Decision № 107701796, 05.12.2022, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2872/22

За позовом Фізичної особи-підприємця Ничик Віктора Володимировича, с. Перехрестівка Роменського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 34 910 грн 65 коп. за договором поставки від 03.06.2019 № 03-06

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Ничик Віктор Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 25.08.2022 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" заборгованість в сумі 34 910 грн. 65 коп., з яких: 33 435 грн. 00 коп. основний борг, 197 грн 86 коп. - 3% річних, 1 277 грн 79 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 03.06.2019 № 03-06.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат складає 6 900 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повернення оплачених позивачем коштів за поставлений товар, що був повернутий відповідачу за накладною № 1 від 03.02.2020.

У позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 12.09.2022 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930020582350, що повернулося до суду 28.09.2022, відповідачем ухвалу суду від 12.09.2022 отримано 20.09.2022.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Ничик Віктором Володимировичем (покупець) укладено договір поставки № 03-06 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар - озимий ячмінь 2018 року українського походження, далі за договором «товар», в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 3.1.-3.3. договору визначено, що загальна кількість товару у заліковій вазі складає: 107 тн. Ціна за товар становить: 4500 грн з ПДВ. Загальна сума договору складає: 481 500,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW склад постачальника, розташований за адресою: 53600, Дніпропетровська обл., Покровськйй район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, 17, а згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010) у термін до 30 червня 2019 року включно.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної представниками сторін (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на товар.\

За умовами п. 5.1. договорурозрахунки за товар, який передається за даним договором, проводяться покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У п. 5.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює 100% передплату за товар на підставі отриманого від продавця рахунку.

Згідно з п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Договір припиняється достроково в момент належного виконання його сторонами, а у разі односторонньої відмови від договору покупцем - в момент отримання постачальником письмового повідомлення покупця про відмову від договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідач виставив для оплати позивачем рахунки № 117 від 03.06.2019 на суму 148 500 грн 00 коп. та № 120 від 03.06.2019 на суму 318 195 грн 00 коп. (а.с. 9, 10).

03.06.2019 відповідач поставив позивачу товар, визначений умовами договору, про що сторонами складені та підписані видаткові накладні № 104 від 03.06.2019 на суму 149 490 грн 00 коп. (рахунок № 117 від 03.06.2019) та № 106 від 03.06.2019 на суму 318 195 грн 00 коп. (рахунок № 120 від 03.06.2019).

11.06.2019 та 18.06.2019 на підставі вказаних рахунків позивачем здійснено оплату поставленого товару у розмірі 148 500 грн 00 коп. та 318 195 грн 00 коп. відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 4164 від 11.06.2019 та № 4177 від 18.06.2019 (а.с. 11, 12).

Як зазначає позивач, 03.02.2020 сторони підписали накладну № 1, якою засвідчили повернення покупцем постачальнику товару на суму 34 425 грн 00 коп., що був оплачений позивачем відповідно до рахунку № 117 від 03.06.2019 (а.с. 15).

31.12.2020 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за договором поставки від 03.06.2019 № 03-06, яким засвідчили заборгованість постачальника перед покупцем на суму 33 435 грн 00 коп. (а.с. 16).

26.05.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 25.05.2022, в якій зазначив, що ТОВ «Відродження», яке одержало суму попередньої оплати, у встановлений п. 4.1. договору строк не поставило товар у повному обсязі, у зв`язку із чим на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач вимагає у семиденний строк з моменту одержання даної вимоги повернути передплату в сумі 33 435 грн 00 коп. (а.с. 18, 19).

Вищевказана вимога отримана відповідачем 07.06.2022, що підтверджується поштовим повідомленням № 4200010040594 (а.с. 18).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження задоволення відповідачем вимоги позивача, надання ним відповіді на пред`явлену позивачем вимогу, поставки позивачу товару на суму 33 435 грн 00 коп. або повернення цих коштів на рахунок позивача.

Із посиланням на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 197 грн 86 коп. за період з 15.06.2022 по 25.08.2022 та інфляційні втрати у розмірі 1 277 грн 79 коп. за вказаний період..

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем або поставки товару позивачу сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, встановлення факту здійснення позивачем оплати товару, факту здійснення відповідачем поставки товару, правомірності вимоги позивача про стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару та штрафних санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За нормами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 33 435 грн 00 коп. були перераховані позивачем на виконання умов договору під час його дії, доказів повернення передоплати у вказаному розмірі чи поставки товару матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару та не поставив товар на цю суму, тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ничик В.В. в частині стягнення з відповідача передплати за непоставлений товар у розмірі 33 435 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що останнім визначений період нарахування з 15.06.2022 (7 днів з дати отримання вимоги) по 25.08.2022, що складає 71 день, в той час як за розрахунком позивача в межах вказаного періоду 3% річних нараховані за 72 дні.

Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 15.06.2020 по 25.08.2022 в сумі 195 грн 11 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 435 грн 00 коп. попередньої оплати, 195 грн. 11 коп. 3% річних, 1 277 грн 79 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим судом враховано, що позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім витрат позивача на сплату судового збору, містить інформацію про очікування позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 6 900 грн. 00 коп.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розмір у витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив.

За таких обставин, на час прийняття рішення, витрати на професійну правничу допомогу між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 30699186) на користь Фізичної особи-підприємця Ничик Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 33 435 грн 00 коп. (тридцять три тисячі чотириста тридцять п`ять грн 00 коп.) передплати за товар, 1 277 грн 79 коп. (одну тисячу двісті сімдесят сім грн 79 коп.) інфляційних втрат, 195 грн 11 коп. (сто дев`яносто п`ять грн 11 коп.) 3% річних, 2 480 грн 80 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят грн 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.12.2022

Суддя І.А. Рудь