Decision № 107777005, 09.12.2022, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 569/22912/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.,

справа № 569/22912/21

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

10.11.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності на транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM фургон, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 р.випуску; зобов`язання виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження (заборони відчуження) означеного транспортного засобу. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 26.10.2012 р., попередньо домовившись про ціну договору та всі істотні умови, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват» заяву про приєднання до публічного договору лізингу № ROG0A!0000392285 від 26.10.2012 р. на надання фінансового лізингу. Предметом договору є транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM фургон, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 р.випуску; строк дії договору 60 місяців, а 07.12.2017 р. повністю погасив свої фінансові зобов`язання.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2021 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії передано до Печерського районного суду м. Києва, справа надійшла до суду 16.12.2021 р., 20.12.2021 р. передана судді (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями).

Ухвалою суду від 21.12.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

13.01.2022 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 21.12.2021 р.

Ухвалою суду від 18.01.2022 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» подано відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогамидо Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, свої вимоги обґрунтовує статтею 16 ЦК України, згідно частини першої якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; обґрунтовує статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно пункту 17 частини першої якої послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; згідно пункту 7 частини першої якої договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ); обґрунтовує статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізин», згідно абзаців 3-5 частини першої якої лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу; лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування; продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу; обґрунтовує статтею 806 ЦК України, згідно частини першої якої за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); обґрунтовує статтею 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом; обґрунтовує статтею 598 ЦК України, згідно частини першої якої зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; обґрунтовує статтею 599 ЦК України, згідно якої припинення зобов`язання виконанням зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу (частина перша статті 7 Закону України «Про фінансовий лізин»).

Надані суду документи, зокрема заява про приєднання до публічного договору лізингу № ROG0A!0000392285 від 26.10.2012 р., свідчать про те, що ОСОБА_1 , лізингоодержувач, який діє на підставі особистого волевиявлення, керуючись статтею 634 ЦК України, дає свою згоду на приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоприват». Метою укладення договору є дата підписання сторонами даної заяви; з моменту підписання ОСОБА_1 даної заяви та прийняття її Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват», лізингодавець, сторони набувають прав та обов`язків, визначених договором, та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання). За цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг: предмет лізингу та його вартість: автомобіль згідно специфікації, викладеної в додатку № 1; строк лізингу: 60 місяців з моменту підписання додатку № 2 (графік лізингових платежів); специфікація свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват» передало, а ОСОБА_1 прийняв предмет лізингу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 свідчить про те, що власником автомобіля RENAULT PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват».

Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 262, статті 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається.

Згідно частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Так, згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або спорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Означена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повність або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, оскільки позов про визнання права власності пред`явлено до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд приходить до висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження (заборони відчуження) транспортного засобу, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження (заборони відчуження) транспортного засобу RENAULT PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладеного на підставі договору застави серія та номер DNH2LOK03113/DZ-3, виданий 15.05.2013 р. (номер запису № 16193903 від 22.03.2017 р.), позивачем ОСОБА_1 у якості письмових доказів додано копії: заяви про приєднання до публічного договору лізингу № ROG0A!0000392285 від 26.10.2012 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват», специфікації та акту приймання-передачі (додаток № 1 до договору фінансового лізингу), сертифікату № AFR434070 (додаток № 2 до договору фінансового лізингу), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , квитанцій, всього 80, довідкуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 23.01.2018 р., витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 59058220 від 10.04.2019 р.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження (заборони відчуження) транспортного засобу не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.

Дійсно, надана позивачем довідкаАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 23.01.2018 р. свідчить про те, що заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору немає, дата закриття кредиту 07.12.2017 р.; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 59058220 від 10.04.2019 р. свідчить про реєстрацію обтяження 22.03.2017 р. об`єкту обтяження транспортного засобу RENAULT PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 р.випуску, підстава: договір застави DNH2LOK03113/DZ-3, виданий 15.05.2013 р., втім такі докази суду не надано; крім того, позовна вимога в цій частині є похідною відносно вимоги про визнання права власності.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570).

Суддя Волкова С.Я.