Decision № 107623965, 30.11.2022, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/2916/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» доОфісу великих платників ДФСпро визнання протиправним та скасування наказу від 11.02.2019 року №274., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі по тексту - позивач) звернулось до Офісу великих платників ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу на проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКО» від 11.02.2019 року №274.

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року відмовлено Офісу великих платників податків ДФС задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом підставою для фактичної перевірки позивача визначено пп.80.2.5 та 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, у той час як в якості предмету перевірки зазначені правовідносини, право на перевірку яких набуває контролюючий орган за наявності підстав, передбачених пп. пп. 80.2.1, 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

15 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позов в якому зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірний наказ про проведення перевірки вважає законним, проведеним з метою перевірки дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства (найманими особами), відповідно до норм підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 80.2.4, 80.2.5, 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відповідач також зазначає, що контролюючим органом дотримано вимоги законодавства щодо проведення фактичної перевірки.

21 березня 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у відзиві на позов відповідач зазначив, що нібито перевірка проводилась на підставі даних інформаційної системи «Податковий блок» щодо встановлених можливих порушень вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та можливих порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». З зазначеним позивач не погоджується, оскільки, як зазначено відповідачем, підставою прийняття спірного наказу та як наслідок виходу на фактичну перевірку є можливі порушення позивачем вимог законодавства. Чинне законодавство, на думку позивача, таку підставу не передбачає, що випливає з норм ст. 80 ПК України, які зазначені в оскаржуваному наказі. Позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не мітить обґрунтування правомірності винесеного наказу, як і не містить у спірному рішенні законні підстави його прийняття.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКО» №274 від 11.02.2019 першого заступника начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби призначено фактичну перевірку діяльності ТОВ «ЕКО», на підставі п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.13, п.п. 20.1.14, п.п. 20.1.15, п. 20.1 ст. 20, п.п. 80.2.4, п.п. 80.2.5, п.п.80.2.6 п. 80.2 ст. 80 розділу 2 Податкового кодексу України.

Метою перевірки визначено перевірка дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства (найманими особами) за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 107 за період діяльності з 01.02.2017 року по дату закінчення перевірки.

На підставі наказу, відповідачем здійснено з 11.02.2019 року виїзд за вказаною адресою та проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО».

Вважаючи даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 75.1. ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п/п. 75.1.3. ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У свою чергу, п. 80.1. ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2. ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених цим пунктом підстав.

У даному випадку підставою для видання оскаржуваного наказу та, відповідно, проведення перевірки, відповідачем у наказі визначено положення п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.13, п.п.20.1.14, п.п.20.1.15, п.20.1 ст.20, п.п. 80.2.4, п.п. 80.2.5, п.п.80.2.6 п. 80.2 ст. 80 розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 80.2.4 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України підставою фактичної перевірки є неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Відповідно до підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України підставою фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до підпункту 80.2.6. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України підставою фактичної перевірки є виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 Податкового кодексу України.

Отже, предметом призначеної на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України може бути виключно неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України предметом фактичної перевірки можуть бути виключно питання дотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; на підставі пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК предметом фактичної перевірки можуть бути виключно виявленні за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 Податкового кодексу України.

Проте, в оскаржуваному наказі підставою для фактичної перевірки ТОВ «ЕКО» визначено пп. 80.2.4, п.п. 80.2.5, п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст.80 ПК України, у той час як в якості предмету перевірки зазначені правовідносини, право на перевірку яких набуває контролюючий орган за наявності підстав, передбачених пп. пп.80.2.1, 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Тобто, у даному випадку, окреслений в оскаржуваному індивідуальному акті предмет перевірки не відповідає визначеній в останньому підставі для її проведення.

Верховний Суд в своїй постанові від 08.10.2019 у справі №826/11217/18 зазначає, що процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд приходить до висновку, що Офіс ВПП не набув право на проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКО» з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства (найманими особами).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

В даному випадку, судом встановлено, що контролюючим органом було порушено порядок проведення податкової перевірки, а акт перевірки є недопустимим доказом, оскільки складений з порушення порядку встановленого Податковим кодексом України.

Водночас суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволені позовної вимоги, щодо визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС з огляду на наступне.

Так пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Так Верховний Суд у постанові 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 зазначив, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Такі ж висновки зазначено також у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №440/950/20.

За таких умов, враховуючи встановлені судом обставини даної справи, а саме реалізацію оскаржуваного наказу відповідача №274 від 11 лютого 2019 року шляхом проведення відповідної перевірки та винесення на підставі такої перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Офісом великих платників податків ДФС від 11 квітня 2019 року №00025111405, №0002521405, №0002531405 та №0002541405 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» штрафних (фінансових) санкції, на думку суду оскарження такого наказу не є належним способом захисту порушеного права платника податків, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас суд зазначає, що належним та достатнім способом захисту в даній ситуації є звернення позивача до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісом великих платників податків ДФС від 11 квітня 2019 року №00025111405, №0002521405, №0002531405 та №0002541405 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО».

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, вул. Івана Огієнка 15 -А, місто Київ, код ЄДРПОУ 32104254) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін