Decision № 107679352, 25.08.2022, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/8610/21

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати право власності на недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 , після смерті якої позивач отримав свідоцтво про паво на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області. Відповідно до свідоцтва спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 50501 грн. 74 коп. Однак при отриманні грошових коштів вказана сума була безпідставно зменшена відповідачем до 42201 грн. 10 коп. Розмір недоплати складає 8300 грн. 64 коп. Зменшення суми недоотриманої пенсії відповідач обґрунтував ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що зазначена норма стосується недоотриманої пенсії самим пенсіонером, а не спадкоємцем. Померла ОСОБА_3 не отримувала пенсію протягом 2014-2019 років не з власної вини, а через бойові дії на території Луганської області, у зв`язку з чим органи пенсійного фонду не здійснювали свої функції за місцем проживання померлої.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді від 08 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22 листопада 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому він зазначив про невизнання позовних вимог з огляду на наступне. Територіальні органи ПФУ в своїй роботі керуються постановами КМУ від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зі змінами від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. Питання виплати допомоги на поховання та недоотриманої пенсії врегульовано листом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2016 року №9110/0/14-16/081 та листом Пенсійного фонду України від 23 червня 2016 року № 20872/02-02 щодо набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509» та №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Якщо померлий пенсіонер на час смерті не перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України на підконтрольній території, виплату допомоги на поховання та недоотриманої пенсії померлого здійснює управління Пенсійного фонду України на території, контрольованій українською владою, до якого звернулися особи, які мають право на отримання таких виплат відповідно до законодавства. Виплата допомоги на поховання та недоотриманої пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за наявності належним чином оформленої довідки. При цьому місце проживання/перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи заявника може бути за межами адміністративно-територіальної одиниці обслуговування даного органу Фонду. Зважаючи, що дані виплати носять разовий характер, для їх здійснення орган Пенсійного фонду не направляє матеріали для перевірки статусу внутрішньо переміщеної особи заявника до того органу соціального захисту населення, де заявник перебуває на відповідному обліку. Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належить пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць включно членам його сім`ї, які проживають разом з пенсіонером на день його смерті. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другої цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. У випадках, коли сам пенсіонер, який проживав на тимчасово окупованій території, за життя не звертався щодо взяття на пенсійний облік до органів Пенсійного фонду України на контрольованій території, то для виплати недоотриманої пенсії цього пенсіонера, можуть звернутися спадкоємці, визначені нотаріусом. Органи Пенсійного фонду України відновлюють нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом. Цивільним кодексом України визначено, що оформлення права на спадщину полягає у одержанні свідоцтва про право на спадщину. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю). На адресу Головного управління надійшов запит державного нотаріуса від 22 жовтня 2019 року № 2352/02-14 щодо наявності сум невиплачених пенсійних коштів ОСОБА_3 . На дату надходження запиту було обчислено розмір пенсії, що могла бути нарахована ОСОБА_3 з урахуванням вимог ст. 46 Закону та надана відповідь нотаріусу листом № 1000-0415-8/25128 від 03 квітня 2020 року. При цьому, у відповіді було зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення спадкоємця з оформленим свідоцтвом про право на спадщину. ОСОБА_3 згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис № 87 складено 24 вересня 2019 року. Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер за життя мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Оскільки нарахування та виплата пенсії на день смерті ОСОБА_4 не здійснювалась, нарахування пенсії ОСОБА_5 відновлено на підставі заяви ОСОБА_1 , який є спадкоємцем, згідно свідоцтва про право на спадщину. Позивач звернувся з відповідним пакетом документів до Головного управління про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_6 12 червня 2020 року, яка за період з 11 червня 2017 року по 30 червня 2019 року становить 42201 грн. 10 коп. На підставі заяви від 12 червня 2020 року виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_7 нараховано спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 11 червня 2017 року по 30 червня 2019 року та проведена у вересні 2020 року з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову немає.

10 грудня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження в цивільній справі та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, про що надав відповідну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, у задоволенні позову відмовити, про що надав відповідну заяву.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 в місті Луганську, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Києво - Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №87.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Чумачовою Г.О. 01 червня 2000 року за реєстровим № 814, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онук ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 50501 грн. 74 коп., яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі листа відділу з питань виплати пенсії № 14 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 03 квітня 2020 року за № 1000-0415-8/25128.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вбачається, що розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 за період з 11 червня 2017 року по 30 червня 2019 року становить 42201 грн. 10 коп.

Спірні правовідносини у вказаній справі зводяться до питання про те, чи має право позивач на недоотриману пенсію з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Згідно із ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, вбачається, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із статтею 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно із п. 4.14 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 із змінами та доповненнями, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріусу винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.

На думку суду, зміст ст. 1296 ЦК України, ст. 66, 68 Закону України «Про нотаріат», п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса.

Крім того, як вірно вказано у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов. Відсутність умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку може бути усунута шляхом встановлення певного юридичного факту в суді або шляхом отримання певних документів, які дають змогу нотаріусу та спадкоємцю визначити точний обсяг спадкового майна.

Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у таких спадкових справах.

За таких обставин суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу, що померла ОСОБА_3 не отримувала пенсію у період з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року.

Крім того, позивачем не надано доказів, що він звертався до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , яка складається з недоотриманої пенсії у період з 01 липня 2014 року по 10 червня 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Положеннями ст. 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій слід відмовити.

Відповідно вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування та зобов`язання до вчинення певних дій відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548.

Суддя О. О. Ковбасюк