відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Таким чином, обираючи вид пенсійного забезпечення на власний розсуд, особа віддає перевагу тій складовій правового статусу, яку вважає більш вагомою, а відтак в подальшому стосовно цієї особи реалізуються правові наслідки, що виникають у зв`язку зі змінами у законодавстві щодо обраного виду пенсійного забезпечення.

На момент звільнення з військової служби позивачем вибрано право на отримання пенсії, відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, як військовослужбовця військового місцевого суду Хмельницького гарнізону з врахуванням розміру посадового окладу заступника голови місцевого суду. Зазначена вище позиція повністю підтверджується Постановою Верховного Суду України від 5 квітня 2016 року у справі № 2а/461/110/14.

Тобто, підставою для видачі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 є ст.ст. 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2016 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зміна внаслідок цього розміру грошового забезпечення, з якого нараховується моє пенсійне забезпечення.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що пенсія ОСОБА_1 була призначена (обчислена) відразу з врахуванням таких видів грошового забезпечення, як: посадовий оклад заступника голови військового місцевого суду, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років та середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

Таким чином, викладеним вище безспірно встановлено, що позивач є особою, що має право на пенсію за Законом N 2262-ХІІ, а зміна його грошового забезпечення в даному конкретному випадку встановлена положеннями Закону України від 02.06.2016 № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів".

Право на перерахунок пенсії виникає у військових суддів, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом № 2262-ХІІ у тому випадку, коли за рішенням суб`єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, посадового окладу суддів, яким в даному конкретному випадку є Верховна Рада України через прийняття спеціального закону, змінюється розмір хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (в даному конкретному випадку суддів військових судів), осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень).

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення такого права і провадиться у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 у строки, передбачені частиною 2 і 3 статті 51 Закону.

Як зазначалося судом, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів, не допускається.

Питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду. Зокрема, у абзаці шостому пункту 4 Рішення від 14 червня 2007 року №3-рп/2007 зазначається, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Конституційний Суд України в Рішенні № 9-рп/20р від 28 квітня 2009 року, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об`єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов`язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п`ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Гарантоване статтею 46 Конституції право громадян на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та і інших випадках, передбачених законом, системно пов`язано, зокрема, із частиною п`ятою статті 17 Основного Закону, якою окремо наголошено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Військовослужбовці мають особливий правовий статус. Так, відповідно до статей 1 і 2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців спрямовано на встановлення системи правових і соціальних, гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, установлених спеціальними законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Таку позицію підтримав Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 20 березня 2002 № 5-рп/2002, у якому визначив, що Конституція України виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для зазначених категорій громадян без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їх сімей.

У мотивувальній частині Рішення від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 Конституційний Суд України також зазначив: «Служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення поширюються, зокрема, і на службу в Збройних Силах України. Багато таких «пільг», встановлених відповідними Законами України, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Рішення Конституційного Суду України: від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; рішення від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004.

Як встановлено в ході судового розгляду та не заперечується сторонами, на момент звільнення позивача з військової служби в 2009 році та призначення пенсії, розмір пенсії було обчислено з грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням посадового окладу заступника голови військового місцевого суду.

Пенсійне забезпечення військовослужбовців станом на момент призначення позивачу пенсії визначалось нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на момент звільнення з врахуванням посадового окладу заступника голови військового місцевого суду.

Статтею 43 цього Закону (в редакції станом на час призначення пенсії) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 63 цього Закону (в редакції станом на час призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу на судову практику Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), а саме: У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»).

ЄСПЛ робить висновок про те, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61).

Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). У Рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (п. 52).

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суд при розгляді справи враховує практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV.

Зважаючи на норми чинного законодавства та практику ЄСПЛ, зазначені вище, відмову у наданні довідки з врахуванням змін грошового забезпечення, з урахуванням викладеного вище законодавчого обґрунтування, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені обставини справи та правову позицію Верховного Суду, яка викладена у рішенні від 17.12.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 160/8324/19, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення є протиправною, а тому відповідача слід зобов`язати скласти у відповідності до положень діючого на момент виникнення відповідних правовідносин законодавства довідку про розмір грошового забезпечення позивача на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки Територіального управління ДСА України в Вінницькій області № 04-28/2100 від 03.10.2022 р. з якої видно, що посадовий оклад заступника голови Вінницького міського суду згідно штатних розписів становить наступні розмірі:- з 01.01.2018 р. - 17620,00 грн. - з 01.01.2019 р. - 28815,00 грн. - з 01.01.2020 по 01.01.2022 р. - 69366.00 грн.

Крім того, в довідку про перерахунок пенсії мають бути включені наступні види грошового забезпечення: - оклад за військове звання підполковник юстиції - 1 410.00 грн., - процентна надбавка за вислугу років 35%: - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за таємність-15%, надбавка за виконання особливо важливої роботи-50%, щомісячної премії - 26% та надбавки за кваліфікаційний клас судді) за 24 місяці.

Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Вінницькій області № 04-28/2100 від 03.10.2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Вінницькій області № 04-28/2100 від 03.10.2022 року з врахуванням наступних видів грошового забезпечення:

- посадовий оклад - з 01.01.2018 року - 17620 грн., - з 01.01.2019 року - 28815 грн., - з 01.01.2020 року, 01.01.2021 року та з 01.01.2022 року - 69366 грн:

- оклад за військове звання підполковник юстиції - 1 410.00 грн.,

- процентна надбавка за вислугу років 35%:

- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за таємність-15%, надбавка за виконання особливо важливої роботи- 50%, щомісячної премії - 26% та надбавки за кваліфікаційний клас судді) за 24 місяці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2).

Суддя Чернюк Алла Юріївна