Decision № 107767340, 07.12.2022, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022Справа № 910/17691/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» (03115, місто Київ, ВУЛ. СВЯТОШИНСЬКА, будинок 32) зобов`язання вчинити діїПредставники:

від Позивача: Савченко В.І. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР (надалі також - «Відповідач») про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для зобов`язання Відповідача скликати, організовувати та провести загальні збори учасників товариства та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» надати копії документів щодо господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 19.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» про зобов`язання вчинити дії. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 року відкрито провадження у справі №910/17691/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 08.12.2021 року.

08.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 08.12.2021 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.12.2021 року.

13.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче судове засідання 22.12.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 7 днів з 23.12.2021 року для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, зобов`язано Позивача надати належним чином засвідчені копії всіх договорів стосовно корпоративних прав Позивача незалежно від суб`єктного складу, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 19.01.2022 року.

19.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Єврофарма Технолоджи".

У підготовче судове засідання 19.01.2022 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання Відповідача, відкладено підготовче судове засідання на 09.02.2022 року.

19.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

09.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло доповнення до клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

У підготовче судове засідання 09.02.2022 року з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про долучення доказів, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про поновлення строку на подання документів (які долучені до клопотання від 09.02.2022 року), долучення документів до матеріалів справи, викликано ОСОБА_1 в підготовче судове засідання, визнано його явку в судове засідання обов`язковою, відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2022 року.

09.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану, на 05.07.2022 року.

05.07.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 05.07.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 10.08.2022 року.

09.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 10.08.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 14.09.2022 року.

14.09.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

14.09.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовче судове засідання 14.09.2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 3 днів з 15.09.2022 року для направлення доказів на адресу Відповідача, докази чого надати суду, встановлено Відповідачу строк для надання письмових пояснень щодо поданих Позивачем доказів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 05.10.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбудеться 05.10.2022 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 02.11.2022 року.

У підготовче судове засідання 02.11.2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано докази у Позивача, встановлено Позивачу строку до 16.11.2022 року для подання доказів, відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 року витребувано від ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії всіх договорів управління корпоративними правами Позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС - КОНДИТЕР" незалежно від суб`єктного складу сторін таких договорів, а також письмові пояснення щодо відповідності поданих копій договорів управління корпоративними правами від 12.11.2021 р., №28/05/21 від 28.05.2021 року їх оригіналу.

16.11.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення пояснень по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника.

У підготовче судове засідання 16.11.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофарма Технолоджи", закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті на 07.12.2022 року.

В судовому засіданні 07 грудня 2022 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 25.11.2022 р. поштового відправлення уповноваженій особі Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 грудня 2022 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» та володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50%, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. (а.с.7)

28.08.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про надання інформації, якою просив надати наступні копії документів за період з 01.01.2018 по 19.08.2021р: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) Будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно; Узгодити в телефонному режимі час для ознайомлення із первинною бухгалтерською документацією або надати їх копії; Узгодити в телефонному режимі час для ознайомлення із базою даних підприємства 1C, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 28.08.2021 р., накладної. (а.с.11-12)

У відповідь на вказану заяву Відповідач листом від 10.09.2021 року повідомив Позивача про необхідність надання у письмовій формі підтвердження або спростування факту укладення договору управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.09.2021 р., накладної, фіскального чеку. (а.с.57-60)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» порушено вимоги законодавства щодо річного скликання загальних зборів учасників товариства. Крім того, Відповідач не вчинив жодних дій на заяву Позивача від 28.08.2021 року, чим порушив ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». За таких підстав, просить Суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» в особі керівника скликати, організувати та провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» з внесенням до порядку денного питань, які є обов?язковими до розгляду на загальних зборах учасників: розподіл чистого прибутку за 2018, 2019, 2020 роки; виплата дивідендів за 2018, 2019, 2020 роки та визначення їх розміру; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» надати копії документів щодо господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 р. протягом 10 днів з моменту набуття законної сили судового рішення, а саме: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що на 17.03.2022 року виконавчим органом скликано загальні збори товариства, а тому в цій частині відсутній предмет спору. Крім того, у зв`язку з укладенням ОСОБА_1 договору про управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р. саме ТОВ «ЄВРОФАРМА ТЕХНОЛОДЖИ» має реалізовувати права і обов`язки як учасника товариства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Корпоративними правами, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст. 140 ЦК України).

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (стаття 145 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» та володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50%, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. (а.с.7)

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Частиною 4 ст. 98 ЦК України передбачено, що порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань (ч. 4 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ч. 1 ст. 31 вказаного Закону загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Частинами 5, 7-10 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів. У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту "товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР», якому належить 50% статутного капіталу товариства, вправі самостійно заявити вимогу про скликання загальних зборів учасників з питань щодо визначення розміру чистого прибутку та порядку і розміру нарахованих дивідендів учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР»

В той же час, частиною 6 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Отже, виконавчий орган товариство має право відмовити у скликанні загальних зборів учасників. При цьому, законодавство не містить вичерпного переліку підстав для такої відмови.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження подання ОСОБА_1 вимоги про скликання загальних зборів учасників виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного, як й не містять доказів відмови виконавчого органу у скликані загальних зборів на вимогу Позивача.

Крім того, частиною 9 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що у разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Виходячи із вищевказаного, учасник або учасники товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю мають право вимагати скликання загальних зборів, а у випадку ігнорування такої вимоги, мають право самостійно скликати загальні збори учасників.

Згідно з пунктом 2.18. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, з урахуванням положень статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 61 Закону України "Про господарські товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" не підлягають задоволенню позови про зобов`язання скликати позачергові загальні збори, що подані не менш як третиною членів кооперативу, акціонерами, які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства, учасниками товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів (прим. на дату затвердження роз`яснень Пленуму ВГСУ (2016 рік) право ініціювати і самостійно скликати загальні збори належало учасникам, що володіли часткою більше 20%), оскільки таким учасникам (акціонерам, членам) законодавством надане право самостійно скликати позачергові загальні збори, якщо правління (голова) не виконує їх вимоги.

Згідно з пунктом 2.19 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, оскільки чинне законодавство не передбачає права членів кооперативу, які становлять менше третини від їх загальної кількості, акціонерів, що мають у сукупності менше як 10 відсотків голосів, та учасників, які у сукупності мають менш як 20 відсотків голосів, скликати позачергові загальні збори або вимагати від виконавчого органу юридичної особи скликання позачергових зборів (прим. на дату затвердження роз`яснень Пленуму ВГСУ (2016 рік) право ініціювати і самостійно скликати загальні збори належало учасникам, що володіли часткою більше 20%), у разі відмови виконавчого органу юридичної особи чи неможливості скликання загальних зборів у господарського суду немає підстав для задоволення позову про зобов`язання скликати позачергові загальні збори.

З огляду на наведене, та враховуючи, висновки наведені у Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» 25.02.2016 р. № 4, а також положення чинного Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ні позови учасників, які володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, ні позови учасників, які володіють часткою менше 10 відсотків статутного капіталу товариства, про зобов`язання скликати загальні збори, задоволенню не підлягають, оскільки перші (учасники з часткою 10% і більше) мають право самостійно скликати загальні збори, якщо виконавчий орган не виконує їх вимогу про проведення зборів, а другі (учасники з часткою до 10%) взагалі такого права не мають.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, Суд зазначає, що саме на Позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 162 ГПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі №910/11511/18.

Суд наголошує, що вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18 та від 31.10.2019 у справі №916/1134/18.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що права ОСОБА_1 в частині скликання, організації та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» з внесенням до порядку денного питань, які є обов?язковими до розгляду на загальних зборах учасників: розподіл чистого прибутку за 2018, 2019, 2020 роки; виплати дивідендів за 2018, 2019, 2020 роки та визначення їх розміру, не є порушеними, оскільки ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР», має можливість самостійно скликати такі збори та реалізувати свої корпоративні права, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» про скликання загальних зборів учасників товариства на 17.03.2022 р., яке було надіслано на адресу Позивача 07.12.2021 р., що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, накладних, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР». Крім того, Судом враховано, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Таким чином, відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» в особі керівника скликати, організувати та провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» з внесенням до порядку денного питань, які є обов?язковими до розгляду на загальних зборах учасників: розподіл чистого прибутку за 2018, 2019, 2020 роки; виплата дивідендів за 2018, 2019, 2020 роки та визначення їх розміру.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» надати копії документів щодо господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 р. протягом 10 днів з моменту набуття законної сили судового рішення, а саме: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно, Суд зазначає.

Пунктом 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» унормовано, що учасник товариства має право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Згідно зі ст.43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі №906/157/19, постанові від 24.12.2020 у справі № 911/73/20

28.08.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про надання інформації, якою просив надати наступні копії документів за період з 01.01.2018 по 19.08.2021р: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) Будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно; Узгодити в телефонному режимі час для ознайомлення із первинною бухгалтерською документацією або надати їх копії; Узгодити в телефонному режимі час для ознайомлення із базою даних підприємства 1C, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 28.08.2021 р., накладної. (а.с.11-12)

У відповідь на вказану заяву Відповідач листом від 10.09.2021 року повідомив Позивача про необхідність надання у письмовій формі підтвердження або спростування факту укладення договору управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.09.2021 р., накладної, фіскального чеку. (а.с.57-60)

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача в частині того, що у зв`язку з укладенням ОСОБА_1 договору про управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р. (а.с.66, 92-95) саме ТОВ «ЄВРОФАРМА ТЕХНОЛОДЖИ» має реалізовувати права і обов`язки як учасника товариства, оскільки угодою №01/06/21 від 01.06.2021 р. сторони дійшли згоди розірвати договір управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р. (а.с.96) Крім того, в матеріалах справи наявний договір управління корпоративними правами №28/05/21 від 28.05.2021 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФАРМА ТЕХНОЛОДЖИ» (а.с.99-100), проте відповідно до п.6.2 договору управління корпоративними правами №31/05/21 від 31.05.2021 р. після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу. А договір управління корпоративними правами б/н від 12.11.2021 р. (а.с.66, 183-185) не стосується передачі в управління корпоративними правами, що належать ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР», Товариству з обмеженою відповідальністю «Алкобудконсалтинг», а тому Суд не приймає його до уваги.

Отже, виходячи з приписів ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» внаслідок невиконання Відповідачем свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства, порушено права Позивача на інформацію як учасника товариства та його корпоративні права, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» виник обов`язок з виконання вимог учасника - ОСОБА_1 щодо надання Позивачу витребуваних документів щодо господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 р.

За таких обставин, вимоги Позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» надати копії документів щодо господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 р. протягом 10 днів з моменту набуття законної сили судового рішення, а саме: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР про зобов`язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» (03115, місто Київ, ВУЛ. СВЯТОШИНСЬКА, будинок 32, Ідентифікаційний код юридичної особи 34999908) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) копії документів щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» за період з 01.01.2018 по 19.08.2021 р. протягом 10 днів з моменту набрання законної сили судового рішення, а саме: 1) протокол зборів засновників товариства; 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них, 5) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 6) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 7) річну фінансову звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) будь-які інші наявні документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 10) документи, що підтверджують права товариства на майно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС - КОНДИТЕР» (03115, місто Київ, ВУЛ. СВЯТОШИНСЬКА, будинок 32, Ідентифікаційний код юридичної особи 34999908) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 грудня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин