Court ruling № 107622136, 30.11.2022, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 листопада 2022 року Справа № 520/4854/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.07.2022 у справі 520/4854/21

установив

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 у справі 520/4854/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м.Полтаві , третя особа на стороні відповідача - директор Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, підполковник Державного бюро розслідувань Маньковський Д.В. задоволено частково

Визнано протиправним та скасовано наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві № 22-о від 24.02.2021, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління з 01.03.2021 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису.

Поновлено ОСОБА_1 з 01.03.2021 на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Стягнуто з директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 899149 (вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) грн 23 коп.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 у справі 520/4854/21 виправлено описку, допущену у вступній частині рішення від 15.07.2022 у справі 520/4854/21, доповнено інформацію про учасника справи «третьої особи на стороні відповідача директора Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань Маньковського Д.В. (м. Полтава, вул. Соборності,37)»; виправлено описку, допущену в абзаці четвертому резолютивної частини рішення від 15.07.2022 у справі 520/4854/21 виключено слово «директора».

Позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 р. по справі № 520/4854/21 в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць шляхом зобов`язання роботодавця Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в особі уповноваженої особи від роботодавця директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, подати на протязі 5 (п`яти) днів з дня постановлення ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 р. по справі № 520/4854/21, оскільки рішення суду не виконується відповідачем у добровільному порядку.

Відповідачем надано заперечення на вказану заяву, у якій зазначено про відсутність підстав для її задоволення, оскільки ТУ ДБР у м. Полтаві на виконання вимог чинного законодавства, розпочато процес виконання цього рішення. Проте, при здійсненні відповідних заходів виявилось, що ТУ ДБР у м. Полтаві об`єктивно позбавлено фактичної можливості виконати, в тому числі негайно, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 в цій справі та поновити, а тим більше допустити ОСОБА_1 до виконання повноважень на посаді, оскільки посада, на якій судом поновлено ОСОБА_1 , фактично відсутня в ТУ ДБР у м. Полтаві, як-то станом на 01.03.2021, так і на теперішній час.

По суті заяви суд зазначає наступне.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Отже, учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст.287 цього Кодексу.

Разом з тим, вказаною нормою ст. 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогами суду.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог.

Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Разом з тим, правовою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У запереченнях на заяву про встановлення судового контролю, як і відзиві на адміністративний позов, відповідач зазначив , що звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції законів України від 19.09.2019 № 117-ІХ та від 14.01.2020 № 440-ІХ) внаслідок організаційних та штатних змін в системі ДБР, зумовлених набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ (далі Закону України від 03.12.2019 № 305-ІХ).

Зазначені зміни запроваджені з метою удосконалення правових основ організації діяльності ДБР шляхом реформування державного органу, зміни правового статусу з центрального органу виконавчої влади на правоохоронний орган, зміни організаційної структури системи ДБР, удосконалення законодавчого регулювання питань проходження служби особами рядового і начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників тощо.

Законодавчі положення стосовно зміни правового статусу ДБР, потягнули за собою зміну організаційної структури й штатного розпису центрального апарату та територіальних органів ДБР, а процес реалізації цих положень передбачав зміну категорії посад шляхом виведення із штатних розписів та скорочення посад державної служби та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

Оскільки затвердження штатних розписів та структури територіальних управлінь ДБР Законом України «Про Державне бюро розслідувань» віднесено до повноважень саме Директора Державного бюро розслідувань, а не директора, зокрема, ТУ ДБР у м. Полтаві, наказами ДБР від 15.10.2020 №583 та від 20.10.2020 № 197 ДСК затверджено структуру ТУ ДБР у м. Полтаві та зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві, які вводилися у дію з 01.03.2021. Згідно з додатком до наказу ДБР від 20.10.2020 № 197 ДСК, посади державної служби ТУ ДБР у м. Полтаві, виведені зі штатного розпису та водночас введено нові посади (іншої категорії) рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно нової структури територіального управління.

Таким чином, з 01.03.2021 в ТУ ДБР у м. Полтаві відсутнє слідче управління, як структурний підрозділ, відповідно й відсутній і третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів), який входив до складу слідчого управління, а також відсутня і відповідна посада державної служби слідчий третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, так само як і рівнозначна їй посада. Тож, вбачається, що ТУ ДБР у м. Полтаві об`єктивно позбавлено фактичної можливості негайно видати наказ на поновлення ОСОБА_1 на не існуючій посаді, а тим більше допустити його до виконання повноважень на такій посаді.

В той же час, враховуючи, що повноваження змінювати структуру та штатний розпис територіальних управлінь законодавчо віднесено до повноважень Директора Державного бюро розслідувань, яке не було визначено Позивачем стороною у справі, ТУ ДБР у м. Полтаві з метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 повідомило Державне бюро розслідувань з наданням копії вказаного рішення для вжиття відповідних заходів проведенням відповідних процедур.

Тож, за результатом прийнятих рішень Державним бюро розслідувань, буде виданий відповідний наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді та про його допуск до роботи.

Суд також зазначає, що виконання рішення суду, в першу чергу забезпечується, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, оскільки обставини, на які посилається представник позивача в обґрунтування заяви про встановлення судового контролю виконання судового рішення не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.07.2022 у справі 520/4854/21 відмовити.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання

Суддя Зоркіна Ю.В.